Постанова № 38223442, 15.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

15 квітня 2014 р. справа № 820/12872/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" в особі Федеральної пасажирської дирекції до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Российские железные дороги" в особі Федеральної пасажирської дирекції, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить суд скасувати постанову №512993 від 23.09.2013 р. про накладення штрафу; справу про відповідальність перевізника за здійснення міжнародних пасажирських перевезень - припинити.

В обґрунтовування заявлених вимог позивач зазначив, що Відкрите акціонерне товариство "Российские железные дороги" (далі - ВАТ «РЖД») не має статусу перевізника в розумінні Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", та відповідно не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Також, з 01.04.2010 р. ВАТ «РЖД» не здійснює діяльності по перевезенню пасажирів у дальньому сполученні, та зазначив, що при створенні ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» рухомий склад, який використовується для перевезення пасажирів у дальньому сполученні, ВАТ «РЖД» передало ВАТ «ФПК» шляхом оплати частини акцій товариства майном ВАТ «РЖД». Крім того, постанова № 512993 від 23.09.2013 р. про накладення штрафу складена відповідачем неналежним чином. Позивач вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав про невиконання перевізником вимог нормативно-правових актів, що призвело до спроби перевезення пасажира ОСОБА_1 через державний кордон України без необхідних документів. Таким чином відповідач вважає, що в діянні ВАТ "РЖД" присутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена уповноваженою особою прикордонної служби в рамках діючого законодавства України, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12 вересня 2013 року о 07 год. 10 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 234 сполученням "Севастополь - Москва" прикордонним нарядом Харківського прикордонного загону було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, без будь-яких документів, що посвідчують особу, тобто без документів, що надають право перетину державного кордону України, у зв'язку з чим інспектором 1-ї категорії 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків" прапорщиком Тушевим О.В. був складений протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 512993 від 12.09.2013 р. (а.с. 76-77). Також, відповідачем 12.09.2013 р. було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 (а.с. 80).

Першим заступником начальника загону - начальником штабу Харківського прикордонного загону полковником Бурдейним І.М. 23.09.2013 р. прийнято постанову №512993 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ "Российские железные дороги" накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. (а.с . 83-84).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996 р., постанови КМ України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 р. № 457 - міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

Згідно Переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2005 р. № 457/438/270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2005 р. за № 710/10990, залізничний пункт контролю через державний кордон України "Харків-пасажирський" має категорію міжнародного.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 р. №1710-VI, перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт діяльність із перевезення пасажирів чи (та) вантажів через державний кордон.

Відповідно до ст. 22-1 Закону України "Про залізничний транспорт", під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. Відмова перевізника від договору міжнародного залізничного перевезення пасажира, який на його вимогу не пред'явив документи, зазначені в частині другій цієї статті, не тягне за собою обов'язок перевізника відшкодувати пасажиру заподіяну у зв'язку з цим шкоду.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, зазначених у частині другій цієї статті, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Згідно вимог Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 р. (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р. № 1034), визначено перелік документів громадян Російської Федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, а саме п. 1 "Паспорт громадянина Російської Федерації".

Згідно матеріалів справи, 12 вересня 2013 року о 07 год. 10 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 234 сполученням "Севастополь - Москва" у вагоні № 13 прикордонним нарядом Харківського прикордонного загону було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка слідувала на виїзд по ксерокопії паспортного документа РФ НОМЕР_1, виданого 24.03.2000 р. Ільїнським відділенням міліції Красногорського р-ну Московської обл., що не дає права на перетин державного кордону України.

В ході перевірки виявилось, що були відсутні документи, необхідні для перетину державного кордону України, що також підтверджується поясненнями начальника потягу № 234 Кузнєцової Ж.Є. та провідника вагону № 13 потягу № 234 ОСОБА_6 (а.с. 58-59, 60-61).

Згідно матеріалів справи, співробітниками прикордонного загону складено протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 512993, в якому вказано дату, час та місце розгляду справи про правопорушення. Представник перевізника був присутній при складанні протоколу. Другий примірник протоколу було вручено представнику перевізника ОСОБА_6, та 16.09.2013 р. копія даного протоколу була направлена факсом та на адресу представництва ВАТ "РЖД" в Україні (а.с. 74, 81).

В порушення вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень від 10.01.2002 р. " № 2920-III, перевізник, в даному випадку - ВАТ "РЖД", здійснив перевезення пасажира - громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, без документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, а саме в Російську Федерацію. Зазначене узгоджується з поясненнями провідника вагону та начальника потягу, які пояснили, що посадка на потяг пасажирки - громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 була здійснена по білету та ксерокопії паспорту (а.с. 158, 160).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", (підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Враховуючи відсутність у громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 належних документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, в Російську Федерацію, першим заступником начальника загону - начальником штабу Харківського прикордонного загону полковником Бурдейним І.М. у відповідності до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", обґрунтовано винесено постанову та притягнуто до відповідальності ВАТ "РЖД".

Згідно листа Головного пасажирського управління Державної адміністрації залізничного транспорту України від 11.02.2014 р. № ЦЛ-11/349, всі потяги, перелічені у листі від 21.01.2014 р. № 29/437, зокрема потяг № 234 сполученням «Севастополь-Москва», є формуваннями ВАТ "Российские железные дороги" (а.с. 162-163, 164).

Посилання позивача на довідку від 12.02.2014 р. № ФПКЮсуд-03/25, в якій зазначено, що пасажирські перевезення в потязі № 234 сполученням «Севастополь-Москва» приписки «ЛВЧД-15» Московського філіалу ВАТ «ФПК» на території Російської Федерації здійснює ВАТ «Федеральна пасажирська компанія», суд вважає безпідставним, оскільки в ній зазначено про пасажирські перевезення на території Російської Федерації (а.с. 96).

Посилання позивача на те, що до ВАТ "РЖД" неможливо застосовувати вимоги Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" є необґрунтованим, оскільки відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", цей Закон прийнято відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Тобто вказаний Закон був прийнятий на підставі міжнародно-правових актів, а саме: Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне: без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми; кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією; де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави; кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті; кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

Таким чином, будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Отже, вказані норми передбачають, що відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями, не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення. Крім того, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу, де це потрібно і без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави, що передбачено міжнародними нормами вищезазначених документів, в тому числі при перевезенні по суші.

Таким чином, позивач незалежно від місця своєї реєстрації як юридичної особи та наявності ліцензій на перевезення, виданої уповноваженими органами України, є перевізником і потягом № 234 за маршрутом "Севастополь - Москва" здійснює перевезення пасажирів через державний кордон України, тобто здійснює міжнародні пасажирські перевезення за міжнародним сполученням.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог.

Натомість, відповідачем спростовані доводи позивача щодо незаконності спірної постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про накладення штрафу № 512993 від 23.09.2013 р. та припинення справи про відповідальність перевізника за здійснення міжнародних пасажирських перевезень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" в особі Федеральної пасажирської дирекції до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.