Рішення № 3822345, 25.05.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" травня 2009 р. Справа № К19/032-09

За позовом Олейніченко Ніни Вікторівни, м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»с. Жуківка

2) Босого Петра Миколайовича, м. Переяслав-Хмельницький

3) Очколяса Сергія Григоровича, см. Згурівка

4) Арсенюка Валерія Васильовича, м. Київ

треті особи: Згурівська районна державна адміністрація Київської області

Арсенюк Катерина Валеріївна

про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Гарант»від 01.02.2006 р.

Суддя Т.П.Карпечкін

Представники:

від позивача: Сухом’яткін К.М. (дов. № 51 від 27.01.2009р.);

від відповідачів: не з’явились;

від третіх осіб: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Олейніченко Ніна Вікторівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(далі - відповідач-1), Босого Петра Миколайовича, (далі - відповідач-2), Очколяса Сергія Григоровича (далі –відповідач-3), Арсенюка Валерія Васильовича (далі - відповідач - 4) за участю третьої особи Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Гарант»від 01.02.2006 р., скасування змін, внесених до установчих документів ТОВ «Гарант», на підставі вказаного рішення, та зобов’язання державного реєстратора Згурівської районної державної адміністрації Київської області внести відповідні зміни до установчих документів ТОВ «Гарант».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є засновником та учасником ТОВ «Гарант». 01.02.2006 р. загальними зборами учасників відповідача-1 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 01.02.2006 р., яким зі складу учасників відповідача-1 було виведено ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство», та натомість введено до складу учасників відповідача-1 Очколяса Сергія Григоровича. Позивач вважає, рішення загальних зборів ТОВ «Гарант»від 01.02.2006 р. таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»було ліквідовано ще в вересні 2005 року, а тому жоден з його представників не мав змоги приймати участь в загальних зборах акціонерів, оформлене протоколом від 20.01.2006 р. за № 3 і на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення від 01.02.2006 р.

Ухвалою від 12.02.2009 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № К19/032-09 та розгляд справи призначив на 16.03.2009 р.

13.03.2009 р. на адресу суду надійшло пояснення від Згурівської районної державної адміністрації Київської області по суті спору, в якому зазначено, що документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Гарант»згідно законодавства були подані в повному обсязі і підстав для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів не було.

Ухвалою від 16.03.2009 р. суд відклав розгляд справи на 06.04.2009 р., в зв’язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідачів.

06.04.2009 р. до суду надійшла заява від відповідача-2, в якій останній позовні вимоги визнав повністю.

Крім того, до суду звернулась Арсенюк Катерина Валеріївна з клопотанням про залучення її до участі в справі в якості відповідача, на підставі ч. 1 ст. 24 ГПК України, оскільки її батько Арсенюк Валерій Васильович загинув, а вона є його спадкоємицею.

Ухвалою від 06.04.2009 р. суд клопотання Арсенюк К.В. залишив без задоволення, оскільки на момент розгляду справи Арсенюк К.В. не є учасником ТОВ «Гарант», про те залучив її до участі у розгляді в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів на підставі ст.27 ГПК України, та відклав розгляд справи на 22.04.2009 р.

Ухвалою від 22.04.2009 р. суд відклав розгляд справи на 14.05.2009 р., в зв’язку з неявкою у судове засідання представників позивача, відповідачів-1, 2, 4 та третіх осіб.

27.04.2009 р. на адресу суду надійшла заява від Згурівської районної державної адміністрації Київської області розглядати справу без участі їх представника.

У судове засідання, призначене на 14.05.2009 р. з’явився відповідач-3, який проти позову заперечував, але письмовий відзив не надав.

Ухвалою від 14.05.2009 р. суд відклав розгляд справи на 22.05.2009 р.

22.05.2009 року до господарського суду Київської області від позивача, на підставі ст.22 ГПК України, надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить визнати недійсним рішення від 01.02.2006 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант». Інших позовних вимог, а також позовних вимог до відповідачів –2, 3, 4 та третіх осіб у справі № К19/032-09 позивач не висуває.

У судове засідання, призначене на 25.05.2009 року, відповідачі та треті особи не з’явились. Відповідачі та треті особи належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів і третіх осіб суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин рішення винесене на підставі вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Олейніченко Ніна Вікторівна є засновником та учасником ТОВ «Гарант»(відповідач-1), розмір частки якої у статутному фонді відповідача-1 становить 25 %, що підтверджується статутом (із змінами та доповненнями). Іншими засновниками (учасниками) ТОВ «Гарант»є Босий Петро Миколайович, (відповідач-2), Очколяса Сергій Григорович (відповідач-3) та Арсенюк Валерій Васильович (відповідач - 4).

01.02.2006 року загальними зборами учасників відповідача-1 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, яким зі складу учасників відповідача-1 було виведено ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»та введено до складу учасників Очколяса Сергія Григоровича.

Підставою для прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Гарант»оскаржуваного рішення від 01.02.2006 р. став протокол від 20.01.2006 р. № 3 загальних зборів акціонерів ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство». На цих загальних зборах акціонерів було вирішено питання про вихід ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»зі складу учасників ТОВ «Гарант»(відповідача-1), у зв'язку з нерентабельністю створеної організації та про передачу частки у розмірі 10 % статутного Фонду (статутного капіталу) Відповідача-1, що відповідно до установчих документів ТОВ «Гарант»належала на праві власності ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство», гр. Очколясу С.Г. (відповідачеві-3).

Проте, ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»було ліквідоване як юридична особа, у зв'язку із банкрутством, що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2005 року у справі № 158/26-2002.

Крім того, протокол від 20.01.2006 року № 3 загальних зборів акціонерів ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»підписаний секретарем Кочубей Ніною Антонівною, тоді як остання померла ще 24.12.2004 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 57 від 24.12.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

У силу приписів ст.97 ЦК України, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.82 Господарського кодексу України, установчим документом акціонерного товариства є статут, а згідно із ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

При цьому державна реєстрація припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом здійснюється у порядку та у строки, визначені ст. 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»: державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку (ч. 6 ст. 39 цього Закону).

В силу приписів ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки ("цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Виходячи з приписів чинного законодавства України, внаслідок ліквідації юридичної особи - господарського (акціонерного) товариства ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»за судовим рішенням (ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2005 року у справі № 158/26-2002), цивільну правоздатність та дієздатність цієї юридичної особи було обмежено, а саму цю юридичну особу - припинено.

Таким чином, загальні збори акціонерів ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»внаслідок припинення цієї юридичної особи не мали права приймати жодного рішення, у тому числі оформленого протоколом від 20.01.2006 року № 3 загальних зборів цього ВАТ.

За таких обставин, перехід права власності на частку у розмірі 10 % статутного фонду (статутного капіталу) відповідача-1 від ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»до гр. Очколяса С.Г., у розумінні вимог ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», не відбулось.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Фактично оскаржуване рішення загальних зборів є правочином, направленим на одержання гр. Очколясом С.Г. частки у розмірі 10 % статутного капіталу (статутного фонду) ТОВ «Гарант». Виходячи з наведених вище обставин, цей правочин вчинений відповідачами - 2, 3, 4 внаслідок помилки, яка має істотне значення.

В силу приписів ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(із змінами та доповненнями), вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки, а укладені внаслідок обману, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною - за позовом підприємства, установи, організації, що потерпіла від цих протиправних дій. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. Помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки угод, укладених внаслідок помилки.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є однією з умов, додержання якої є необхідним при вчиненні правочину. Недодержання даної умови, в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення від 01.02.2006 р. основною метою учасників (засновників) ТОВ «Гарант»було настання правових наслідків у вигляді законної заміни одного засновника Товариства іншим. Отже, під час прийняття загальними зборами рішення від 01.02.2006 р. сторони помилялися щодо наявності можливості законного виведення з засновників ВАТ «Переяслав-Хмельницьке ремонтно-транспортне підприємство»та введення до складу засновників гр. Очколяса С.Г., що в даному випадку є суттєвою помилкою, за відсутності якої можна вважати, що рішення від 01.02.2006р. не було би прийнято.

Згідно з ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів якого є визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншим учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджено обґрунтованість позовних вимог Олейніченко Ніни Вікторівни в частині визнання недійсним рішення від 01.02.2006 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант».

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача-1 відносяться витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення від 01.02.2006 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(код 31590271; Київська область, Згурівський р-н, с. Жуківка, вул. Леніна, 72).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(07643, Київська обл., Згурівський р-н, с. Жуківка, вул. Леніна, 72; код 31590271) на користь Олейніченко Ніни Вікторівни (03680, м. Київ, А.Барбюса, 5в, кв.95; код 1557205284) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Карпечкін Т.П.

рішення підписано: 01.06.2009 р.