Рішення № 38234485, 14.04.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2014 р.Справа № 924/332/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" м. Городок, Хмельницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кабінету Міністрів України, м. Київ

про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" повернути Держаному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" комплекти обладнання для утримання дійного стада ОДС, загальною вартістю 20433294,44 грн.

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", неустойку за неповернення майна за першою вимогою в сумі 715165,31 грн.

Представники сторін:

позивача: Довженко М.О. - довіреність №14/20-141/13

відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

Повне рішення складено 14.04.2014р.

Суть спору: позивач - Державне публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ подав позов до господарського суду Хмельницької області про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" повернути Держаному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" комплекти обладнання для утримання дійного стада ОДС, загальною вартістю 20433294,44 грн., та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", неустойку за повернення майна за першою вимогою в сумі 715165,31 грн.

В обґрунтування посилається на те, що 27.12.10р. між ВАТ НАК "Украгролізинг" (назву змінено на ДПАТ "НАК "Украгролізинг" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.11р. №951) та ТОВ "Новий Двір" був укладений договір відповідального зберігання №8510вз/1064, згідно з яким позивач передав на зберігання техніку, а саме: комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС, вартістю 10547156,50 грн., доїльну установку з молокопроводом УДМ - 200 вартістю 6397576,00 грн., доїльну установку УДЄ - 16 вартістю 3488561,94 грн., всього на суму 20433294,44 грн., за умовою повернення за першою вимогою Позивача, але не пізніше 31.12.10 р.

Факт передавання Зберігачеві Майна на відповідальне зберігання підтверджується актом передачі - приймання від 27.12.10 р.

30.12.10р. Сторонами укладений додатковий договір №1/1095, відповідно до якого термін дії Договору продовжено до 31.03.11 р.

31.01.11р. дію Договору продовжено до 31.12.11р., відповідно до умов Додаткового договору №2/127, укладеного сторонами.

30.12.11р. Сторонами укладений додатковий договір №3/761, відповідно до якого термін дії договору продовжено до 31.12.12р.

31.12.12р. Сторонами укладено додатковий договір 4/2, відповідно до якого термін дії договору продовжено до 31.12.13р.

14.05.13р. Сторонами був підписаний акт приймання - передачі Майна, згідно якого Позивач передає, а відповідач приймає майна.

Всього відповідач прийняв на відповідальне зберігання майна на суму 20433294,44 грн.

Згідно умов п.п. 2.1.2, 2.1.4 Договору Відповідач зобов'язаний зберігати майно з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують його збереження, та повернути це майно позивачеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксоване у Акті технічного стану майна.

27.12.13р. Позивачем була надіслана на адресу Відповідача вимога №14/3124 про зобов'язання повернути Майно у зв'язку із закінченням строку дії Договору.

27.01.14р. Позивачем повторно направлено відповідачу лист №14/211, про повернення майна та у термін до 04.02.14р. повідомити останнього письмово про дату передачі Майна.

Проте, відповідачем були проігноровані вимоги позивача.

Станом на 11.02.14р. відповідач не поверну Майно Поклажодавцеві, та не направив останньому письмової відповіді.

Таким чином, відповідач своє зобов'язання за Договором повернути Майно Позивачеві на першу вимогу не виконав, в наслідок чого порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України. Крім того, позивач нарахував відповідачу неустойку в сумі 715 165,31 грн. за період з 11.02.2014р. по 17.02.2014р. у розмірі 0,5% від вартості неповернутого майна.

Представник позивача в судове засідання з'явився та наполягає на задоволені позовних вимог.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи (повідомлення про вручення 20.03.2014р.), для участі у судовому засіданні не з'явився, відзив на позов не подав, про причини не повідомив.

Ухвала від 31.03.2014 р. була надіслана на адресу відповідача зазначену в ЄДР (м. Городок, вул. Войкова, 14/1-А). При цьому приймається до уваги, що якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, згідно п. 3.9.2 вказаної постанови неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, письмових пояснень по суті вимог не надала.

Справа розглядається за наявними в ній документами згідно зі ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Украгролізинг" зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, будинок 16 А, код 30401456.

27.10.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. №961 змінено назву на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") (надалі - Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" (надалі - Зберігач) був укладений договір відповідального зберігання №85-10вз/1064.

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання техніку (надалі іменується "Майно") у кількості та за ціною визначеною в додатках до Договору "Перелік техніки, яка передається на відповідальне зберігання."

При передачі майна на зберігання складається Акт технічного стану Майна, який підписується обома Сторонами. Майно буде знаходитись на зберіганні за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, с. Остапківці, вул. Молодіжна, 39.

Згідно умов договору (п.п. 2.1.1., 2.1.4., 2.1.5.) на зберігача покладаються обов'язки по вжиттю заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; повернути Майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксовано у Акті технічного стану Майна, передбачено п. 1.2. Договору; повернення майна Поклажодавцеві здійснити за актом приймання-передачі.

Зберігач не має права передавати Майно у користування третім особам без письмової згоди Поклажодавця. Зберігачу категорично забороняється змінювати місце знаходження Майна, прийнятого на зберігання, без письмової згоди Поклажодавця (п.п. 2.3, 2.4. Договору).

Відповідно до п.п 3.1., 3.1.1 - 3.1.3, 3.2. Договору Поклажодавець зобов'язаний: передати Зберігачеві Майно на зберігання не пізніше, ніж через три календарних дня після набрання чинності Договором; забрати у Зберігача Майно до закінчення строку дії Договору; сплачувати Зберігачу послуги за договором з розрахунку 10 грн., в тому числі ПДВ, за один місяць відповідно виставлених рахунків. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення Майна, яке знаходиться на зберіганні.

Згідно з п.4.3. Договору у випадку неповернення визначеного Майна Поклажодавцеві у строки, визначені у письмовому повідомленні Поклажодавця, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості неповерненого майна за кожен день затримки.

Цей Договір набуває чинності з дати підписання акту передачі-приймання Майна, і діє до 31.12.2010 року (п. 6.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

У додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною, зазначено, що на відповідальне зберігання передається комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 361 одиниць на загальну суму 10 547 156,50 грн., доїльна установка з молокопроводом УДМ - 200 у кількості 34 одиниць на загальну суму 6 397 576,00 грн. та доїльна установка УДЕ-16 у кількості 122 одиниць на загальну суму 3 488 561,94 грн.

Згідно акту передачі-приймання від 27.12.10р. позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 361 одиниць на загальну суму 10 547 156,50 грн., доїльну установку з молокопроводом УДМ - 200 у кількості 34 одиниць на загальну суму 6 397 576,00 грн. та доїльну установку УДЕ-16 у кількості 122 одиниць на загальну суму 3 488 561,94 грн.

Додатковим договором №1/1095 від 30.12.2010р. термін дії договору від 27.12.2010р. № 85-10 вз/1064 продовжено до 31.03.2011р.

Додатковим договором №1/1095 від 30.12.2010р. термін дії договору від 27.12.2010р. № 85-10 вз/1064 продовжено до 31.03.2011р.

Додатковим договором №2/127 від 31.03.2011р. термін дії договору від 27.12.2010р. № 85-10 вз/1064 продовжено до 31.12.2011р.

Додатковим договором №3/761 від 30.12.2011р. термін дії договору від 27.12.2010р. № 85-10 вз/1064 продовжено до 31.12.2012р.

Додатковим договором №4/2 від 31.12.2012р. термін дії договору від 27.12.2010р. № 85-10 вз/1064 продовжено до 31.12.2013р.

Крім того, Додатковим договором №5/228 від 14.05.2013р. сторони виклали Додаток №1 до договору від 27.12.2010р. № 85-10 вз/1064 в редакції згідно з Додатком №2, Акт передачі-приймання Майна від 27.12.2010р. виклали в редакції згідно з Додатком №3.

Таким чином, сторони погодили перелік техніки, яка передається на відповідальне зберігання, а саме: комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 361 одиниць на загальну суму 10 547 156,50 грн., комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 219 одиниць на загальну суму 6 397 576,00грн. та комплект обладнання для утримання дійного стада ОДС у кількості 120 одиниць на загальну суму 3 488 561,94грн. Загалом на суму 20 433 294,44 грн.

Вищезазначене майно прийняте на зберігання відповідачем, про що свідчить Акт приймання-передачі Майна від 14.05.2013р.

Листом від 27.12.2013р. №14/3124 позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 31.12.2013р. та обов'язок ТОВ "Новий двір" повернути Національній акціонерній компанії "Украгролізинг" майно (у такому технічному стані, у якому воно було прийняте на зберігання).

Листом від 27.01.2014р. №14/211 позивач вимагав від відповідача у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги повернути НАК "Украгролізинг" майно, загальною вартістю 20433294,44 грн., для чого у термін до 04.02.2014р. письмово (листом, телеграмою, факсом) повідомити НАК "Украгролізинг" дату передачі Майна. При цьому повідомив, що у разі не отримання НАК "Украгролізинг" письмового повідомлення з зазначенням дати передачі Майна з відповідального зберігання, це буде розцінюватись як відмова ТОВ "Новий Двір" від повернення Майна і в такому випадку, НАК "Украгролізинг" буде змушене повертати майно у судовому порядку або стягувати збитки у розмірі вартості Майна, та неустойку у розмірі, визначеному п. 4.3. Договору.

Зазначений лист на правлений відповідачу 28.01.2014р., що підтверджується фіскальним чеком №8588 та описом вкладення.

Проте, відповідачем були проігноровані вимоги позивача, станом на 11.02.2014р., стверджує позивач, відповідач не повернув майно поклажодавцеві, та не направив останньому письмової відповіді із зазначенням дати та місця повернення.

З огляду на це, позивач, відповідно до п.4.3. Договору нарахував відповідачу неустойку в сумі 715 165,31 грн. та звернувся з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що підставою для повернення майна та стягнення неустойки позивач зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язку по поверненню майна згідно договору відповідального зберігання №85-10 вз/1064 від 27.12.2010р.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів зберігання. Так, позивач передав на зберігання відповідачу майно, останній прийняв його та зобов'язався повернути його в схоронності на першу вимогу позивача.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (п.1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Статтею 937 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст.953 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач 27.01.2014р. звернувся із вимогою до відповідача повернути майно, яке перебуває на зберіганні, та у термін до 04.02.2014р. письмово повідомити про дату передачі (зміст листа №14/211 від 27.01.2014р.).

Однак, відповідач в порушення вищезазначених вимог законодавства та умов договору не повернув позивачу майно на першу його вимогу.

Таким чином, враховуючи, що нормами чинного законодавства України, а також положеннями укладеного між сторонами договору, передбачено обов'язок відповідача (зберігача) на першу вимогу позивача (поклажодавця) повернути річ, а відповідачем під час розгляду справи не доведено факт повернення майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" повернути Держаному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" комплекти обладнання для утримання дійного стада ОДС кількістю 700 од., загальною вартістю 20 433 294,44 грн., заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в сумі 715 165,31 грн., розраховану за період з 11.02.2014р. по 17.02.2014р. в розмірі 0,5% від вартості неповернутого майна (20 433 294,44 грн.).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання має бути вчинений у письмовій формі.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом п. 4.3. Договору передбачено, що у випадку неповернення визначеного Майна Поклажодавцеві у строки, визначені у письмовому повідомленні Поклажодавця, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості неповерненого майна за кожен день затримки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).

Судом встановлено обставини невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення майна за договором відповідального зберігання №85-10вз/1064 від 27.12.2010р.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В той же час, ч. 2 ст. 231 ГК України передбачає настання відповідальності за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не лише грошових. Статтею 193 ГК України також закріплено, що господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Передбачена сторонами неустойка за своєю правовою природою є пенею, оскільки сторони визначили, що обчислення останньої здійснюється за кожен день прострочення. Проте порушення відповідачем строку повернення майна зі зберігання не перетворює неустойку на пеню за порушення грошового зобов'язання (аналогічна позиція в Постанові Верховного суду України від 03.12.2013р. у справі №3-35гс13).

Таким чином, позивачем правомірно не враховано норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки в даному випадку пеня нараховується за не грошове зобов'язання. Також, можливість визначення сторонами у господарських правовідносинах в якості договірної відповідальності та стягнення пені за порушення умов виконання іншого ніж грошове зобов'язання відповідає положенням ГК України та не суперечить ст. 549 ЦК України (аналогічна позиція в постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2012 р. по справі №5016/210/2012 (17/22).

Перевіривши розрахунок пені за період з 11.02.2014р. по 17.02.2014р., судом встановлено правомірність нарахування останньої, оскільки вартість неповернутого майна становить 20433294,44 грн., тому 0,5% пені становитиме 715165,31 грн. (1786400,00 грн. х 0,5% х 7).

Однак, судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому суд , крім іншого, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки. Така ж правова позиція ВГСУ у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України).

Дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, судом враховується, що згідно укладеного між сторонами договору (п.3.1.3) за послуги позивач сплачував відповідачу 10 грн. за один місяць. Крім того, враховується, що порушення зобов'язання щодо повернення майна не потягло за собою значні збитки для позивача.

Виходячи із вищезазначеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені) на 50% та стягнути неустойку (пеню) в сумі 357582,66грн. (50 х 715165,31/ 100).

У зв'язку з цим у позові про стягнення 357582,65грн. (715165,31 - 357582,66) пені відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позову, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі (сплата судового збору) покладаються на відповідача. При цьому в частині стягнення пені у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення суми пені. Аналогічна позиція викладена у п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" м. Городок за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кабінету Міністрів України, м. Київ про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" повернути Держаному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" комплекти обладнання для утримання дійного стада ОДС, загальною вартістю 20433294,44 грн. та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", неустойку за не повернення майна за першою вимогою в сумі 715165,31 грн. задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" м. Городок, Хмельницька область (вул. Войкова, 14/1а, код 33989883) повернути Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ (вул. Мечникова, 16-а, код 30401456) комплекти обладнання для утримання дійного стада ОДС, кількістю 700 од., загальною вартістю 20 433 294,44 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Двір" м. Городок, Хмельницька область (вул. Войкова, 14/1а, код 33989883) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ (вул. Мечникова, 16-а, код 30401456) 357582,66грн. (триста п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 66 коп.) неустойки за не повернення майна, 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

В решті позову щодо стягнення неустойки в сумі 357582,65грн. відмовити.

Повне рішення складено 14.04.2014р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А),

3 - відповідачу, (32000, Хмельницька обл., м. Городок, вул. Войкова, 14/1-А) рекоменд.