Постанова № 38229271, 08.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 902/1598/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Мельник О.В.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Мицько Р.М. (дов. № 49/10 від 30.12.13 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Вінницької області від 09.01.14 р. у справі № 902/1598/13 (суддя Говор М.Д.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура"

про стягнення боргу та штрафних санкцій в сумі 26 184,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 3-9) до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (надалі - відповідач), в якій просить стягнути (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 9164,14 грн. боргу, 4611,06 грн. пені, 459,47 грн. інфляційних, 2084,07 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.01.14 р. (а.с. 138-142) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19164,14 грн. боргу, 459,47 грн. інфляційних, 2084,07 грн. 3% річних. В частині стягнення 4476,82 грн. пені, суд першої інстанції відмовив.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в частині стягнення боргу, інфляційних та 3% річних підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України.

Враховуючи клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача про нарахування пені за вказаний позивачем період, суд вважав за необхідне застосувати строки позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені за загальний період з 21.02.2011р. по 21.11.2011р. А тому відмовив у стягненні пені в 4476,82 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 146-149) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 09.01.14 року у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні пені та прийняти нове, яким позов в частині стягнення пені задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що п. 9.3 Договору поставки, сторони встановили умову про збільшення строку позовної давності (тривалістю у три роки) щодо вимог про стягнення неустойки.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/1598/13 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 20.02.14 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 27.12.2010 р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (покупець) уклали договір № 06/10-3022ТЕ-1 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, визначеному у п. 1.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору постачальник передає покупцю в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 260 тис. куб. м.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 гри., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 гри., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ-1309,20 грн.

Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до п. 7.3.1 Договору, у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору, строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено додаткові угоди до Договору, так Додатковою угодою № 2 від 11.07.11 р., сторони внесли зміни до Договору, зокрема виклали п. 3.1 Договору в наступній редакції: "3.1. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ-1309,20 (одна тисяча триста дев'ять гривень 20 коп.) гривень".

Додатковою угодою № 3 від 03.10.2011 року до Договору сторонами погоджено що даний договір вважається припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв протягом січня 2011р. - квітня 2011р. 103,246 тис. куб. м. газу на загальну суму 135169,67 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за січень 2011р., лютий 2011р., березень 2011р., квітень 2011р. (а.с. 24-27).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме платіжні доручення (а.с. 69-116), колегія суддів приходить до висновку, що відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 116005,53 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 19164,14 грн.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи норми чинного законодавства та обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 19164,14 грн. А відтак, колегія суддів залишає рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 19164,14 грн. - без змін.

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором не виконав неналежним чином, позивач звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 4611,06 грн., 459,47 грн. інфляційних, 2084,07 грн. 3% річних за період з 21.02.2011р. по 14.11.2013р.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних, а відтак залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

При цьому, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4476,82 грн. пені, обґрунтовуючи це тим, що закінчився строк позовної давності на стягнення пені за неналежне виконання грошового зобов'язання, тривалістю в один рік. Однак, Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення пені, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом п. 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права а інтересу.

Згідно частини 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Колегія суддів констатує, що чинне законодавство України, не забороняє сторонам у договорі, укладеного у письмовій формі, встановити умову про збільшення строку позовної давності.

Дослідивши зміст оскаржуваного договору, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 9.3 Договору передбачено, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Отже, домовленістю сторін строк позовної давності збільшено до 3 років, що не суперечить вимогам ст. 259 ЦК України.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що з даним позовом позивач звернувся 25.11.13 р., тобто в межах встановленого договором трирічного строку. А відтак строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки на час звернення з позовом до суду не сплив.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на зазначені норми матеріального права та умови п. 9.3 Договору не звернув увагу, а тому дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені.

Здійснивши розрахунок пені, апеляційний суд погоджується з правильністю нарахування відповідачу 4611,06 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за поставлений природний газ.

Крім того, апеляційний суд констатує те, що суд першої інстанції відмовляючи в позові в частині стягнення пені, не врахував заяву позивача про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим помилково відмовив позивачу у стягненні 4476,82 грн. пені, тоді, як позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 4611,06 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, Рівненський апеляційний господарський суд задовільняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4611,06 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому скасовує оскаржуване рішення в цій частині.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, помилково застосовані норми матеріального права, а відтак скасовує оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача пені, в решті рішення залишає без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.01.14 р. у справі № 902/1598/13 задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 09.01.14 р. у справі № 902/1598/13 скасувати в частині відмови стягнення пені в сумі 4476,82 грн. В цій частині прийняти нове рішення. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (вул. Стахурського, 2А, м. Вінниця, 21027, код 25508113) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 31301827), 19164,14 грн. основного борг, 459,47 грн. інфляційних втрат, 2084,07 грн. 3% річних, 4611,06 грн. пені, 1720,5 грн. судового збору.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (вул. Стахурського, 2А, м. Вінниця, 21027, код 25508113) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 31301827) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/1598/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.