Рішення № 38229129, 01.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" квітня 2014 р. Справа № 911/278/14

за позовом публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк», м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Фоззі-Фуд», м. Вишневе Києво-Святошинського району,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

закритого акціонерного товариства «Банк НРБ», м. Київ,

про стягнення 6429,21 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Шпак Т.Г., уповноважена, довіреність від 20.12.2013р. № 7091;

від відповідача: Мишакова Ю.А., уповноважена, довіреність від 23.07.2013р. б/н;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство «Ерде Банк», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 25.01.2014р. № 7340 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», м. Вишневе Києво-Святошинського району, за участю третьої особи - закритого акціонерного товариства «Банк НРБ» в якому просить суд стягнути з відповідача 6429,21 грн. заборгованості за Договором № 46/і на інкасацію коштів від 04.06.2008р., в тому числі 5767,50 грн. основного боргу за послуги інкасації за серпень-вересень 2012р., 430,97 грн. пені, 230,74 грн. процентів річних та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що на виконання договору № 46/і на інкасацію коштів від 04.06.2008р., укладеного між відкритим акціонерним товариством «ЕРДЕ Банк» (виконавець), товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (замовник) та закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» (банк) позивачем відповідачу в серпні-вересні 2012р. було надано послуги з інкасації коштів та обміну банкнот на розмінну монету, вартість яких склала в серпні 2012р. 5195,00 грн., у вересні 2012р. 572,50 грн. Оскільки відповідач обумовлені договором кошти за надані послуги не сплатив, позивач просить суд стягнути їх з відповідача в судовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню в сумі 430,74 грн. та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 230,74 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/278/14 та призначено справу до розгляду.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких заперечує проти стягнення боргу в частині 572,00 грн. за вересень 2012р., оскільки, на твердження відповідача, у вересні інкасація коштів здійснювалась за договором з іншим банком, а також заперечує проти стягнення з відповідача пені за період з вересня 2012 по березень 2013р., оскільки рахунки на оплату послуг з інкасації були виставлені позивачем відповідачу лише в червні 2013р.

В судовому засіданні 18.02.2014р. розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 05.03.2014р. у зв'язку з необхідністю складення сторонами акту звірки розрахунків, про що учасники провадження були повідомлені шляхом надіслання відповідної ухвали. Ухвалою від 05.03.2014р. розгляд справи було відкладено за клопотанням позивача до 25.03.2014р. В судовому засіданні 25.03.2014р. суд в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 01.04.2014р. для надання часу сторонам врегулювати спір, про що присутні представники сторін були повідомлені особисто під розпис, а третя особа - шляхом надіслання рекомендованим листом відповідної ухвали.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк», м. Київ (далі по тексту - ПАТ «ЕРДЕ Банк»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «Фоззі-Фуд»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - закритого акціонерного товариства «Банк НРБ», м. Київ (далі по тексту - ЗАТ «Банк НРБ»), вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків учасників провадження є укладений 04.06.2008р. між ВАТ «ЕРДЕ Банк», який перейменований на ПАТ «ЕРДЕ Банк» у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (виконавець), ТОВ «Фоззі-Фуд» (замовник) та ЗАТ «Банк НРБ» (банк) Договір № 46/і на інкасацію коштів (далі - Договір), згідно якого виконавець власними силами і засобами проводить інкасацію коштів у замовника за адресою м. Київ, вул. Русанівська Набережна 10, та доставляє готівку до каси банку. Банк проводить приймання коштів, здійснює їх перерахування та забезпечує своєчасне зарахування коштів на поточний рахунок замовника. (розділ 1 Договору). Розмір винагороди виконавцю за послуги визначається договірним тарифом, а саме по інкасації коштів - у розмірі 0,06% від суми проінкасованої виручки та за обмін банкнот на розмінну монету - 18 грн. 50 коп. за кожну тисячу монет та 1% від суми за обмін банкнот на банкноти дрібних номіналів (пункт 4.1 Договору). Виконавець надає замовнику до 5 числа місяця, наступного за звітним, рахунок-фактуру із зазначенням суми грошових коштів, що підлягають сплаті виконавцем, та в двох примірниках акти про надані послуги (пункт 4.2 Договору). Замовник зобов'язаний здійснювати оплату рахунку-фактури до 20 числа місяця, що слідує за звітним, і зобов'язується не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання повернути виконавцю один підписаний примірник акту про надані послуги (пункти 4.3, 4.4 Договору). За прострочення строків оплати пунктом 5.7 Договору сторонами передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, він надав відповідачу послуги з інкасації в серпні 2012р. на загальну суму 5195,00 грн. та у вересні 2012р. на суму 572,50 грн., при цьому позивач твердить, що сума послуг за вересень 2012р. включає плату за обмін банкнот на розмінну монету та обмін банкнот на банкноти дрібних номіналів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем подано суду копії рахунків-фактур від 19.06.2013р. № 59 (послуги з інкасації у серпні 2012р. в сумі 5195,00 грн.) та від 19.06.2013р. № 60 (послуги з інкасації у вересні 2012р. в сумі 572,50 грн.). Актів наданих послуг суду позивачем взагалі не подано.

Згідно умов договору, рахунки на оплату послуг з інкасації та розміну разом з актами про надані послуги мали бути направлені відповідачу (замовнику) до 5 числа місяця, наступного за звітним, тобто до 05.09.2012р. та до 05.10.2012р. відповідно (пункт 4.2 Договору).

Однак, зазначені документи позивачем відповідачу були направлені лише 20.06.2013р. як додатки до листа від 20.06.2013р. № 4950 (копія залучена до матеріалів справи), і отримані відповідачем 25.06.2013р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідачем не подано доказів надання позивачу обгрунтованої відмови від підписання Актів та доказів пред'явлення претензій щодо обсягу та якості наданих послуг.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 4.3 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданого виконавцем рахунку-фактури до 20 числа включно, місяця, що слідує за звітним. За таких обставин, за відсутності у відповідача (замовника) обґрунтованих заперечень щодо якості та обсягу наданих послуг, строк оплати відповідачем коштів за рахунками, отриманими 25.06.2013р., становить по 20.07.2013р. включно.

Разом із тим, відповідачем подано суду копію договору від 31.08.2012р. про внесення змін та доповнень №7 до Договору № 159/і на інкасацію коштів від 25.10.2009р., з якого вбачається, що інкасація коштів замовника за адресою м. Київ, вул. Русанівська Набережна 10 з 01.09.2012р. здійснювалась за іншим договором на інкасацію коштів - від 25.09.2009р. № 159/і, який позивачем в якості підстав позову не заявлений.

Відповідно до пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Суд, приймаючи рішення, розглядає спір у справі в межах предмету позову на підставах, які визначає позивач на власний розсуд згідно частини 1 ст. 12, ст. 20 ЦК України.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з інкасації за вересень 2012р. в сумі 572,50 грн. за договором від 04.06.2008р. № 46/і задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач твердить, що вартість послуг з інкасації за вересень 2012р. 572,50 грн. включає комісію за обмін банкнот на розмінну монету та обмін банкнот на банкноти дрібних номіналів, і в обґрунтування вказаної суми посилається на розрахунок заборгованості, доданий до позову та копію явочної картки №147 за веречсень 2012р. Враховуючи обов'язок кожної сторони довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень, а також враховуючи те, що поданий позивачем розрахунок не є доказом в розумінні ст.ст. 34, 36 ГПК України, а з явочної картки суму обміну банкнот та кількість розмінних монет встановити неможливо, та обставина, що позивач не може надати суду жодних інших документальних підтверджень вказаної суми, є окремою підставою для відмови у позові в цій частині з мотивів її недоведеності.

У зв'язку із простроченням зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.09.2012р. по 21.03.2013р. за прострочення оплати послуг, наданих в серпні 2012р. в сумі 387,96 грн. та за період з 21.10.2012р. по 21.04.2013р. за прострочення оплати послуг, наданих в вересні 2012р. в сумі 43,01 грн., всього 430,97 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Як вбачається з пункту 5.7 Договору, сторони передбачили за прострочення строків оплати наданих послуг сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.

Разом із тим, розрахунок пені в позивачем виконано не вірно у зв'язку із невірним визначенням періоду, за який пеня має бути нарахована та стягнута з відповідача.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, рахунки на оплату позивачем відповідачу направлені лише 20.06.2013р. та отримані відповідачем 25.06.2013р., нарахування пені має розпочатися 21.07.2013р. та припинитися 21.01.2014р., тобто через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку поставки.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення пеня за період з 21.09.2012р. по 21.03.2013р. за прострочення оплати послуг, наданих в серпні 2012р., а судом встановлено, що розрахунок пені має здійснюватись за період з 21.07.2013р. до 21.01.2014р., вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 387,96 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки судом встановлена безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за вересень 2012р. в сумі 572,50 грн., безпідставними є і вимоги про нарахування та стягнення на цю суму пені в сумі 43,01 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за період з 21.09.2012р. по 23.01.2014р. за прострочення оплати послуг, наданих в серпні 2012р. в сумі 209,10 грн. та за період з 21.10.2012р. по 23.01.2014р. за прострочення оплати послуг, наданих в вересні 2012р. в сумі 21,64 грн., всього 230,74 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом строк виконання грошового зобов'язання із сплати вартості послуг з інкасації в сумі 5195,00 грн., наданих у серпні 2012р. (20.07.2013р. включно), виходячи з наступного розрахунку:

Основний борг (послуги з інкасації за серпень 2012р.)Кінцевий строк оплати Період прострочення3% річних, грн.5195,00 грн.20.07.2013р.21.07.2013 - 23.01.2014р.79,85судом встановлено, що за заявлений позивачем період станом до 23.01.2014р. включно з відповідача належать до стягнення проценти річних в сумі 79,85 грн.

Оскільки судом встановлена безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за надані послуги в вересні 2012р. в сумі 572,50 грн., безпідставними є і вимоги про нарахування та стягнення на цю суму процентів річних в сумі 21,64 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на користь позивача - публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» заборгованості в сумі 5274,85 грн., в тому числі основного боргу за серпень 2012р. в сумі 5195,00 грн. та процентів річних в сумі 79,85 грн. Оскільки уповноважений Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ Банк», який звернувся з позовом, звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог частини третьої ст. 49 ГПК України суд покладає відшкодування до державного бюджету судового збору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 627, 629, частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 32,-34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 32294926)

на користь публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ А, код ЄДРПОУ 34817907)

5195,00 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень нуль копійок) основного боргу,

79,85 грн. (сімдесят дев'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) процентів річних.

3. В іншій частині вимог відмовити

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 32294926)

на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018) 1498,96 грн. (одну тисячу чотириста дев'яносто вісім гривень дев'яносто шість копійок) судового збору

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 15.04.2014р.