Рішення № 38223458, 01.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.2014 Справа № 905/8949/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Київ

до Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання укласти додаткову угоду.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Колесника Р.М., Харакоза К.С.

Представники:

від позивача - Чобітько С.М., за довіреністю №279 від 27.01.2014;

від відповідача - Вінічук Ю.М., довіреність № 01/13-1104вих від 11.03.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради (далі - відповідач) про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на тих самих умовах, які були передбачені договором та зобов'язання укласти додаткову угоду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 22.09.1998 був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) для будівництва автозаправної станції строком на 15 років. У зв'язку із закінченням строку дії договору, позивач звернувся до відповідача з пропозицією продовжити його строк, однак, відповідач на пропозицію позивача відповіді не надав, строк дії договору продовжений не був, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Відповідач надав відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що укладений між сторонами договір не є договором оренди, не містить всіх його суттєвих умов та не відповідає вимогам Земельного кодексу. Крім того, земельна ділянка за зазначеним договором була надана позивачу для будівництва автозаправної станції, яку позивач збудував, а отже поновити строк дії договору на тих самих умовах неможливо, оскільки земельна ділянка повинна бути надана позивачу для обслуговування вже існуючого об'єкту нерухомості за проектом землеустрою. Також зазначив, що позивач має право на укладання договору оренди земельної ділянки в загальному порядку.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.09.1988 між відповідачем та позивачем був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач надає, а позивач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,2661 га (а.с.38-41).

Згідно з п.1.3 договору, в редакції договору про внесення змін і доповнень в договір, який перереєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 17.06.2010 №041035200138, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить з 01.01.2009 - 1 588 522 грн. 89 коп. (а.с.42-46).

Відповідно до п.2. договору, земельна ділянка надається у довгострокове користування строком на 15 років до 19.08.2013 року для будівництва автозаправної станції на перехресті вулиці Світлого Путі та вулиці Баумана в Будьоннівському районі.

Пунктом 3.1б) договору передбачено, що позивач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 16.06.1999 №218/3, позивачу на праві колективної власності належить автозаправна станція, яка розташована у м. Донецьку по вул. Майська, 86 «а» (а.с.46).

Згідно розділу 3 договору, позивач, після закінчення строку тимчасового користування, має право звернутися у міську раду з клопотанням про продовження строку тимчасового користування земельною ділянкою.

Позивач, згідно клопотання від 12.07.2013, звернувся до голови Донецької міської ради з проханням продовжити строк дії договору (а.с.47-50).

У відповідності до наданих суду платіжних документів вбачається, що позивач після закінчення терміну, на який був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), продовжував сплачувати орендну плату за земельну ділянку (а.с.52-63).

Статтями 8,9,19 Земельного кодексу України від 18.12.1990, чинного на час укладання договору між сторонами, визначений порядок надання земельних ділянок в користування в тому числі на правах оренди.

Зважаючи на наведені положення законодавства та положення укладеного між сторонами спірного договору, суд приходить до висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі та між сторонами укладений саме договір оренди, оскільки регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 12 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) встановлено, щодо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. 116 ЗК України, відповідно до якої, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.1 ст.124 ЗК України, в редакції чинній на дату виникнення переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Позивачем не доведено, що на час виникнення у нього переважного права на поновлення договору оренди землі відповідачем приймалось рішення в порядку визначеному вище про надання спірної земельної ділянки в користування позивачу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на дату виникнення переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки) визначений порядок поновлення договору лорнети землі та встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі.

Згідно ч.4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначений ст. 791 ЗК України, відповідно до якої формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Позивач не довів, що спірна земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав, сформована в порядку зазначеному вище, інформація про земельну ділянку внесена до Державного земельного кадастру.

Строк дії договору, який зареєстрований 22.09.1998 у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 1-202 (а.с.40), закінчився 19.08.2013.

Крім того, як вбачається зі змісту договору, земельна ділянка була надана для будівництва автозаправної станції. Надання спірної земельної ділянки для інших цілей договором не передбачено.

Зазначена станція була побудована, що підтверджується свідоцтвом про право власності на автозаправну станцію (а.с.46).

Статтею 654 ЦК України передбачено, зокрема, що зміни договору оренди землі вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається.

До спірного договору сторонами зміни що стосуються формування земельної ділянки та зміни мети, для якої вона була надана в користування, не вносились.

Фактично спірна земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування вже існуючого об'єкту нерухомості.

Виходячи з вищенаведеного, підстави для укладання додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди, відсутні.

Крім того, позивач не позбавлений права на отримання зазначеної земельної ділянки в користування на загальних підставах відповідно до законодавства, що регулює земельні відносини.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 07 квітня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник

Суддя К.С. Харакоз