Постанова № 38234131, 14.04.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року

Справа № 803/587/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія» про стягнення податкового боргу в сумі 282000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Володимир-Волинська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі – Володимир-Волинська ОДПІ) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія» (далі – ТзОВ «Агрокорміндустрія») про стягнення податкового боргу в сумі 282000,00 грн. з рахунків платника у банках.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач як платник податків в порушення вимог статті 16 Податкового кодексу України протягом 2014 року не вживає заходів щодо погашення податкового боргу перед бюджетом, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 23.02.2012 року №0000072301, яким відповідачу визначено суму податку на прибуток на загальну суму 156666,25 грн., та від 05.04.2012 року №0000142301, яким визначено суму податку на додану вартість на загальну суму 125333,75 грн.

Володимир-Волинською ОДПІ вживались заходи щодо стягнення податкового боргу в порядку, визначеному статтею 59 Податкового кодексу України, шляхом надіслання відповідачу податкової вимоги від 15.03.2012 року №2, однак, зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем, у зв’язку з чим, позивач просить стягнути з ТзОВ «Агрокорміндустрія» до держаного бюджету Локачинського району податковий борг у сумі 282000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, відповідач не повідомив суд про причини неприбуття його представника, заперечення на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату час і місце судового розгляду справи, що стверджується поштовим повідомленням про вручення №4302507883231, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З врахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, та згідно з ухвалою суду від 14.04.2014 року в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ТзОВ «Агрокорміндустрія» 25.10.2001 року зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності юридична особа Локачинською районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №399317 (а.с.5).

З листа Локачинського відділення Володимир-Волинської ОДПІ від 18.03.2014 року №1710/25-011 (а.с.6) вбачається, що відповідач перебуває на обліку як платник податків за основним місцем обліку з 25.10.2001 року, станом на 18.03.2014 року має відкриті рахунки у банківських установах.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема, з довідки про податковий борг перед бюджетом ТзОВ «Агрокорміндустрія» (а.с. 15 – 16), у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у сумі 125333,75 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 156666,25 грн. Загальна сума податкового боргу становить 282000,00 грн.

Підпунктами 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що Володимир-Волинською державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби (правонаступником якої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 є позивач) на підставі акту перевірки від 16.02.2012 року №86/23-31602999 23.02.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000072301, яким відповідачу збільшено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 156666,25 грн. (а.с. 8), 05.04.2012 року – податкове повідомлення-рішення №0000142301, яким відповідачу збільшено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 125333,75 грн. (а.с.10).

Судом встановлено, що відповідачем дані податкові повідомлення – рішення були оскаржені до суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року в адміністративній справі №2а/0370/2088/12 за позовом ТзОВ «Агрокорміндустрія» до Володимир-Волинської ОДПІ Волинської області Державної податкової служби про визнання протипраними та скасування податкових повідомлень-рішень (а.с. 15-20), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 року (а.с. 21-25), в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Таким чином, постанова суду першої інстанції набрала законної сили 07.11.2013 року.

Відповідно до частин першої та третьої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, оскільки правомірність збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств згідно податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 року №0000072301 та від 05.04.2012 року №0000142301 встановлено постановою Волинського окружного адміністративного суду, що набрала законної сили, а тому дані обставини не потребують доказуванню при розгляді цієї справи, а узгоджені податкові зобов’язання, які виникли на підставі даних податкових повідомлень-рішень, набули статусу податкового боргу платника податків.

Наявність податкового боргу також підтверджується наданими позивачем копіями зворотнього боку облікової картки платника податків окремо за кожним платежем (а.с. 33, 34).

Згідно з пунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим кодексом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З матеріалів справи слідує, що Володимир-Волинською ОДПІ Волинської області Державної податкової служби в зв’язку з несплатою відповідачем податкового боргу вживались заходи щодо його стягнення в порядку, визначеному статтею 59 ПК України, шляхом надіслання податкової вимоги від 15.03.2012 року №2 (а.с.12), проте, вказані заходи не призведи до погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, на час розгляду справи доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем суду не надано, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області підлягають до задоволення.

Відповідно до підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків і зборів, отже, податковий борг підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 17, 72, 128, 158, 160, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорміндустрія" (45500, Волинська область, Локачинський район, селище міського типу Локачі, вулиця Шевченка, 14, код ЄДРПОУ 31602999) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 282000 (двісті вісімдесят дві тисячі) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський