Ухвала суду № 38231615, 09.04.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"09" квітня 2014 р. Справа № 806/7171/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" лютого 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ТзОВ "Укрзернопром-Бердичів" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року №0000972200, №0000992200, №0000982200, №0000011720, №0000962200 та рішення від 25 листопада 2013 року №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 15 жовтня 2013 року № 0000972200, № 0000992200, № 0000982200 та рішення від 25 листопада 2013 року №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуванні рішення відповідача прийнятті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 02.09.2013 року по 20.09.2013 року відповідачем проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт від 27.09.2013 року №587/22-00/34065998 у якому зафіксовано порушення позивачем пп.14.1235 п.14.1 ст.14, п.301.1 ст.301 та п.302.1 ст.302 ПК України, яке полягає у тому, що ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку тому, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2010-2012 року менша 75%.

Також, зафіксовано порушення п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.8-1.2, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.209.2, п.209.6 ст.209 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6976223 грн. а також заниження р.19 декларації з ПДВ за червень в сумі 101425 грн. та заниження р.24 цієї ж декларації на 286186 грн. Також, було встановлено порушення пп.3.1.3, п.3.1 ст.3, пп. 4.2.9"г" п.4.2 ст.4, п.6.1 пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб",п.п 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.177.8 ст.177, п.167.1 ст.167, пп.167.1 ст.167, пп.1688.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток у загальній сумі 9191,88 грн.

Одночасно було встановлено порушення п.2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яке полягає у тому, що були відсутні достовірні підтвердні документи до авансового звіту на суму 12088,72 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки прийнятті податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0000972200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8700383 грн. у т.ч. 6976223 грн. - за основним платежем та 1724160 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000992200, яким зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на 286186 грн. за червень 2013 року, №0000982200, яким зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на 104338 грн. за червень 2013 року, №000011720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11535,42 грн. у т.ч. 9191,88 грн. - за основним платежем та 2343,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000962200, яким застосовано штрафні санкції на суму 12089 грн.

25.11.2013 року винесено рішення №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, щодо ТОВ "Укрзернопром-Бердичів".

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Отже, кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

За змістом Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Варто зауважити, що для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Крім того, згідно з п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму податком на додану вартість, встановлені пунктом 209.11 статті 209 ПК України.

Так, визначальним для встановлення права новоутвореного сільськогосподарського підприємства застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів/послуг, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду.

Таким чином, якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватись при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доводів в обґрунтування доказів, на яких мотивуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення відповідача про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та прийняття податкових повідомлень - рішень №0000972200, №0000992200, №0000982200 є протиправними.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції у відмові у задоволенні позову в частині визнання дій відповідача протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2013 року №0000011720 та №0000962200 позивачем не оскаржувалась, тому не є предметом апеляційного розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" лютого 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "09" квітня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" вул.Центральна,1,с.Маркуші,Бердичівський район, Житомирська область,13373

3- відповідачу/відповідачам: Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312

4-третій особі: - ,