Постанова № 38233679, 10.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року Справа №810/2017/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Луценко К.Ю.;

за участю:

представників позивача - Головач Н.М.; Данілової І.О.;

представника відповідача - Борисова І.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альтура"

до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом ТОВ "Альтура" до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. №0002092300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки №246/10-07-22-03-12/22206601, є протиправним, а висновки акту перевірки про порушення позивачем відповідних приписів ПК України безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних даних податкового та бухгалтерського обліку підприємства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити, з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив суду, що на момент проведення перевірки позивачем не були надані акти виконаних робіт, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини та дослідивши докази, якими підтверджується позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

позивач є юридичною особою, зареєстрований Києво-Святошинською РДА Київської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.11.2011 р. за №13391020000007478.

На підставі направлення від 22.10.2013 р. №238, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області та, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, в жовтні 2013 р., головним державним ревізором-інспектором Федорченком О.Л. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ПАТ "СК "Скайд" за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., в ході якої було встановлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України, що виявилося у неправомірному включенні до складу валових витрат 90416,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 18987,00 грн., в тому числі за 2012 р. у розмірі 18987,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 04.11.2013 р. №264/22-01/37867112 та винесено податкове повідомлення-рішення №0002092300 від 20.11.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 23734,00 грн., в тому числі, за основним платежем 18987,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4747,00 грн.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи висновок податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат 90416,00 грн. ґрунтується на твердженні про нікчемність угоди укладеної між позивачем та його контрагентом

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його до суду.

На підтвердження реальності укладеної угоди товариством надано до суду наступні документи:

- копія договору страхування майна №549-10 від 30.08.2012 р., укладеного між позивачем та ПАТ "СК "Скайд", відповідно до умов якого ПАТ "СК "Скайд", що є Страховиком, приймало на страхування: майновий інтерес ТОВ "Альтура", що є Страхувальником, пов'язаний з володінням і користуванням майном (яке було вказане в додатку №1 до даного договору), яке передається в оренду і знаходиться за адресами вказаними в договорах оренди, за умовами правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №007 та правил добровільного страхування майна №007-1, в розмірі 100% його залишкової вартості станом на 30.08.2012 р., від загибелі або пошкодження. Відповідно до пунктів 3.1-3.4 цього договору, страхова сума за ним складала 4018465,19 грн.; безумовна франшиза становила 2,0% страхової суми по всіх і кожному страховому випадку; загальний страховий платіж було обчислено в сумі 271246,40 грн.;

- копія додатку №1 до договору страхування майна №549-10 від 30.08.2012 р., в якому наведено перелік основних засобів ТОВ "Альтура", що підлягають страхуванню на загальну страхову суму 4018465,19 грн.;

- копія акту виконаних робіт від 02.09.2013 р. до договору страхування №549-10, згідно якого Страховик повністю виконав взяті на себе зобов'язання по страхуванню майна Страхувальника згідно договору страхування майна №549-10 від 30.08.2012 р.;

- копія банківських виписок з рахунків позивача: платіжне доручення від 17.10.2012 р. №484 на суму 45000,00 грн.; від 29.01.2013 р. №63 на суму 50000,00 грн.; від 09.07.2013 р. №3 на суму 176246,40 грн. - страхові платежі до ПАТ "СК "Скайд" згідно договору страхування №549-10 від 30.08.2012 р.

Дослідивши зміст представлених документів, суд зазначає наступне:

відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій, і які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 вказаного, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Зауваження, стосовно недоліків у документах первинної бухгалтерської звітності, які були надані до перевірки на підтвердження дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаєвомідносин із ПАТ "СК "Скайд" за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., у податкового органу відсутні.

Висновки, викладені в акті перевірки №246/22-01/37867112 від 04.11.2013 р., щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на акті зустрічної перевірки його контрагента ПАТ "СК "Скайд", на підставі якого відповідачем встановлено, що ТОВ "Альтурою" при веденні бухгалтерського обліку порушено вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України, а саме неправомірно включено до складу валових витрат 90416,00 грн. по розрахунках з ПАТ "СК "Скайд", що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 18987,00 грн., в тому числі за 2012 р. у розмірі 18987,00 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає таке:

спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАСУ встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на наступне: по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про нереальність відповідних господарських операцій; по-третє, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012р. у справі № К/9991/5398/12).

Згідно з ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення страхових платежів до суми валових витрат. Разом з тим, у справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що думка відповідача, стосовно порушення ТОВ "Альтурою" вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України, стосовно неправомірного включення до складу валових витрат на суму 90416,00 грн. по розрахунках за договором страхування №549-10 від 30.08.2012 р. укладеного з ПАТ "СК "Скайд", що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 18987,00 грн., в тому числі за 2012 р. у розмірі 18987,00 грн., ґрунтується на висновках акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС №746/22-00/16295210 від 15.07.2013 р., згідно яких господарська діяльність ПАТ "СК "Скайд" має ознаки нереальності здійснення по операціях зі страхування майна, позаяк угоди ПАТ "СК "Скайд" з іншими суб'єктами господарювання визначені податковим органом як нікчемні.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства не може бути підставою для висновку щодо нікчемності договору страхування майна укладеного між позивачем та ПАТ "СК "Скайд".

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 р. у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 р. у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 р. у справі № К/9991/26224/12.

Згідно ч. 4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо не ведення господарської діяльності контрагентом позивача та наявності наміру у сторін щодо уникнення або зменшення оподаткування фінансових результатів виконання господарських операцій, укладання правочину з порушенням компетенції.

Крім того, викладений в акті перевірки висновок про нікчемність договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, зроблений відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 ЦК України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, а саме: копію договору страхування майна №549-10 від 30.08.2012 р.; копію додатку №1 до договору страхування майна; копію акту виконаних робіт від 02.09.2013 р.; копії платіжних доручень від 17.10.2012 р. №484, від 29.01.2013 р. №63, від 09.07.2013 р. №3, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що операції по страхуванню майна між ТОВ "Альтура" та його контрагентом мають реальний характер, а відтак висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 90416,00 грн. по розрахункам позивача з ПАТ "СК "Скайд" та як наслідок заниження податку на прибуток на загальну суму 18987,00 грн., є необґрунтованим, тому вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення рішення від 10.11.2013 р. №0002092300 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАСУ, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002092300 від 20.11.2013 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 квітня 2014 р.