Постанова № 3822754, 05.06.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р. Справа № 08/174-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В., Барбашова С.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Трунова О.С.

відповідача - Близнюк Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 731Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.09 по справі № 08/174-08

за позовом Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", м. Харків

до АТЗТ "Ремонтно-механічний завод № 2", м. Харків

про стягнення 4477,33 грн. -

встановила:

В жовтні 2008 р. позивач - Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ЗАТ "Ремонтно - механічний завод № 2", м. Харків 4477,33 грн. боргу за скид останнім стічних вод без одержання дозволу на скид за період з 01.02.08 р. по 30.04.08 р., та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.09 р. (суддя Ковальчук Л.В.) по справі № 08/174-08 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 4477,33 грн. заборгованості за скид стічних вод без одержання дозволу на скид, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору № ІІ-1485/07АК-2 від 05.03.08 р. та „Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова” (далі за текстом –Правила прийняття) здійснював скид стічних вод без одержання необхідного дозволу, та не виконав вимоги позивача про одержання такого дозволу та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно посилався на „Правила прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова”, затверджені рішенням міськвиконкому № 581 від 18.03.03 р., оскільки дані правила, на думку відповідача, не мають юридичної сили та не можуть бути застосовані, т.я. не зареєстровані у встановленому законом порядку в управлінні юстиції Харківської області. При цьому, відповідач також зазначає, що інших нормативно правових актів, які регулюють скид стічних вод до системи каналізації населених пунктів він не порушував та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідне рішення суду ґрунтується на нормативно-правових актах які прийняті відповідними органами державної влади в межах своєї компетенції, вони є чинними на даний час, та регулюють взаємовідносини щодо прийняття стічних вод в каналізаційні мережі населених пунктів України, зокрема м. Харкова, а про їх додержання сторони домовились укладаючи спірний договір.

Разом з тим, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач також зазначає, що порушення по відношенню до відповідача провадження у справі про банкрутство не може бути підставою для відмови в стягненні підвищеного тарифу за скид стічних вод, оскільки підвищений тариф не є штрафними санкціями та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 05.08.03 р. між сторонами укладено договір № ІІ-1485/07АК-2 на приймання стічних вод, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по прийому стічних вод, а останній - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 договору, сторони зобов'язались зокрема керуватися "Правилами прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова" затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 581 від 18.06.03 р. (далі - "Правила прийняття").

Відповідно до п. 2.15 та п. 6.9 "Правил прийняття", Абонент не має права скидати стічні води без одержання дозволу на скид.

П. 6.9.2 "Правил прийняття" зазначено, що за скидання стічних вод без дозволу Абонент сплачує до оформлення відповідного дозволу плату з коефіцієнтом кратності КК-5.

Як свідчить витяг з Журналу реєстрації дозволів ДКП КГ „Харківкомуночиствод”, ще до укладання спірного договору, 05.09.02 р. позивачем був виписаний відповідачу дозвіл на скид стічних вод. Термін дії вказаного дозволу у вказаному журналі визначено не чітко, а саме, в графі „Термін дії” зазначено „1.09.0 ” (а.с. 128).

З метою визначення терміну дії вказаного дозволу, суд ухвалами від 22.04.09 р. та від 18.04.09 р. по даній справі зобов’язував сторони надати на огляд суду відповідний дозвіл, однак жодною з сторін (в т.ч. і позивачем, оскільки дозвіл в зв’язку з його неотриманням відповідачем повинен був знаходитися саме у нього) він так і не був наданий.

Листом № 5417/ДС від 28.11.07 р. (а.с.31) позивач повідомив відповідача про затвердження виконавчим комітетом Харківської міської ради "Правил прийняття" та необхідність оформлення дозволу на скид стічних вод та з попередження про нарахування з 01.02.08 р. підвищеного тарифу.

Відповідач у встановлений у листі № 5417/ДС термін, інший дозвіл на скид стічних вод не оформив, в зв’язку з чим, позивачем на підставі п. 6.9.2 "Правил прийняття" був нарахований підвищений платіж за скид стічних вод без дозволу на скид, за період з 01.02.08 р. по 30.04.08 р. у розмірі 4477,33 грн.

На вимогу про сплату нарахованої суми відповідачу були направлені платіжні вимоги-доручення (а.с. 34-39), які останнім сплачені не були.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору № ІІ-1485/07АК-2 від 05.03.08 р. та „Правил прийняття” здійснював скид стічних вод без одержання необхідного дозволу, та не виконав вимоги позивача про одержання такого дозволу та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана належна правова оцінка, суд не з’ясував дійсних обставин справи, та як наслідок, прийняв неправильне рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції при розгляді не з’ясовував питання про наявність чи відсутність відповідного дозволу на скид стічних вод, а так само про термін його дії.

Проте, як вже зазначалося вище, відповідно до витягу з Журналу реєстрації дозволів ДКП КГ „Харківкомуночиствод”, який судом першої інстанції не було витребувано, а відомості з якого таким чином не були враховані при винесенні рішення, ще до укладання спірного договору, 05.09.02 р. позивачем був виписаний до видачі відповідачу та зареєстрований у відповідному журналі дозвіл на скид стічних вод. Таким чином, факт наявності у відповідача дозволу на скид з 05.09.02 р. суд апеляційної інстанції вважає встановленим.

Однак, термін дії вказаного дозволу у Журналі визначено не чітко, а саме, в графі „Термін дії” зазначено „1.09.0 ” (без визначення року до якого він діє) (а.с. 128). Вказаний дозвіл мав залишитися у позивача, оскільки на руки представнику відповідача не надавався, про що свідчить той же журнал.

З метою визначення терміну дії вказаного дозволу, суд ухвалами від 22.04.09 р. та від 18.04.09 р. по даній справі зобов’язував сторони надати на огляд суду відповідний дозвіл, однак жодною з сторін, в т.ч. і позивачем, він так і не був наданий.

Таким чином, в зв’язку з ненаданням позивачем суду виписаного та зареєстрованого 05.09.02 р. в Журналі дозволу, та за відсутності в журналі чіткого визначення терміну його дії, у суду відсутні підстави вважати доведеними позивачем обставини щодо спливу терміну дії дозволу виданого 05.09.02 р., а так само відсутності у відповідача дозволу в період з 01.02.08 р. по 30.04.08 р. за який позивачем і був нарахований підвищений тариф.

До того ж, як видно з зазначеного між сторонами, в цьому склалися довгострокові довірчі зв’язки, які утримувалися декілька років, з урахуванням відповідних звичаїв їх ділового обороту, тобто до 01.02.08 р. позивач жодним чином не реагував на начебто відсутність дозволу на скид, не складав актів, не застосовував певних санкцій і не нараховував підвищений тариф.

З урахуванням викладеного, судова колегія визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

Вказане зумовлює скасування прийнятого по справі рішення про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за скид стічних вод без одержання дозволу на скид, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і воно підлягає скасуванню з інших підстав та мотивів ніж ті, які зазначені заявником в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.09 р. по справі № 08/174-08 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (61013, м. Харків, вул.Шевченка,2, р/р2600430114614 в АКБ "Золоті ворота" м. Харкова, МФО 351931, код 03361715) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Ремонтно-механічного заводу №2" (61106, м. Харків, просп. Московський, 283, р/р 26004301730263 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Харків, МФО 351351, код ЄДРПОУ 01267171) 51 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 05.06.09 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Судді Плужник О.В.

Барбашова С.В.