Постанова № 38229201, 02.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа№ 910/21903/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 02.04.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року

у справі № 910/21903/13 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації «Чернігівгаз»

до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником

грошового зобов'язання, ціна позову 1 062 753,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року по справі № 910/21903/13 позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1 062 753,38 грн. - задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» 177 077,83 грн. 3% річних, 88 536,45 грн. пені та 21 248,85 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 04.12.2013 року, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року по справі № 910/21903/13 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» 796 828,05 грн. пені та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В письмових поясненнях ПАТ «Чернігівгаз» підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені на 90% та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Відповідач у відзиві просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

У судових засіданнях 12.02.2014 року, 17.03.2014 року та 02.04.2014 року представник ПАТ «Чернігівгаз», апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року по справі № 910/21903/13 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ «Чернігівгаз» 796 828,05 грн. пені та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю.

Представники ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у судових засіданнях 12.02.2014 року, 17.03.2014 року та 02.04.2014 року також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу. Представники відповідача вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представники просили суд апеляційної інстанції відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Чернігівгаз» було укладено договір № 14/971/13 на розподіл природного газу від 21 січня 2013 року, згідно з яким позивач протягом січня-серпня 2013 року надав відповідачу послуги з транспортування 143479008 м куб. природного газу вартістю 47935556,46 грн.

Відповідно до умов п. 5.1 договору тариф на транспортування 1000 м куб. газу розподільчими трубопроводами виконавця встановлений в розмірі 333,96 грн. з урахуванням ПДВ, з 1 липня 2013 р. на підставі додаткової угоди № 2 від 23 липня 2013 р. - 331,32 грн. з ПДВ, з 1 серпня 2013, р. додаткової угоди № 3 від 27 серпня 2013 р. - 342 грн. з ПДВ.

Згідно з умовами п. 5.5 договору відповідач здійснює оплату послуг протягом до 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Відповідно до п 7.2.1 договору, у разі порушення замовником - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» строків оплати, передбачених розділом V договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.1 договору встановлений з 1 січня до 31 грудня 2013 р. в частині транспортування природного газу, в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Позивач зазначає, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 14/971/13 на розподіл природного газу від 21 січня 2013 р., згідно з яким він протягом січня-серпня 2013 року надав відповідачу послуги з транспортування 143479008 м. куб. природного газу вартістю 47935556,46 грн. Проте, всупереч умов договору відповідач прострочив оплату наданих послуг.

Так, у листопаді 2013 року ПАТ «Чернігівгаз» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 177077,83 грн. три проценти річних з простроченої суми та 885675,55 грн. пені за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, а також понесені ним по справі судові витрати.

В свою чергу відповідач заперечив проти заявленого позову та посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, заявив про зменшення розміру заявленої позивачем пені на підставі ст. 233 ГК України.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року по справі № 910/21903/13 позов ПАТ «Чернігівгаз» до ПУТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення 3% річних у сумі 177077,83 грн. та пені у сумі 885675,55 грн. за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 177 077,83 грн. 3% річних, 88 536,45 грн. пені та 21 248,85 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року по справі № 910/21903/13 частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача пені з прийняттям в цій частині нового рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме з актів надання послуг з транспортування газу №1/1, №1/2 від 28 лютого 2013 року, №2/1, №2/2, №3/1, №3/2 від 31 березня 2013 року, №4/1, №4/2 від 30 квітня 2013 року, №5 від 31 травня 2013 року, №6 від 30 червня 2013 року, №7 від 31 липня 2013 року, №8 від 31 серпня 2013 року, банківськими виписками з рахунку позивача за березень-жовтень 2013 років стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом січня-серпня 2013 року послуг з транспортування 143479008 м. куб. природного газу вартістю 47935556,46 грн., а також оплати останнім наданих послуг у повному обсязі з порушенням строків, встановлених договором.

Оскільки, відповідач прострочив оплату наданих йому послуг з нього на користь позивача відповідно до вимог cт. 625 ЦК України підлягають стягненню 177077,83 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія звертає увагу, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірним договором, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 3% річних в сумі 177077,83 грн.

Однак, що стосується висновків суду в частині стягнення з відповідача пені в сумі 88536,45 грн. судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Так, у відповідності до п 7.2.1 договору, у разі порушення замовником - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» строків оплати, передбачених розділом V договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вірно вказав суд першої інстанції, позивач вправі вимагати з відповідача сплати належної на підставі п. 7.2.1 договору, ст. 624 ЦК України пені від простроченої суми боргу. При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку він проведений без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Вимоги про стягнення пені за прострочення оплати послуг з транспортування природного газу правомірно заявлені у розмірі 885364,50 грн.

Проте, при вирішенні питання про стягнення з відповідача пені у даній справі та зменшуючи її з 885364,50 грн. до 88536,45 грн. тобто на 90%, судова колегія вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою приписи ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України та помилково зменшено пеню на 90%.

Так, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 83 ГПК України господарський суду, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення у дані справі щодо стягнення з відповідача пені необхідно врахувати не тільки ступінь виконання зобов'язання боржником, але й майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач лише прострочив оплату наданих послуг за договором та за спірний період на час розгляду даної справи борг за поставлений природній газ відсутній. Колегія суддів визнає даний випадок винятковим та вважає за можливе зменшити розмір пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання на 50%.

Таким чином, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, необхідно брати до уваги майновий стан сторін і оцінювати співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховувати інтереси обох сторін. Місцевий господарський суд при вирішенні питання про зменшення неустойки зменшив її не на 50%, а на 90%. Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку місцевим господарським судом не було дотримано баланс інтересів сторін та помилково зменшено розмір неустойки на 90%. Судова колегія враховуючи баланс інтересів сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором вважає, що правомірним та об'єктивним зменшенням пені є 50%. Тобто, з відповідача належить стягнути пеню в сумі 442682,25 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України) відносить на розсуд суду.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарським суд України зокрема у своїй постанові від 27.03.2014 року по справі 912/1484/13.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/21903/13 слід задовольнити частково, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/21903/13 скасувати частково в частині стягнення пені в сумі 88536,45 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення 885675,55 грн. пені - задовольнити частково. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» 442682,25 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/21903/13 - залишити без змін.

Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Оскільки даний спір виник з вини відповідача, то судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/21903/13 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/21903/13 скасувати частково в частині стягнення пені в сумі 88536,45 грн.

В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення 885675,55 грн. пені - задовольнити частково.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код 03358104) 442682,25 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/21903/13 - залишити без змін.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код 03358104) 21248,85 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 7968,29 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/21903/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 07.04.2014 року