Рішення № 38224558, 31.03.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/901/13-ц

Провадження № 22-ц/792/641/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Переверзєвої Н.І.

суддів: Харчука В.М., Кізюн О.Ю.

при секретарі Терлич А.В.

з участю: ОСОБА_1, її представника та представника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Великочернятинської сільської ради та Старокостянтинівської районної державної адміністрації про скасування рішення, державного акту, свідоцтва про власність.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В березні 2013 року позивач звернулась до суду і після уточнення позовних вимог просила визнати незаконними та скасувати:

розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 25.03.2011 року № 922011 р. про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,063га , яка розташована по АДРЕСА_1 товариства приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради;

державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 954759 від 20 лютого 2012 року виданий ОСОБА_1;

рішення виконавчого комітету Великочернятинської сільської ради від 22.12.2010 року про оформлення права власності ОСОБА_1 на садовий будинок по АДРЕСА_1 в товаристві приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради;

свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС № 799405 видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Великоченятинської сільської ради року на садовий будинок по АДРЕСА_1 в товаристві приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради.

______________

Головуючий у першій інстанції - Цимбалюк О.В. Провадження № 22ц/792/641/14

Доповідач - Переверзєва Н.І. Категорія 45

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 27 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 25.03.2011 року № 92/2011 р. про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 063 га, яка розташована

по АДРЕСА_1 Товариства приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради.

Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 954759 від 20 лютого 2012 року виданий ОСОБА_1.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Великочернятинської сільської ради від 22.12.2010 року про оформлення права власності ОСОБА_1 на садовий будинок по АДРЕСА_1 в Товаристві приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власно на нерухоме майно серія САС № 799405 видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Великочернятинської сільської ради 07.04.2011 року на садовий будинок по АДРЕСА_1 в Товаристві приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради.

В своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати і постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилаються на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що судове засідання 27 січня 2014 року пройшло із порушенням норм процесу, із вини головуючого по справі жодний із 4 відповідачів не брав участі на стадії закінчення з"ясування обставин справи та у дебатах. На порушення вимог ст. ст. 10, 27, 60, 192 ЦПК України в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення про час і місце слухання справи позивачки ОСОБА_2, на особистій участі якої як сторони процесу, а також в якості свідка наполягала сторона відповідача ОСОБА_1, оскільки є сумніви у повноваженнях її представника ОСОБА_5 Крім того, із змісту заявленого нею позову не представляється можливим ідентифікувати належну їй земельну ділянку згідно Державного акта із спірною ділянкою по АДРЕСА_1, до того ж поза увагою суду залишились питання про неспівпадіння площі спірної земельної ділянки, зазначених у Державних актах сторін. Незаконно із точки зору апелянта, судом вирішено питання щодо садового будинку, який розташований на даній ділянці і на який у позивачки відсутні належні правовстановлюючі документи. Звертає увагу на те, що Державний акт виданий на ім'я ОСОБА_2, який судом визнаний основним доказом по справі, викликає сумнів у належності, оскільки невідомо на підставі якого рішення і яким органом він виданий. В матеріалах справи відсутнє рішення Великочернятинської сільської ради від 26 липня 1995 року, яке б містило прізвище ОСОБА_2, а суд ухилився від виконання клопотання про допит представника означеної сільської ради з приводу цього. Вважає, що судом не встановлено наявність у позивачки права власності на садовий будинок, натомість безпідставно відхилено належний доказ, яким є рішення Старокостянтинівського районного суду від 21 травня 2013 року про виселення із спірного будинку, належного на праві власності ОСОБА_1 сторонніх осіб, зокрема ОСОБА_5 На думку апелянта, суду для вирішення даного спору необхідно було залучити спеціалістів або призначити земельну експертизу.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні - з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 цього ж Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Означеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає, а тому підлягає зміні, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення по даному спору, суд першої інстанції вважав встановленим, що позивачкою ОСОБА_2 на належній їй земельній ділянці побудований садовий будинок, який постійно перебував у її володінні і користуванні. Хоча право власності за нею на нього не було зареєстровано, вона у 2008 році передала його разом із земельною ділянкою в користування ОСОБА_5 і остання на підставі нотаріально посвідченого доручення використовувала ці об"єкти нерухомості до 21 травня 2013 року.

Однак, висновки суду про наявність на земельній ділянці ОСОБА_2 у товаристві приватних садівників „Дібровка" по АДРЕСА_1 станом на 2008 рік закінченого будівництвом садового будинку не підтверджені жодним об"єктивним доказом і ґрунтуються лише на голослівних показах сторони позивача. Натомість, із змісту виданого нею 27 травня 2008 року нотаріально посвідченого доручення на ім"я ОСОБА_5 (а.с. 18) вбачається, що та уповноважена на користування і розпорядження тільки земельною ділянкою, яка знаходиться на території Великочернятинської сільської ради, товариство приватних садівників „Дібровка", причому без зазначення конкретної адреси. Не містить такої і Державний акт на ім"я ОСОБА_2 від 27 липня 1995 року

Таким чином, обставини про зведення ОСОБА_2 на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці садового будинку у товаристві приватних садівників „Дібровка" по АДРЕСА_1 є недоведеними і підлягають виключенню із мотивувальної частини рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 січня 2014 року.

Крім того, вірно встановивши інші обставини спору, суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі. Однак, при викладенні резолютивної частини не врахував роз"яснення, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" відповідно до яких, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів ( про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевірити законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Суд же, визнав незаконними і постановив скасувати оскаржувані позивачкою рішення компетентних органів і видані на їх підставі державний акт про право власності на землю та свідоцтво про право власності, замість визнання їх недійсними, до того ж невірно зазначив розмір земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_1 В зв"язку з цим, абзаци другий - п"ятий резолютивної частини оскаржуваного рішення підлягають викладенню в новій редакції.

Згідно ст. ст. 116, 126 цього Кодексу громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 126 ЗК України.

Статтею 140 цього Кодексу визначено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, якими є :

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчудження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

г) відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчудження об"єктів права власності може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови переднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до роз"яснень, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою, як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140,141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці відповідно до Державного акту серія ХМ № 01769/1 від 27 липня 1995 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,064 га на території Великочернятинської сільської ради в товаристві приватних садівників «Дібровка». Як слідує із довідки товариства приватних садівників „Дібровка" за № 3 від 19 червня 2013 року ОСОБА_2 являлась членом означеного товариства до 2008 року і мала земельну ділянку площею 0,062 га по АДРЕСА_1 № 239 ( а.с.85), яка після прийняття виконкомом Великочернятинської сільської ради рішення №4 від 20 серпня 2009 року „Про упорядкування поштової адреси" стала іменуватись „АДРЕСА_1". На час прийняття цього рішення, а саме із 2008 року, членом товариства садівників „Дібровка" була ОСОБА_1, що підтверджується довідкою цього товариства за №4 від 19 червня 2013 року, копією членської книжки садовода та витягом із протоколу загальних зборів членів товариства від 17 березня 2012 року ( а.с. 81,82, 83) і саме її голова товариства вважав власником земельної ділянки, що раніше належала ОСОБА_2.(а.с. 108). При цьому, будь-яких правовстановлюючих документів, які б свідчили про відмову власника ОСОБА_2, припинення за нею права власності або відчудження означеної

земельної ділянки та набуття права власності на неї у встановленому законом порядку ОСОБА_1 ні у нього, ні у виконавчого комітету Великочернятинської сільської ради при прийнятті рішення по заяві останньої за № 5 від 22 грудня 2010 року про оформлення права власності на садовий будинок, який знаходиться на території товариства приватних садівників „Дібровка" по АДРЕСА_1 не було. Разом з тим, на підставі цього рішення 15 квітня 2011 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на садовий будинок по АДРЕСА_1 в товаристві приватних садівників «Дібровка».

Розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації за № 92/2011-р від 25 березня 2011 року їй передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0631 га для ведення садівництва у ТПС „Дібровка" по АДРЕСА_1. На підставі цього розпорядження 21 лютого 2012 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на означену земельну ділянку серії ЯК № 954759.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Із пояснень відповідачки ОСОБА_1 та її представника слідує, що вона у травні 2008 року сплатила ОСОБА_2 за спірну дачну ділянку 10000 грн., що було еквівалентно 2000 доларів США. Однак договору купівлі-продажу вони не оформляли, а нотаріус посвідчила лише доручення від ОСОБА_2 на ім"я її сестри ОСОБА_5 про право користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою. В тому ж році вона повідомила про ці обставини голову товариства і вступила в члени товариства садівників, де побудувала садовий будинок і згодом оформила своє право власності як на нього, так і на земельну ділянку. Допитана судом першої інстанції голова ТПС „Дібровка" підтвердила, що відповідачка жодних документів про придбання земельної ділянки їй не надавала, їй просто було відомо про бажання ОСОБА_2 продати належну їй землю, тому вона не пересвідчувалась у існуванні договору купівлі-продажу.

Виходячи із наведених обставин, суд приходить до висновку, що право власності позивачки на спірну земельну ділянку не припинялось у жодний із передбачених законом способів, а відповідачка не набула його у встановленому законом порядку, тому не мала права здійснювати на ній будівництво садового будинку. Отже, ОСОБА_2 доведено незаконність оспорюваних нею рішень Старокостянтинівської районної державної адміністрації та виконкому Великочернятинської сільської ради через відсутність правових підстав для їх прийняття, тому їх необхідно визнати недійсними. В зв"язку із цим підлягають визнанню недійсними і Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 та свідоцтво про право власності на садовий будинок по АДРЕСА_1 в товаристві приватних садівників „Дібровка" Великочернятинської сільської ради.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення в цій частині не містять підстав для його скасування і зводяться до посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 січня 2014 року змінити.

Виключити із першого абзацу мотивувальної частини даного рішення речення про будівництво ОСОБА_2 на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці у товаристві приватних садівників „Дібровка" по АДРЕСА_1 садового будинку, який вона у 2008 році передала у користування та володіння ОСОБА_5

Другий - п"ятий абзаци резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Визнати недійсними: розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 25 березня 2011 року за № 92/2011 р. про передачу у приватну власність

ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0631 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Товариства приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради;

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 954759 від 20 лютого 2012 рок, виданий ОСОБА_1;

рішення виконавчого комітету Великочернятинської сільської ради від 22 грудня 2010 року про оформлення права власності ОСОБА_1 на садовий будинок по АДРЕСА_1 в Товаристві приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради;

свідоцтво про право власно на нерухоме майно серія САС №799405, видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Великочернятинської сільської ради 07 квітня 2011 року на садовий будинок по АДРЕСА_1 в Товаристві приватних садівників «Дібровка» Великочернятинської сільської ради.

В решті означене рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.І. Переверзєва