Ухвала суду № 38223179, 03.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6135/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/2074/14 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 29 03.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

03 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулись до суду із позовом, відповідно до якого зазначили, що їм на підставі свідоцтва про право власності на житло № 827/633 від 24 вересня 1997 року , виданого виконкомом Ірпінської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження від 02.09.1997 року за № 113 належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідачка по справі - ОСОБА_3, їхня сусідка, яка проживає на поверх вище, в квартирі АДРЕСА_2.

06 литого 2013 року із-за вини відповідачки, а саме із-за пошкодженого балкону останньої, який був в аварійному стані, без покрівлі сталося підтоплення їхньої квартири № 12. З даного приводу був складений акт, відповідачці було рекомендовано зробити прибирання свого балкону та відремонтувати його. На дану рекомендацій відповідачка не відреагувала.

Враховуючи погодні умови зими 2013 року, вона не стала турбувати відповідачку. Внаслідок залиття була затоплена їхня велика кімната 4 площею 16,10 кв.м. Вони своїми силами та за свій рахунок відремонтували свою квартиру.

Однак, 29 травня 2013 року їхня квартира знову була затоплена із-за вини відповідачки. Вони в черговий раз звернулись до КП УЖКГ «Гостомель». Була обстежена їхня квартира, було встановлено, що у відповідачки балкон відкритий, на балконі порушена підлога і, що вода, яка потрапляє на балкон відповідачки збігає в протилежну сторону до зовнішньої стіни та потрапляє до їхньої квартири. Відповідачка працівників КП УЖКГ по своєї квартири не допустила, але працівники УЖКГ запропонували відповідачці безкоштовно виконати ремонті роботи, а саме стяжку підлоги на балконі. Але відповідачка відмовилась.

Вони знову зробили ремонт кімнати за свій рахунок.

18 червня 2013 року знову із-за вини відповідачки була затоплена вся їхня квартира, були пошкодженні кухонні меблі. Вони вимушені були біля місяця жити в квартирі без електрики, так як стіни були сирі і електрики відмовлялися їм зробити ремонтні роботи. Вони звернулися до КП УЖКГ «Гостомель». Актом обстеження було встановлено, що їхня квартира затоплена із-за відповідачки і залиття квартири відбулося через пролиття ванної кімнати через необережність відповідачки.

Вони запропонували відповідачці відшкодувати їм затрати на ремонт їхньої квартири, але відповідачка відмовилась.

Готуючи позовну заяву до суду, вони звернулися до експертів ТОВ «Оцінка та консультації», та отримали висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за № 01/08/13 від 12.08.2013 року. Відповідно до висновку - їм нанесений матеріальний збиток ( вартість ремонтно-будівельних робіт) вартістю 15 440, 4 0 гривень.

Крім того за висновок ними було сплачені кошти у розмірі 350,00 гривень. Всього їм нанесено матеріальну шкоду у розмірі -16 2 90,04 гривень.

Також позивачі зазначали, що їм було завдано моральну шкоду.

Залиття квартири, сталося з вини відповідачки незалежно від їхнього волевиявлення, зараз позбавляє їх на тривалий час повноцінно використовувати своє житло, так як в квартирі відчувалася сирість та з'явився грибок, від якого дуже тяжко позбавитися. Дана подія призвела до проблематизації їхнього життя; погіршала гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Наслідки даної події обумовлюють необхідність нераціональних витрат часу, вимагають залучення душевних та матеріальних зусиль та розв'язання проблем. Вони постійно в боргах, так як за першу половину 2013 року, відповідачка їх тричі затоплювала. Вони тільки розплачуються з боргами за попереднє залиття квартири, роблять ремонти, як знову вимушені брати в борг кошти на наступний ремонт квартири. Неодноразові походи до медичних закладів, селищної ради, УЖКГ, експертних установ, тепер ще до суду , нагадування кредиторів про борги негативно відображуються на мікрокліматі їхньої родини. З'явились негативні психоемоційні почуття самозвинувачення та зниження самоцінності для їхньої сім'ї , порушення душевної рівноваги, необхідність психологічної перебудови, незручності та обмеження в можливостях як з своїх так і всієї родини, з необхідністю пристосування по умов життєдіяльності.

Все вище сказане спричиняє їм - моральні страждання, які вони оцінюють в 3 000 гривень.

Просили стягнути із відповідачки на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 16 2 90,04 гривень та моральну шкоду 3000 грн.

У послідуючому позивачі подали до суду уточнюючу позовну заяву,відповідно до якої просили стягнути із відповідачки на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 16 2 90,04 гривень та моральну шкоду 10000 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянти звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять рішенні суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси».

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло № 827/633 від 24 вересня 1997 року , виданого виконкомом Ірпінської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження від 02.09.1997 року за № 113 належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідачка по справі - ОСОБА_3, їхня сусідка, яка проживає на поверх вище, в квартирі АДРЕСА_2.

Позивачі просили стягнути із відповідачки на їх користь матеріальну шкоду, заподіяну їм в наслідок затоплення їхньої квартири 06.02.2013 року, 29.05.2013 року та 18.06.2013 року.

Так, 06.02.2013 року та 29.05.2013 року було підтоплено квартиру позивачів, однак суду першої інстанції не було надано доказів тих обставин, що підтоплення даної квартири відбулося саме з вини відповідачки. На підтвердження даних обставин позивачі посилаються на акти від 06.02.2013 року та 29.05.2013 року, які не були оформлені належним чином та не можуть слугувати як належний та допустимий доказ.

Щодо затоплення квартири позивачів 18.06.2013 року, судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2013 року був складений акт про залиття, а також дану обставину підтвердили свідки, які були допитані судом, які зазначили, що залиття відбулося з вини відповідачки, а саме з її ванної кімнати.

3 акту від 20.06.2013р. вбачається, що в зв»язку із залиттям квартири позивачів із квартири №16 у квартирі позивачів по стелі всієї квартири є сліди підтікання. Є сліди підтікання на стінах, зіпсовані кухонні меблі. Однак, суд першої інстанції відмовив позивачам у відшкодуванні матеріальної шкоди , заподіяної їм внаслідок затоплення їх квартири 18.06.2013р. , оскільки суду не було надано доказів тих обставин, яких розмірів матеріальну шкоду було їм

заподіяно у вказаний період. Позивачі посилаються на висновок № 13 від 12.08.2013р ТОВ «Оцінка і консультації». Судом не прийнято до уваги даний висновок, оскільки при дачі даного висновку спеціалістом досліджувалась квартира позивачів і визначався розмір матеріальних збитків із урахуванням всіх ушкоджень, які має квартира ( в тому числі як зазначають позивачі і ушкодження, які отримала квартира внаслідок залиття 06.02.2013р. та 29.05.2013р. зі сторони балкону відповідачки) . Доказів тих обставин, які саме ушкодження отримала квартира позивачів при затопленні 18.06.2013р.,у чому дані ушкодження конкретно полягають та який розмір збитків у зв»язку з цим було їм заподіяно, суду надано не було. По справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу. Однак було встановлено, що при проведенні вказаної експертизи експертом не визначались збитки, які були заподіяні квартирі позивачів внаслідок її затоплення 18.06.2013р. Експертом були визначені збитки заподіяні лише кімнаті площею 16 кв.м. квартири позивачів зі сторони балкону відповідачки.

Тому, враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав позовні вимоги позивачів в частині відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок залиття квартири недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідачки моральної шкоди, встановлено, що відповідно до ст. 1166 ЦК України "Майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала."

Відповідно до ст. 1167 ч. 2 ЦК України "Моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим,органу місцевого самоврядування або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я, смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки".

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р № 4 "Про судову практику відшкодування морально (немайнової) шкоди», "Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Позивачі просили стягнути із відповідачки моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Дані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суду першої інстанції не було надано жодного доказу, в підтвердження того факту, що винними діями відповідача позивачам було заподіяно моральну шкоду, у чому дана шкода полягає та який її розрахунок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянти подали апеляційну скаргу.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянти зазначають, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що порушує норми матеріального та процесуального права.

Так, апелянти вважають, що підставою для скасування рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме: судом першої інстанції безпідставно не було надано обгрунтованої оцінки актам від 06.02.2013 р., 29.05.2013 р., 18.06.2013 р., 20.06.2013 р., також показам свідків, а тому висновки суду є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Натомість, колегія суддів, не вважає зазначені обставини апеляційної скарги поважними та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, переглядаючи матеріали справи та вислухавши доводи сторін, колегія суддів встановила, що надані апелянтами докази по справі є не обґрунтованими та не доведеними та такими, які не можуть бути підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Інших обставин, які могли-б бути підставою для скасування рішення суду, апелянти в своїй апеляційній скарзі не зазначили.

Таким чином, доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, колегія суддів не встановила.

Рішення суду обґрунтоване та ухвалене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Апеляційна скарга не доведена та не обгрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді