Рішення № 38223547, 10.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа № 911/651/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Ірпіньводоканал»

до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор»

про стягнення 54 737,79 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронько С.П. (довіреність №3073 від 30.12.2013 року);

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

27.02.2014 Комунальне підприємство «Ірпіньводоканал» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 399 від 25.02.2014 (вх. № 680/14) до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (далі-відповідач) про стягнення 54 737,79 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 27 про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі, а саме щодо оплати вартості спожитих послуг водопостачання та водовідведення.

В результаті чого просить суд стягнути з відповідача 53 266,25 грн. - суму основного боргу, 1 195,72 грн. - пені та 275,82 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2014 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 10.04.2014.

10.04.2014 до початку судового засідання позивач подав довідку №569 від 08.04.2014 (вх.6589/14), якою підтверджує, що у провадженні господарських судів України та інших органів, немає справи зі спору між КП «Ірпіньводоканал» і ПАТ «Меліоратор», про той же предмет, тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

У судове засідання 10.04.2014 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

У судовому засіданні 10.04.2014 року представник позивача подав лист Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» №108 від 04.03.2014 року, в якому відповідач підтверджує заборгованість у сумі 54 737,79 грн. та який підписано головою правління Світлицьким В.М.

Також позивач, у судовому засіданні 10.04.2014, позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.02.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

15.01.2013 між Комунальним підприємством «Ірпіньводоканал» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Меліоратор» (абонент за договором, відповідач у справі) було укладено договір №27 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі (далі-договір №27).

Відповідно до п.1.2. договору №27 за договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг, встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо.

Пунктом 1.3. договору №27 зазначено, що обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонементом у вигляді нормативного (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийняття у міську каналізацію стічних вод.

Відповідно до п.2.3.1. договору №27 визначено, що постачальник щомісячно направляє абоненту розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період з дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно п.2.3.3. договору №27 зазначено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів.

Так, п.1 рішення Ірпінської міської ради №20 від 06.02.2012 було затверджено тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, що надає комунальне підприємство «Ірпіньводоканал» з врахуванням ПДВ: для I групи споживачів (населення): плата за 1 куб.м.водопостачання-3,98 грн.; плата за 1 куб.м.водовідведення-6,19 грн.; для II групи споживачів (бюджетні організації): плата за 1 куб.м. водопостачання - 4,04 грн.; плата за 1 куб. м. водовідведення - 7,52 грн.; для III групи споживачів (всі інші споживачі): плата за 1 куб.м. водопостачання-5,10 грн.; плата за 1 куб.м.водовідведення-9,65 грн.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №27 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 64 988,50 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів:

Акт здачі-прийняття робіт № 1691 за 31 березень 2013 року на суму 4 867,50 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт №2471 за 30 квітня 2013 року на суму 6 268,75 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт №3150 за 31 травня 2013 року на суму 6 121,25 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт №4353 за 30 червня 2013 року 7 876,50 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт №4718 за 31 липня 2013 року на суму 6 254,00 грн.;

Акт надання послуг № 4563 від 31 серпня 2013 року на суму 6 593,25 грн.;

Акт надання послуг №5237 від 30 вересня 2013 року на суму 5 147,75 грн.;

Акт надання послуг №6100 від 31 жовтня 2013 року на суму 5 560,75 грн.;

Акт надання послуг №6798 від 30 листопада 2013 року на суму 6 047,50 грн.;

Акт надання послуг №7629 від 31 грудня 2013 року на суму 5 103,50 грн.;

Акт надання послуг №198 від 31 січня 2014 року на суму 5 147,75 грн.;

Судом встановлено, що вищезазначені документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором №27 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отримані послуги 21 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 03.04.2013 оплачено 10 000,00 грн., від 15.04.2013 оплачено 3 000,00грн., від 22.08.2013 оплачено 3 000,00 грн., від 14.02.2014 оплачено 3 000,00 грн., від 19.02.2014 оплачено 2 000,00 грн.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не оплатив надані послуги за водопостачання та водовідведення на загальну суму 53 266,25 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по водопостачанню і водовідведенню здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3.4 договору №27 зазначено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 53 266,25 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 53 266,25 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1 195,72 грн., нарахованої за період з 06.09.2013 по 25.02.2014 з урахуванням часткової оплати.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п 4.2. договору №27 у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати неоплачених рахунків в повному розмірі.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 1253,08 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 1195,72 грн. пені, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 1195,72 грн. пені.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 275,82 грн. за період з 06.09.2013 по 25.02.2014.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих на суму боргу, є правомірними.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір 3% річних складає 276,05грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 275,82 грн. 3% річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 275,82 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що відповідач не подав докази, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, однак, позов підлягає задоволенню повністю, а саме у сумі 54 737,79 грн., з яких 53 266,25 грн. основного боргу, 1195,72 грн. пені та 275,82 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Чкалова, будинок 1, ідентифікаційний код: 01037229) на користь Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця 3-го Інтернаціоналу, будинок 1-А, ідентифікаційний код: 03362471) 53 266 (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят шість) грн. 25 коп. основного боргу, 1195 (одну тисячу сто дев'яносто п'ять) грн. 72 коп. пені, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 82 коп. 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.04.2014 року