Ухвала суду № 38225841, 14.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

"14" квітня 2014 р. Справа № 911/1221/14

Суддя В.М. Антонова розглянувши

заяву боржника

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКОМПЛЕКТ» (08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, б. 215 А; ідентифікаційний код 38098414)

про

порушення справи про банкрутство

встановив:

До господарського суду Київської області звернувся боржник із заявою б/н та дати (вх. №1311/14 від 07.04.2014) про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вказана заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч.2 ст.41 Господарського процесуального кодексу України), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Однак, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом, як це встановлено ч.4 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно правової позиції, викладеної в абз.6 п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

Проте, як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКОМПЛЕКТ», зокрема з даних проміжного ліквідаційного балансу боржника станом на 31.03.2014, складеного ліквідатором та затвердженого загальними зборами учасників товариства, Аудиторського висновку станом на 14.05.2013, акту звірки взаєморозрахунків по Договору №БФ10/0912 від 10.09.2012 станом на 01.03.2013, акту інвентаризації наявності коштів від 11.01.2013 та відомостей результатів інвентаризації, інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 11.01.2013, інвентаризаційного опису основних засобів станом на 11.01.2013, акту інвентаризації наявності коштів, які знаходяться в касі ТОВ «ФІНКОМПЛЕКТ», проведених та складених ліквідатором, довідки ПАТ «Діамантбанк» про стан рахунку боржника, у боржника відсутнє будь-яке майно та грошові кошти, що можуть забезпечити покриття вищезазначених судових витрат.

У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі (абз.7 п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)».

Згідно абз.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, визначених у цьому Законі.

Також, згідно з імперативними приписами абз.2 ч.1 ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частинами 2, 3 ст.60 ГК України встановлено, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

На виконання ч.2 ст.105 ЦК України публікацію повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи здійснено в Бюлетені №233(33) від 11 грудня 2012 року.

Зазначене повідомлення - не є повідомленням в розумінні ст. 60 ГК України, яке повинна здійснити ліквідаційна комісія (ліквідатор), оскільки текст даного повідомлення, на думку суду, не відповідає вимогам ч.3 згаданої ст.60 ГК України, так як в ньому відсутні відомості про порядок і строки заявлення кредиторами претензій, а зазначена у повідомленні дата - 13.02.2013, не містить вказівки на подію, яку вона визначає, і ймовірно, є датою останнього дня заявлення кредиторами претензій.

Враховуючи, що публікація повідомлення здійснена 11.12.2012, перебіг двомісячного строку для заявлення претензій кредиторами, передбачений ч.5 ст.105 ЦК України та ч.2 ст.60 ГК України, відповідно до ст. 253 ЦК України починає свій перебіг з наступного дня після настання події, з якою пов’язано його початок (день опублікування повідомлення), а отже закінчується відповідно 12.02.2013.

Також до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не додані належні докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 ГК України), зокрема контролюючих органів, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

Так, заява боржника про припинення платника податків (форма № 8-ОПП) не свідчить про дотримання боржником приписів ст. 60 ГК України, оскільки така заява не містить необхідних відомостей про порядок та строки заявлення претензій до боржника. Більше того, згадана заява була направлена на адресу ДПІ у Києво-Святошинському районі лише 05.06.2013, тобто після закінчення двомісячного строку для заявлення кредиторських вимог до боржника.

До того ж, суду подані тексти повідомлень, адресовані іншим контролюючим органам – УПФУ у Києво-Святошинському районі, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Києво-Святошинському центру зайнятості з відповідними чеками, які додані як доказ направлення цих повідомлень явним кредиторам, датовані також 05.06.2013, тобто після закінчення двомісячного строку для заявлення кредиторських вимог до боржника. Проте боржником не додано описів вкладення у цінний лист, що унеможливлює перевірку про те що саме ці повідомлення були надіслані явним кредиторам у відповідності до вимог ст. 60 ГК України.

Таким чином про прийняття рішення про власну ліквідацію боржником не було повідомлено жодного з явних кредиторів в передбачений чинним законодавством строк, що позбавляє можливості таких кредиторів здійснити відповідні перевірки та у разі виявлення боргу звернутися з вимогами до боржника.

Зазначене вище свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна зробити висновок про його чіткий розмір.

На обов'язковості відповідного повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, наголошено Верховним Судом України ще у 2008 році, а саме у постанові від 10.06.2008 р. у справі №15/682-б.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.08.2013 у справі №922/787/13-г.

Згідно ч.8 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс, доданий до заяви про порушення справи про банкрутство, складений ліквідатором 31.03.2013 – до направлення до можливих (явних) кредиторів відповідних повідомлень.

Таким чином, ліквідаційною комісією боржника не дотримано порядку добровільної ліквідації відповідно до цивільного та господарського законодавства України, що не відповідає змісту вимог ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та виключає можливість порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви додаються докази, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Частиною 2 п. 2 п.п. 13 ст. 4 Закону україни «Про судовий збір» встановлено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство – 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищезазначене та вимоги законодавства, судовий збір, який підлягав сплаті заявником становить 6 090,00 грн. (5 розмірів мінімальної заробітної плати).

Однак, як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство поданої до господарського суду Київської області та квитанції №782 від 20.06.2013, заявником сплачено судовий збір у сумі 5 735,00 грн., що не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме не доплачено 355,00 грн. до встановленого розміру судового збору.

Таким чином, вищезазначені квитанції не може вважатись документом, що підтверджує сплату судового збору до державного бюджету у встановленому порядку та розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

10.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника боржника надійшла заява б/н та дати (вх. №6674/14) про повернення судового збору, сплаченого ним у розмірі 5 735,00 грн. згідно квитанції № РN 782 від 20.06.2013.

Дослідивши подану заяву, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про повернення судового збору, сплаченого позивачем за подання заяви квитанцією № РN 782 від 20.06.2013.

На підставі викладеного та керуючись Керуючись ст. 2, 11, 15, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 44, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ухвалив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКОМПЛЕКТ» та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНКОМПЛЕКТ» судовий збір у розмірі 5 735,00 грн., сплачений та перерахований до Державного бюджету України згідно квитанції № РN782 від 20.06.2013.

Додаток: оригінал квитанції № РN782 від 20.06.2013.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя В.М. Антонова