Вирок № 38229897, 10.04.2014, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/106/14-к

Номер провадження № 1-кп/315/44/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2014 Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Бірюк Ю.О.

за участю прокурора: Рули І.О.

захисника: адвоката: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Гуляйполе Запорізької області кримінальне провадження № 12013080220001268 від 21.12.2013 року з обвинувальним актом за звинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився с. Преображенка Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, українця, освіти неповної середньої, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов`язаного, безпартійного, не депутата, зареєстрованого: АДРЕСА_1 та мешкаючого: АДРЕСА_2, маючого судимості:

1) 11.02.2004 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ст.297, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

2) 16.08.2004 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70, ч.4 71 КК України з частковим приєднанням покарання за вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 11.02.2004 року до 5 років позбавлення волі,

17.08.2007 року звільнився умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 19 днів з Біленківської ВК Запорізької області,

3) 01.04.2008 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.121, 71 КК України з частковим приєднанням покарання за вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 16.08.2004 року до 7 років 6 місяців позбавлення волі,

20.08.2013 року звільнився з Оріховської ВК Запорізької області умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 21 день,

під вартою з 17.01.2014 року,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, маючи не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість, в тому числі і за корисливі злочини, в період умовно-достроково звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, знову скоїв корисливе кримінальне правопорушення.

Так, 20.12.2013 року близько 22 години 30 хвилин в АДРЕСА_4 ОСОБА_2, діючи повторно, будучи в стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливими мотивами, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3, належного ОСОБА_3, звідки таємно викрав брухт чорного металу вагою 300 кг по ціні 1,8 грн. за один кг на суму 540 грн., чим спричинив останній майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі, бажає давати пояснення, визнає обставини, викладені в обвинувальному акті, його позиція добровільна, йому роз`яснено, що у разі дослідження доказів в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, він буде позбавлений права оскаржувати обставини, викладені в обвинувальному акті, в апеляційному порядку.

Потерпіла, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, претензій до обвинуваченого не має.

Прокурор вважає за необхідне дослідити докази у справі в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, так як обвинувачений визнає обставини, викладені в обвинувальному акті, його позиція добровільна, йому роз`яснено, що у разі дослідження доказів в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, він буде позбавлений права оскаржувати обставини, викладені в обвинувальному акті, в апеляційному порядку, а саме за недоцільне дослідження інших доказів у справі, обмежившись допитом обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_1 не заперечує проти дослідження доказів в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Суд, керуючись ч.3 ст.349 КПК України, так як проти цього не заперечують учасники процесу, визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, при цьому обвинувачений правильно розуміє обставини, викладені в обвинувальному акті, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, учасникам процесу роз`яснено, що вони у цьому разі будуть позбавлені права оскаржувати обставини, викладені в обвинувальному акті, в апеляційному порядку, та вважає за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі, суду пояснивши, що перед Новим 2014 роком близько 23 години він після вживання спиртного зі своїм зятем за адресою його проживання в АДРЕСА_4, вирішив здійснити крадіжку брухту чорного металу, який знаходився в дворі у потерпілої, для чого за допомогою велосипеду за 3 рази він перевіз брухт чорного металу, серед якого були металеві труби, кутники, запчастини з трактора, у двір зятя, на питання зятя відповів, що знайшов метал у лісопосадці, брухт вони прибрали до сараю, де через два дні, коли він у м. Оріхів, працівники міліції виявили його та вилучили, в подальшому брухт повернуто потерпілій, 25.03.2014 року він був засуджений вироком Оріхівського районного суду Запорізької області за крадіжку велосипеда, в скоєному розкаюється, обіцяє, що подібного не повториться.

Винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується показаннями обвинуваченого про те, що перед Новим 2014 роком близько 23 години він після вживання спиртного зі своїм зятем за адресою його проживання в АДРЕСА_4, вирішив здійснити крадіжку брухту чорного металу, який знаходився в дворі у потерпілої, для чого за допомогою велосипеду за 3 рази він перевіз брухт чорного металу, серед якого були металеві труби, кутники, запчастини з трактора, у двір зятя, на питання зятя відповів, що знайшов метал у лісопосадці, брухт вони прибрали до сараю, де через два дні, коли він у м. Оріхів, працівники міліції виявили його та вилучили, в подальшому брухт повернуто потерпілій.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що винуватість обвинуваченого в висунутому йому звинуваченні знайшла своє підтвердження у повному обсязі і дії обвинуваченого органами досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

Прокурор прохає з урахуванням характеру і тяжкості скоєного злочину, обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, як обставину, що обтяжує покарання: скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння, особи обвинуваченого: маючого не погашені і не зняті в установленому законом порядку судимості, злочин скоїв період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, рецидив злочину, негативно характеризується за місцем проживання, призначити обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі та застосувати ч.1 ст.71 КК України, остаточно призначивши покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_1 вважає, що характеристика дана обвинуваченому необ'єктивна, так як відсутні відомості про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за розпивання спиртних напоїв в громадських місцях, скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння підтверджується лише показаннями обвинуваченого, прохає застосувати ст.69 КК України з урахуванням таких обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.185 КК України.

Так як обвинуваченим в період умовно-достроково звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі скоєно новий злочин, то суд відповідно до ч.4 ст.81 КК України призначає покарання за правилами ст.71 КК України, а саме за ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків і до призначеного судом покарання частково приєднує невідбуту частину покарання, призначеного вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 01.04.2008 року.

Суд, оцінивши доводи захисту з приводу необ'єктивності характеристики на обвинуваченого за місцем проживання в АДРЕСА_4, вважає за необхідне погодитись з доводами захисту з тієї причини, що обставини, викладені в характеристиці щодо зловживання спиртними напоями та притягнення до адміністративної відповідальності за розпивання спиртних напоїв в громадському місті, то останні не підтверджені іншими доказами у справі, а тому вважає визнати за таке, що обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання.

Суд, обговоривши питання про застосування ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, вважає, що хоча судом встановлені обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, однак з урахуванням особи винного, який має непогашені і не зняті в установленому законом порядку судимості, в тому числі і за корисливі злочини, а також те, що новий злочин скоєно в стані алкогольного сп`яніння в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі через 4 місяці після звільнення, суд не знаходить за можливе застосувати ст.69 КК України.

При визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, як обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння слідству, добровільне відшкодування завданого збитку, особу обвинуваченого: маючого непогашені і не зняті в установленому законом порядку судимості, нове кримінальне правопорушення скоєно ним в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, посередньо характеризується за місцем проживання та вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання в умовах ізолювання від суспільства.

17.01.2014 року ухвалою слідчого судді Гуляйпільського суду Запорізької області Каракай Н.Д. обвинуваченому обрано запобіжний захід у кримінальному провадженні у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

14.03.2014 року ухвалою Гуляйпільського суду Запорізької області обвинуваченому продовжено запобіжний захід у кримінальному провадженні у виді тримання під вартою з 17.03.2014 року по 16.05.2014 року.

Речовий доказ: брухт чорного металу вагою 300 кг, переданий на зберігання ОСОБА_3, необхідно залишити останній за належністю.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -

П Р И С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Застосувати ч.4 ст.81, ч.1 ст.71 КК України і до призначеного судом покарання приєднати частково невідбуту частину покарання, призначеного вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 01.04.2008 року, остаточно призначивши ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з 17.01.2014 року

Запобіжний захід ОСОБА_2 обрати у виді тримання під вартою.

Речовий доказ: брухт чорного металу вагою 300 кг, переданий на зберігання ОСОБА_3, залишити останній за належністю.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, потерпілій, обвинуваченому та його захиснику.

Суддя: С. О. Ярош