Рішення № 38223185, 15.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2140/13-ц Головуючий у І інстанції Мостовий Р.П.Провадження № 22-ц/780/1223/14 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 44 15.04.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі : Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, треті особи: Жуківцівська сільська рада Обухівського району Київської області, Управління Держкомагенства в Обухівському районі Київської області , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, обгрунтовуючи який зазначила, що вона являється власником земельної ділянки площею 0,520 га, що розташована по АДРЕСА_1, на підставі державного акту на право власності на землю, виданого на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Жуківцівської сільської ради від 23 лютого 2000 року. Суміжним землевласником ОСОБА_2 здійснено будівництво паркану, частина якого заходить на земельну ділянку ОСОБА_1 В зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 просить усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 знести самовільно побудований паркан.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в обґрунтування якого зазначила, що вона являєтьсяся власником земельної ділянки площею 0.25 га, що розташована по АДРЕСА_2 на підставі державного акту виданого на підставі договору дарування земельної ділянки №3106 від 11.06.2004 року.

Суміжним землевласником по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було порушено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений ст. 118 Земельного Кодексу України №2768-111 від 25.10.2001 року, просить в судовому порядку визнати недійсним державний акт від 18 листопада 2000 року на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.52 га та скасувати його державну реєстрацію, зобов'язати ОСОБА_1 повернути частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0.15 га до земель комунальної власності Жуківцівської сільської ради.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 18 листопада 2000 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №-852, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.52 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати 114 грн. 70 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким його позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням № 28 10 сесії 23 скликання Жуківцівської сільської ради від 23.02.2000 року ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,372 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1, видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0.52 га, що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку - площею (0.25 га та ведення особистого підсобного господарства - площею 0.27 га.

11 червня 2004 року на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєтрованого в реєстрі за №3106 ОСОБА_2 отримано в дарунок земельну ділянку по АДРЕСА_2.

На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_2 видано державний акт від 17.11.2004 року на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3223 183801:01:007:0026.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.2 от. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до Закону.

Згідно ч.1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає засади захисту права власності, згідно з цією нормою - Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 81 ЗК України, передбачає, що громадянин України набуваючи права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу , ренти, дарування, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної , комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Підставами для набуття права на землю із земель державної або комунальної власності згідно ст. 116 ЗК України є рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 378 ЦК України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Право приватної власності на земельну ділянку може бути припинено також в порядку ст. 140 ЗК України, якою передбачений вичерпний перелік припинення права власності на землю.

Відповідно до ст. 17 ЗК України в редакції, яка діяла на момент видачі ОСОБА_1 державного акту, передбачалось, що громадяни заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із запасу, подають заяву про це до сільської ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, мета її використання. Тією ж ст. 17 ЗК України передбачено, що відповідна Рада Народних Депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 до сільської ради з відповідною заявою не зверталась, згідно протоколу десятої сесії сільської ради 23 скликання від 23 лютого 2000 року в порядок денний розгляд заяви ОСОБА_1 включений не був, жодного рішення по її заяві у той день не приймалось через її відсутність. Дані обставини підтвердив представник сільської ради - сільський голова Граб С.В. Окрім того представник сільської ради - сільський голова Граб С.В. надала суду відомості про відсутність у архіві сільської ради заяви ОСОБА_1 про передачу їй у власність земельної ділянки.

З наведеного випливає, що сільська рада, не маючи заяви ОСОБА_1 про передачу їй у власність земельної ділянки із земель запасу фактично виділила та передала у власність їй земельну ділянку, що є неможливим згідно чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з наведеними висновками суду першої інстанції, так як вони спростовуються доказами, які надані сторонами. Земельні ділянки площею 0,520 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (площа 0,372 га) та АДРЕСА_3 (0,148 га), на підставі державного акту на право власності на землю, виданого на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Жуківцівської сільської ради від 23 лютого 2000 року (а.с. 94).

Зазначений державний акт ніким не скасований та виданий у межах діючого на той час законодавства.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та акту відновлення межових знаків складеного ТОВ «Компанія земельні справи» від 19 вересня 2011 року на земельній ділянці ОСОБА_1 відновлено 6 межових знаків (а.с. 4-21).

Проте, судом першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням і неправильному застосуванню норм матеріального і процесуального права, винесено рішення, яким у позові відмовлено та задоволено зустрічний позов.

Так, судом першої інстанції на обгрунтування рішення щодо визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_1 вказано, що згідно протоколу десятої сесії сільської ради 23

скликання від 23 лютого 2000 року в порядок денний розгляд заяви ОСОБА_1 включений не був, жодного рішення по її заяві у той день не приймалось.

Разом з тим, як вбачається з протоколу десятої сесії сільської ради 23 скликання від 23 лютого 2000 року пунктом 6 на порядку денному стояло питання: «Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність», дане питання було заслухано та вирішено (а.с. 107-109).

За результатами розгляду пункту 6 порядку денного десятої сесії сільської ради 23 скликання від 23 лютого 2000 року, Жуківцівською сільською радою було прийнято рішення № 28 «Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність» (а.с. 94).

Саме рішення № 28 від 23 лютого 2000 року і вказано у державному акті на право власності на землю, виданого на ім»я ОСОБА_1

Також, суд першої інстанції посилаючись у своєму рішенні на лист Жуківцівської сільської ради про відсутність в архіві сільської ради заяви ОСОБА_1 про передачу їй у власність земельної ділянки, приходить до невірного висновку про неподання відповідної заяви ОСОБА_1 та не розгляду сесією ради питання щодо виділення їй земельної ділянки.

Разом з тим, лист Жуківцівської сільської ради про відсутність в архіві сільської ради заяви ОСОБА_1, свідчить лише про незбереження його в архіві і не вказує на неподання апелянтом ОСОБА_1 відповідного звернення щодо виділення їй земельної ділянки.

Крім того, Жуківцівська сільська рада, на запит адвоката щодо розміру земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, своїм листом № 3621 від 17.12.12 підтверджує факт виділення апелянту ОСОБА_1 земельної ділянки за вищевказаною адресою площею 0,372 га, згідно рішення сесії № 28 від 23 лютого 2000 року (а.с. 48).

Таким чином, з наведеного вбачається, що апелянт ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на землю на законних підставах, згідно рішення відповідної сільської ради.

Крім того, судом на обґрунтування позиції щодо не розгляду сільською радою питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки вказано, що сільський голова Граб С.В. у судовому засіданні показала, що вищевказане питання радою не розглядалось.

Проте, це не відповідає фактичним обставинам справи. Так голова Жуківцівської сільської ради Граб С.В. у своїх поясненнях вказала, що їй не може бути відомо чи розглядалось дане питання сесією сільської ради так, як

вона на той час не була головою сільської ради, а також не була депутатом сільської ради, що підтверджується аудіо записом судових засідань.

Таким чином, судом першої інстанції у рішенні фактично дана не вірна процесуальна оцінка показам голови Жуківцівської сільської ради Граб С.В.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами зазначеного законодавства питання щодо правомірного та законного отримання Державного акту про право власності на земельну ділянку не можуть бути доведені шляхом пояснень свідків по справі.

Інших доказів або обставин, які б могли бути покладені в основу рішення при задоволені зустрічного позову не встановленого, таким чином, позов не доведений та рішення суду в цій частині підлягає скасуванню згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України .

Апеляційна скарга апелянта в цій частині обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Разом з тим, не підлягає задоволенню апеляційна скарга апелянта в тій частині, яка стосується задоволення її позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Так, апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що на її земельній ділянці, за адресою АДРЕСА_1, без дотримання вимог земельного та будівельного законодавства, в порушення її прав землевласника, суміжним землекористувачем ОСОБА_2 здійснено будівництво паркану, частина якого проходить по земельній ділянці апелянта, тобто здійснено самозахоплення частини її земельної ділянки.

Апелянт вважає, що даний факт підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 6 листопада 2012 року, складеного комісією у складі: голови Жуківцівської сільської ради, землевпорядника Жуківцівської сільської ради та головного державного інспектора ІДАБК в Київській області (а.с. 22-23).

Так, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що вона має у власності земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1

Під час огляду комісією земельної ділянки встановлено, що суміжним землевласником ОСОБА_2 зведено стаціонарний паркан, з цегляних стовпчиків та шиферних листів, який складається з 8 прогонів довжиною 26 м. Частина даного паркану, починаючи з 5 прогону від вулиці Дружби, своєю забудовою заходить на територію земельної ділянки ОСОБА_1на відстань від 1 до 30 см, довжиною 13 м.

Таким чином, апелянт поставила питання щодо усунення перешкод, у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, шляхом знесення частини незаконно побудованого на її земельній ділянці паркану.

У наданому позивачем ОСОБА_2 зведеному плані земельних ділянок вказані межі земельних ділянок згідно державний актів та згідно фактичних, на думку зустрічного позивача, меж використання.

Разом з тим, як вбачається з копії державного акту на право власності

на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_2, та копії технічної

документації щодо його виготовлення, межі земельних ділянок ОСОБА_2

були визначені ще в 2004 році і їй про це було відомо, що підтверджується її підписом на акті.

З 2004 року по 2013 рік у сторін, ніяких претензій щодо меж земельних ділянок не виникало.

Згідно з листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року у разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

Нових обставин або доказів, які б могли спростувати висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог не встановлено.

Крім того, апелянт ОСОБА_1 посилається на єдиний доказ нібито порушеного свого права на користування земельної ділянкою, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 листопада 2012 року, складеного комісією у складі: голови Жуківцівської сільської ради, землевпорядника Жуківцівської сільської ради та головного державного інспектора ІДАБК в Київській області (а.с. 22-23).

Колегія суддів не може прийняти даний акт до уваги в якості доказу, так як в ньому не зазначено жодних конкретних обставин порушеного права апелянта, не вказано геодезичні показники ділянки, а також відсутнє посилання на шлях усунення нібито існуючого паркану відповідача на території земельної ділянки позивача.

Даний акт є неналежним доказом, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв його до уваги.

Рішення в цій частині обґрунтоване та повинно залишатися без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, треті особи: Жуківцівська сільська рада Обухівського району Київської області, Управління Держкомагенства в Обухівському районі Київської області - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді