Рішення № 38234851, 14.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/6400/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л.Провадження № 22-ц/780/1437/14 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 54 14.04.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Лопатюк В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО-ЦЕНТР» на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО-ЦЕНТР» про визнання недійсним договору, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

01 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, де просила визнати недійсним укладений між сторонами по справі договір про надання послуг №002513 від 19 липня 2012 року та два додатки до нього, а також стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі 16 884 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що 19 липня 2012 року сторони по справі уклали договір про надання послуг №002513 та два додатки до нього, згідно яких позивач мала намір придбати об'єкт нерухомості, орієнтовною вартістю 336 000 грн., які повинен був надати відповідач 20 липня 2012 року.

В свою чергу, ОСОБА_1 повинна була сплатити комісійний платіж у розмірі 16 800,00 грн., що нею було і зроблено.

Після надання коштів на придбання квартири вона повинна була повернути їх протягом 15 років - до 19 липня 2027 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» коштів не надало, комісійний платіж не повернуло, неодноразові звернення до відповідача про повернення коштів, до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про вчинення злочину, не дали результатів.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач, який не має ліцензії щодо надання фінансових послуг, діє протиправно, а тому договір, укладений між сторонами, є недійсним та кошти, які були сплачені за даним договором підлягають стягненню на її користь.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір №002513 та додатки №1 та №2 до вказаного договору від 19 липня 2012 року, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» та ОСОБА_1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр», на користь ОСОБА_1 16 800 грн. реєстраційного платежу, 84 грн. комісії банку, а всього 16 884 грн., а на користь держави - судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що судом встановлені підстави визнання договору про надання послуг недійсним, оскільки права позивача за позовом були порушені і підлягають відновленню, шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів в силу відсутності ліцензії у відповідача на зазначений вид фінансових послуг і його діяльність вводить споживача в оману.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДО-ЦЕНТР» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального та процесуального права.

Просить заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 19.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» та ОСОБА_1 укладений договір №002513 про надання послуг та додатки №1 та №2 до нього ( а.с. 7-8, 9, 10-12 ).

Згідно правочину, компанія надає за рахунок клієнта систему послуг на придбання клієнтом товару, зазначеного в додатку №1 до цього договору, орієнтовною вартістю 336 000 грн., в зв'язку з чим компанія зобов'язується виконувати адміністрування об'єднання-клієнтів, організувати своєчасну оплату товару, здійснити оплату товару для клієнта та передати його клієнту.

В свою чергу, клієнт зобов'язаний сплатити одноразовий реєстраційний платіж при підписанні договору, комісійний платіж, щомісячно сплачувати чистий платіж, адміністративні витрати ( там же ).

Відповідно до додатку №1 до договору від 19.07.2012 року, чистий платіж складає 1 400 грн., адміністративні витрати - 672 грн., реєстраційний платіж - 16 800 грн., комісійний платіж - 16 800 грн. ( а.с. 9 ).

Клієнт, який не отримав товару, згідно п.10.1 правочину має право у будь-який момент розірвати договір без пояснення причини, зобов'язаний повідомити про відмову від договору шляхом написання заяви про розірвання договору.

ОСОБА_1, згідно квитанції від 19.07.2012 року перерахувала на рахунок «Кредо Центру» 16 800,00 грн. реєстраційного збору і 84 грн. комісії банку за приймання готівкового платежу ( а.с. 55 ).

20.08.2012 року вона звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» із заявою про розірвання договору №002513 від 19.06.2012 року, однак у поверненні коштів їй було, по суті, відмовлено ( а.с. 56-57 ).

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.10.2012 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України, відмовлено ( а.с. 58-59 ).

А тому, 01 липня 2013 року вона звернулась до суду із зазначеними вимогами ( а.с. 52-54 )

Такий вид господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр», зокрема, надання фінансових послуг, згідно положень ст.ст. 1, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року, підлягає ліцензуванню.

На момент укладення правочину між сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» ліцензії не мало.

Окрім цього, як правильно встановив суд першої інстанції, усупереч положень ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» товариство займалося нечесною підприємницькою практикою, яка забороняється законом, відповідно, правочини, здійснені з її використанням, є недійсними.

У відповідності до ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії ), може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд першої інстанції, правильно дійшов до переконання про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсним правочину та стягнення з відповідача отриманих за ним коштів, повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, зробив висновки, які відповідають обставинам справи, унаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення по заявленим вимогам, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 216, 227 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-213 ЦПК України.

А тому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр», викладені у апеляційній скарзі, про незаконність та необгрунтованість рішення у зазначеній частині, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального та процесуального права, не підтвердились у ході апеляційного розгляду справи, унаслідок чого рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні вимоги - задоволенню, оскільки суд першої інстанції правильно прийшов до переконання про обґрунтованість цих вимог.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про укладення правочину з дотриманням вимог чинного законодавства, відсутність порушень прав та інтересів ОСОБА_1, яка за надуманими підставами заявила позовні вимоги, діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» проводиться у відповідності до чинного законодавства України, на переконання апеляційного суду, не відповідають дійсності та спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення в зазначеній частині, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено у зазначеній її частині.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» комісії банку у розмірі 84 грн., оскільки зазначена сума коштів ним не була отримана за правочином, унаслідок чого були порушені вимоги ст. 216 ЦК України.

У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої у зазначеній частині на підставі ст. 309 ЦПК України і ухвалити за цими вимогами нове рішення про відмову у позові за необґрунтованістю заявлених вимог.

Такми чином, доводи апеляційної скарги товариства, у зазначеній частині рішення, знайшли воє підтвердження.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО-ЦЕНТР» задовольнити частково. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО-ЦЕНТР» про визнання недійсним договору, стягнення коштів, у частині стягнення із відповідача 84 грн. комісії банку, скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба