Рішення № 3822510, 18.05.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2009 р.

Справа № 26/36-09-816

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

від позивача : Серебрій Г.Г. за довіреністю від 16.01.2009 року;

від відповідача : Хрома В.В. за довіреністю від 01.12.2008 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріент Експрес”

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „Таврія- В”

про стягнення 2630,37 грн., -

В засіданні господарського суду оголошувалась перерва з 25 березня по 13 квітня 2009р. згідно вимог ст.77 ГПК України

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Оріент Експерс” ( далі –позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таврія –В ” ( далі - відповідач ) про стягнення сум основного боргу в розмірі 2100 грн., 3% річних в сумі 36,76 грн., індексу інфляції в розмірі 199,50 грн., пені в розмірі 294,11 грн., посилаючись на наступне.

01.01.2007 року між сторонами у справі укладений договір на транспортно - експедиційне обслуговування ( далі –договір ). Відповідно до умов Договору та товарно –транспортної накладній серії 02 ААЮ № 471976 від 16.07.2008 року, подорожнього листа серії 02 АЗМ № 535468 від 04.07.2008 року позивачем здійснено перевезення вантажу відповідача за заявленим ним маршрутом.

16.07.2008 року за усною заявкою відповідача на автомобіль відповідача - КамАЗ 5460 держномер ВН 8464 АС під управлінням водія Волошина В. було завантажено в м. Києві товар, який разом із супровідними документами було доставлено та розвантажено в м. Одесі 17.07.2008 року, про що свідчать відмітки у зазначених вище ТТН та подорожньому листі.

Викладені обставини на думку позивача свідчать про своєчасне виконання перевезення вантажу відповідача за заявленим маршрутом. Отже відповідач повинен оплатити здійснене перевезення.

17 липня 2008 року відповідачу було передано рахунок № ОД-0001115 від 17.07.2008 року на суму 2100 грн., податкову накладну № 1702 від 17.07.2008 року, два екземпляри акту здачі-прийняття робіт № ОД-0001115 від 17.07.2008 року. Вказані документи відповідачем не були ані сплачені ані повернуті позивачеві. Як зазначає позивач, відповідач не заперечує проти факту необхідності сплати вказаної суми боргу, але сплатити його відмовляється.

Своїми діями, на думку позивача, відповідач порушує вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання повинні виконуватись належним чином та згідно договору.

Згідно п.4.1.3 Договору „Клієнт” ( відповідач у справі ) на підставі виставлених рахунків, сплачує послуги „Експедитора” ( позивача у справі протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акта приймання –здачі виконаних робіт, але у будь-якому випадку не пізніше ніж 10 ( десяти ) днів з моменту доставки вантажу при умові надання Клієнту акта приймання - передачі, рахунка та податкової накладної не пізніше двох робочих днів з моменту доставки вантажу. Тобто, отриманий рахунок на суму 2100 грн. відповідач повинен був оплати до 26.07.2008 року. Але дотеперішнього часу відповідач цього не зробив.

Згідно ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 4.2 Договору передбачено нарахування відповідачеві пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку прострочення платежу.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та п.4.2 Договору відповідачеві нараховано: 3% річних в сумі 36,76 грн. за період з 27.07.2008 року по 24.02.2009 року, індекс інфляції в розмірі 199,50 грн. і пені в розмірі 294,11 грн. за цей же період, згідно наданого розрахунку.

Заперечуючи проти позову представник відповідача надав відзив на позов у якому зазначає таке. Вищевказаний вантажний автомобіль, на якому було здійснено зазначене позивачем перевезення у день перевезення 17 липня 2008 року скоїв дорожньо - транспортну пригоду, яка зафіксована органами ДАІ. Цією ДТП позивачем заподіяно відповідачеві шкода у вигляді зігнення балки в’їзних воріт та зіпсований вантаж, що знаходився у вказаному вантажному автомобілі –водоочисник Глек Преміум, АКВАФОР у кількості 26 шт. Загальна сума заподіяної шкоди складає 6 820 грн. 00 коп.

Згідно п.5.2.4 Договору, ст. 934 ЦК України, п.п. 133, 136,139 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1967 року, експедитор несе відповідальність у повному обсягу за збереження вантажу, прийнятого до перевезення та відшкодовує його вартість у повному обсязі в разі втрати, пошкодження, псування. Пунктом 5.1.3. Договору передбачено відповідальність за пошкодження контейнерного або іншого устаткування, в даному випадку ворота відповідача. Заявлені з цього приводу позивачеві претензії залишились ним без відповіді.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем подано позовна заява по даній справі з порушенням вимог ст.ст. 5, 54, 57 ГПК України, а саме, що позивач не вжив заходів досудового урегулювання спору; не надав доказів, що підтверджують викладені у позові обставини –товарно –транспортна накладна на перевезення вантажу відповідача від 17 липня 2008 року.

Також відповідач зазначає, що позивачем вже заявлявся позов до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача 2 179,31 грн. у справі № 8/168-08-5018 та який був залишений без розгляду з підстав п.5 ст. 81 ГПК України. У поданій позивачем позовній заяві, по якій господарським судом порушено дана справа, на думку відповідача знову відсутні документи та докази, які на погляд відповідача, перешкоджають об’єктивному та всебічному розгляду спору по суті. З урахуванням викладеного, відповідач просить на погляд господарського суду відмовити позивачеві у позові або залишити позов без розгляду.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини підтверджуються наявними у справі вищевказаними доказами –укладеним між сторонами у справі Договором, товарно –транспортної накладній, подорожним листом, рахунком № ОД-0001115 від 17.07.2008 року на суму 2100 грн., податкову накладну № 1702 від 17.07.2008 року.

З вказаної товарно –транспортної накладної убачається, що вона виписана 16 липня 2008 року автопідприємству ТОВ „Оріент Експрес” на вказаний вище вантажний автомобіль на замовлення ТОВ „Таврія-В”. Вантажовідправник „АКВАФОР центр”. ( а.с. 14)

Із зазначеного вище подорожнього листа від 04 липня 2008 року виписаного на режим роботи - відрядження, убачається, що вказаний вантажний автомобіль під керуванням вказаного водія з 04.07.2008 року по 17.07.2008 року знаходився у відрядженні по Україні про що в графі листа „Робота водія та автомобіля” зазначено про виїзд з гаража- 04.07 08 р. о 15.00”, а повернення до гаражу–19.00 17.07.08 р.”(а.с.15 –зв.)

Таким чином, вказані відмітки у вказаній ТТН та подорожньому листі вказаного вантажного автомобіля вказують на те, що, по - перше, вказаний автомобіль знаходився у відрядження по України з 04 по 17 липня 2008 року; по –друге, що 17 липня 2008 року вказаним вантажним автомобілем було здійснено вказане позивачем вантажне перевезення.

З цих підстав господарський суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо ненадання представником позивача товарно –транспортної накладної на перевезення вантажу відповідача від 17 липня 2008 року.

Зазначення відповідачем про заподіяння йому з боку водія вказаного автомобіля майнової шкоди у вказаному вище розмірі на думку господарського суду жодним чином не впливає на суть спору по даній справі, оскільки предметом спору по даній справи є стягнення боргу по договору перевезення, а не шкоди заподіяної внаслідок ДТП. При цьому господарський суд звертає увагу відповідача, щодо вказаної відповідачем заподіяної водієм автомобіля шкоди, відповідач має право вимагати її відшкодування шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Посилання відповідача на те, що у поданій позивачем позовній заяві, по якій господарським судом порушена дана справа, на його думку знову відсутні документи та докази, які на його погляд, перешкоджають об’єктивному та всебічному розгляду спору по суті, господарський суд відхиляє їх повністю, оскільки при прийнятті даного позову до розгляду господарський суд визнав подані матеріали достатніми для порушення провадження у справі про що свідчить ухвала суду від 03 березня 2009 року.

Таким чином, підсумовуючи викладене, господарський суд повністю відхиляє заперечення відповідача зазначені у відзиві на позов з вищезазначених підстав.

Щодо наявності боргу відповідача перед позивачем у вказаному вище розмірі за вказане вище перевезення, то господарський суд вважає, що перерахованими вище ТТН, подорожнім листом вантажного автомобіля підтверджується факт надання відповідачеві послуг перевезення.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту вказаних статей ЦК України господарський суд вважає, що оскільки вказаними документами підтверджується факт надання відповідачеві послуг перевезення, то відповідач зобов’язаний ці послуги оплатити.

Статтею 625 ЦК України передбачено. що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач своєчасно не оплатив позивачеві надані йому послуги перевезення, то він вправі вимагати від відповідача сплати йому санкцій у вигляді 3% річних та суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Під час розгляду справи позивачем двічі уточнювались вимоги. Згідно останнього уточнення (а.с. 47) позивач просить стягнути з відповідача: основний борг у розмірі 2100грн., 3 % річних за період з27.07.08р. по 24.04.2009р. у сумі 46,95 грн., інфляційні з 27.07.2008р. по 24.04.2009р. у сумі 266,70 грн., пеню за період з 27.07.2008р. по 27.01.2009р. у сумі 254,75 грн.

Перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок (а.с. 48-49) стягнення сум 3% річних, інфляційних та пені господарський суд приймає його до уваги та вважає правильним. оскільки він розрахований відповідно до п.4.2 договору, частини 2 статті 625 ЦК України, та в межах строків передбачених частиною 2 статті 258 ЦК України, частиною 6 статті 232 ГК України.

Оцінюючи вищеприведене суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись ст.ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов –задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В»( м. Одесса, вул. М’ясоїдівська, 14; код 19202597, р/р 26000378 в Другій ь Одеській філії АБ «Укргазбанк», МФО 328588 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріент Експрес»( 65031, м. Одесса, Ленінградське шосе, 2; код ЄДРПОУ 32850680, р/р 26003035193900 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005 ): основного боргу в розмірі 2100 (дві тисячі сто) грн., 3% річних в розмірі 46 (сорок шість) грн. 95 коп., інфляційних в розмірі 266 (двісті шістдесят шість) грн.70 коп., пені в розмірі 254 (двісті п’ятдесят чотири) грн.75 коп., державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Никифорчук М.І.