Рішення № 38234364, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3157/14 07.04.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго"

до публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення 16 619,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бєлая І.М. - представник за довіреністю № 01-2юр/8060 від 07.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги акціонерної компанії "Харківобленерго" до мостобудівельного загону №27 публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 16 619,09 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.09.2004 року між ним та мостобудівельним загоном №27 публічного акціонерного товариства "Мостобуд" укладено договір про постачання електричної енергії №5-187к.

Позивач взяті на себе по договору зобов'язання виконав.

Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, станом на 01.02.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 16 619,09 грн. за період з жовтня 2013 року по січень 2014 року, а саме: 10 736,27 грн. - вартість електричної енергії за листопад, грудень 2013 року, 1 173,71 грн. - вартість реактивної енергії за жовтень 2013 року, листопад 2013 року, за грудень 2013 року, 4 107,55 грн. - перевищення договірної величини обсягу електричної енергії за вересень 2013 року, жовтень 2013 року та листопад 2013 року та 7,56 грн. індекс інфляції за січень 2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.03.2014 року.

17.03.2014 року, 18.03.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2014 року.

18.03.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2014 року та клопотання про заміну неналежного відповідача на належного та клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 18.03.2014 року представники відповідача не з'явилися, вимоги ухвали від 28.02.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача підтримав клопотання про заміну неналежного відповідача мостобудівельного загону № 27 публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на належного публічного акціонерного товариства "Мостобуд".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2014 року замінено неналежного відповідача мостобудівельний загін № 27 публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на належного відповідача публічне акціонерне товариство "Мостобуд", розгляд справи відкладено на 07.04.2014 року.

07.04.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2014 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 28.02.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але 04.04.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.09.2004 року між акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та акціонерним товариством "Мостобуд" мостозагін №27 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №5-187К.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (нова редакція) затверджено загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» протокол №1/10 від 26.03.2010р., публічне акціонерне товариство «Мостобуд» є правонаступником майнових прав і обов'язків ВАТ «Мостобуд».

Згідно з п.1 договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.5 договору, споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків».

Пунктом 2.2.7 договору передбачено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №4а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до додатку №2 від 31.03.2011 року до договору про постачання електричної енергії №№5-187К від 17.09.2004 року, розрахунковий період встановлено споживачу з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно з п.5 додатку № 2, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Відповідно до ч.5 статті Закону України «Про електроенергетику» №575/97-ВР від 16.10.1997, споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Частиною 6 статті Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Порядком постачання електричної енергії споживачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. № 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 р. N 475) встановлено порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності для споживачів, а саме: п. 7 передбачає - енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Відповідно до абзацу 6 п. 4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. № 910) та п. 5.1 договору, між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії (додаток 1).

Пунктом 4.4 Правил та п. 5.2 договору передбачено, що споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

У вересні 2013 року відповідно до додатка 1 встановлено договірну величину у розмірі 40000 кВт/год. У зв'язку зі зменшенням виробництва споживач звернувся з листом від 29.08.2013 № 48 щодо коригування договірної величини електричної енергії до 2500 кВт/год. Повідомленням від 02.09.2013 № 26Е-05-41942 про рівні скоригованих договірних величин споживачу було повідомлено, що коригування договірної величини споживання електричної енергії на вересень 2013 р. узгоджено та складає 2500 кВт/год.

Згідно із звітом за вересень 2013 року відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 3762 кВт/год.

Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 1262 кВт/год.

У зв'язку з чим, позивачем складене повідомлення № 10031 від 10.10.2013 про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за вересень 2013 р. та яка становить 1 302,89 грн.

У жовтні 2013 року відповідно до додатка 1 встановлено договірну величину у розмірі 50000 кВт/год. Листом від 25.09.2013 № 54 споживач звернувся щодо коригування договірної величини електричної енергії до 5500 кВт/год. Повідомленням від 27.09.2013 № 26Е-05-45913 про рівні скоригованих договірних величин споживачу було повідомлено, що коригування договірної величини споживання електричної енергії на жовтень 2013 р. узгоджено та складає 5500 кВт/год.

Згідно зі звітом за жовтень 2013 року відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 7143 кВт/год.

Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 1643 кВт/год. Та, позивачем складено повідомлення № 11610 від 11.11.2013 про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за жовтень 2013 року, та становить 1 696,23 грн.

У листопаді 2013 року відповідно до додатка 1 встановлено договірну величину у розмірі 60000 кВт/год. Листом від 25.10.2013 № 64 споживач звернувся щодо коригування договірної величини електричної енергії до 7500 кВт/год. Повідомленням від 28.10.2013 № 26Е-05-51274 про рівні скоригованих договірних величин споживачу було повідомлено, що коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2013 р. узгоджено та складає 7500 кВт/год.

Згідно зі звітом за листопад 2013 року відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 9149 кВт/год.

Тобто, відповідач перевищив договірні величини споживання на 1649 кВт/год. Позивачем складено повідомлення складене повідомлення №13012 від 10.12.2013 року про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за листопад 2013 року, та яке становить 1 702,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2013 року по січень 2014 року відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим станом на 01.02.2014 року в останнього виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 10 736,27 грн. (листопад-грудень 2013 року), заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 1 173,71 грн. (жовтень-грудень 2013 року), та заборгованість по нарахованій двократній вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною в розмірі 4 710,55 грн. (за вересень-листопад 2013 року), що підтверджується доданими до позовної заяви довідкою про розрахунок основного боргу, рахунками на оплату за використану електроенергію та на оплату за перетікання реактивної енергії за спірний період.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 5-187К від 17.09.2004 року станом на 01.02.2014 року за період з жовтня 2013 року по січень 2014 року за електричну енергію в розмірі 10 736,27 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 1 173,71 грн. та по нарахованій двократній вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною в розмірі 4 710,55 грн., у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 7,56 грн. за січень 2014 року.

Згідно з п.6 додатку №2 від 31.03.2011 року до договору, у разі несвоєчасної оплати обумовленої даним додатком рахунків постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення в тому числі за день оплати: пені та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 5-187К від 17.09.2004 року про постачання електричної енергії, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 7,56 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, будинок 5; ідентифікаційний код: 01386326) на користь акціонерної компанії "Харківобленерго" (61300, м. Харків, вул. Плеханівська, 149) заборгованість за електричну енергію в розмірі 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 27 коп., заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 1 173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 71 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4 710 (чотири тисячі сімсот десять) грн. 55 коп., індекс інфляції в розмірі 7 (сім) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.04.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий