Рішення № 38223636, 10.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа № 911/317/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»

до Приватного підприємства «Сорт»

про стягнення 45 318,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рябець Л.В. (представник за довіреністю №103Д-216/2014 від 14.03.2014);

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

04.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. 130юр-102/2014 від 28.01.2014 (вх. №334/14) до Приватного підприємства «Сорт» (далі - відповідач) про стягнення 45 318,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №КО-К-22/13 від 31.10.2013, а саме що проведення оплати послуг по збирання врожаю сільськогосподарських культур, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 45 318,71 грн., з яких 41 500,00 грн. сума основного боргу, 742,39 грн. пеня, 171,31 грн. 3% річних та 2 905,00 грн. 7% штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2014 порушено провадження у справі №911/317/14 та призначено розгляд справи на 27.02.2014.

27.02.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання на виконання вимог ухвали від 04.02.2014.

В судове засідання 27.02.2014 представник відповідача не з'явився, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору (вх.3507/14).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2014, відповідно до п.1 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.04.2014.

03.04.2014 представник позивача подав клопотання вих. №130юр-410/2014 від 03.03.2014 (вх. №6072/14), в якому просить долучити до матеріалів справи додаткові документи.

У судове засідання 10.04.2014 представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалою суду, та відзиву на позовну заяву не надав.

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2014 позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 10.04.2014 на підставі ст. 85 ГПК України господарський суд Київської області оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

31.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (виконавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Сорт» (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір про надання послуг №КО-К22/13 (далі - договір про надання послуг), відповідно до п.1.1 договору про надання послуг виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах даного договору, на території сільськогосподарських угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно п.1.2. договору про надання послуг сторони домовились, що виконавець надаватиме послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на наведених нижче умовах та в наступних обсягах: кукурудза, площа угідь 200 га, початок надання послуг 30.10.2013, вартість послуг за 1 га з ПДВ - 310, загальна вартість наданих послуг з ПДВ-62 000,00.

Відповідно до п.2.1. договору про надання послуг встановлено, що виконавець надає послуги по збиранню врожаю з застосування комбайну марки КЗС 1218 з подрібнювачем в кількості (один) одиниць в режимі роботи, яка прийнятна для обох сторін.

У випадку, якщо загальна вартість наданих послуг за результатами складання суми актів передачі-приймання наданих послуг перевищила обумовлену в п.1.2. цього договору і жодна сторона не вжила заходів до укладання відповідної додаткової угоди, - сторони погодили, що загальна вартість наданих послуг належних до сплати замовником по договору збільшується та складає суму по актах передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами (п.3.2. договору про надання послуг).

На виконання п.3.2 договору про надання послуг сторонами було складно акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №9116 від 19 листопада 2013 року на суму 18 600,00 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №9664 від 06 грудня 2013 року на суму 27 900,00 грн.

Пунктом 3.3 договору про надання послуг встановлено, що загальна вартість наданих послуг (сума до сплати замовником) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті роботи на суму 46 500,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №9116 від 19 листопада 2013 року на суму 18 600,00 грн. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №9664 від 06 грудня 2013 року на суму 27 900,00 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.3.4 договору про надання послуг оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання надання послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем за виконані роботи відповідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9116 від 19 листопада 2013 року та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №9664 від 06 грудня 2013 року, частково, що підтверджується банківськими виписками: 25.12.2013 оплачено 5 000,00 грн., 04.02.2014 оплачено 5 000,00 грн., 02.04.2014 оплачено 5 000,00 грн.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару в повному обсязі та враховуючи здійснення часткового погашення відповідачем заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 31 500, 00 грн.

В частині стягнення 10 000, 00 грн. провадження підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у справі, якщо відсутній предмет спору.

Крім того, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 742,39 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п. 5.2 договору про надання послуг за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більше як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 865, 66 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 742,39 грн. пені, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 742,39 грн. пені.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 171,32 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір 3% річних складає 199,76 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 171,32 грн. 3% річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 171,32 грн. 3% річних.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7% штрафу у сумі 2 905,00 грн. (41 500x7/100=2905,00 грн.)

Як встановлено п. 5.2 договору про надання послуг за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більше як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 7% штрафу з відповідача підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме 2 905,00 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що відповідач не подав докази, що підтверджують своєчасне виконання ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, однак, у зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем, позов підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 35 318,62 грн., з яких 31 500,00 грн. основного боргу, 742,39 грн. пені, 171,32 грн. 3% річних та 2 905,00 грн. 7% штрафу. В частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу провадження підлягає припиненню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що частина основного боргу була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сорт» (07540, Київська обл., місто Березань, вул. Братів Роговців, будинок 8, ідентифікаційний код: 30334689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01024, м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 15, літ. А, н/п 17, ідентифікаційний код: 37702357) 31 500 (тридцять одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 742 (сімсот сорок дві) грн. 39 коп. пені, 171 (сто сімдесят одну) грн. 32 коп. 3% річних, 2 905 (дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 00 коп. 7% штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 10 000 (десяти тисяч) грн. 00 коп. припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.04.2014 року