Рішення № 3822288, 19.05.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2009 р.

Справа № 12/10-09-232

Позивач: Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області

Відповідач: приватне підприємство „Моноліт”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача: Головне управління Державного казначейства України в Одеській області

на стороні відповідача: 1) приватне науково-виробниче підприємство „Постачтехсервіс”

2) товариство з обмеженою відповідальністю „ Укрбудкомплект”

3) виробничо-комерційна фірма товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс”

про визнання недійсним договору.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Семенов В.І. –довіреність від 11.12.2008р.

від відповідача: Денисюк В.В –довіреність від 18.12.2008р.

від третьої особи на стороні позивача: не з’явився.

від третьої особи на стороні відповідача 1: не з’явився

від третьої особи на стороні відповідача 2: не з’явився

від третьої особи на стороні відповідача 3: не з’явився

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 18.02. по 06.03.09р., з 22.04. по 15.05.09р. та з 15.05. по 19.05.09р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - приватного підприємства „Моноліт”, в якій просить суд визнати недійсним договір на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України № 14/2 від 23.12.2003р. з моменту його укладення та поновити строк позовної давності.

23.03.2009р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви (вх. № 6760) в яких додатково до первісних вимог просить суд визнати недійсними акти виконаних робіт №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13 за грудень 2004 р., тобто такими що не мають юридичної сили.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві що є у матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2009 р. з метою повного та всебічного розгляду справи до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені –приватне науково-виробниче підприємство „Постачтехсервіс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Укрбудкомплект” та виробничо-комерційна фірма товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс” і якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Головне управління Держказначейства України в Одеській області.

Представник третьої особи на стороні позивача - Головне управління Держказначейства України в Одеській області письмової позиції суду не надав, але в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні відповідача - приватне науково-виробниче підприємство „Постачтехсервіс” надав суду письмове пояснення та в судовому засіданні пояснив, що оскільки його підприємство не є стороною у оспорюваний угоді то вирішення спору він залишає на розгляд суду.

Треті особи на стороні відповідача –ТОВ „Укрбудкомплект” та ВКФ ТОВ „Мегаполіс” були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, поряд з цим, в судове засідання не з’явилися, письмових пояснень та своєї позиції суду не надали.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. задовольняючи клопотання сторін термін розгляду справи продовжено на два місяці.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:

23.12.2003 р. між Головним управлінням МНС України в Одеській області (надалі –замовник) та приватним підприємством „Моноліт” (надалі –генпідрядник) було укладено договір № 14/2 на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі за умовами якого відповідач зобов’язався виконати роботи з реконструкції пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі.

Загальна вартість будівельно-монтажних та інших робіт, які доручаються до виконання ПП „Моноліт” за рахунок коштів Держбюджету, складає 3 179 344,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 529 891,00 грн. відповідно до узгоджених обсягів за кошторисом і зведеним кошторисним розрахунком на момент укладення договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору тривалість виконання робіт із реконструкції –50 календарних днів із моменту підписання договору.

Згідно з п.4.1. договору замовник приймає роботи від генпідрядника за актом приймання виконаних робіт (форма № КБ-2В) та проводить оплату протягом трьох банківських днів після його підписання.

Пункт 6.1. договору встановлює, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до договору підряду № 14/2 ПП „Моноліт” для виконання робіт з реконструкції пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі уклало субпідрядні договори: 30.08.04р. з приватним науково-виробничим підприємством „Постачтехсервіс”; 11.06.04р. з товариством з обмеженою відповідальністю „Укрбудкомплект” за № 11-06 та 05.08.04р. з виробничо-комерційною фірмою товариством з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс” за № 91, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) що є у матеріалах справи (т.с. ІІІ), а також частковими розрахунками, що проведені ПП „Моноліт” з субпідрядниками (т.с. ІІІ, а.с.4-18).

Відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами та довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 позивачем виконані роботи по реконструкції пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі на загальну суму 3 173 013,60 грн.

Факт виконання робіт підтверджується також у „Висновку про оцінку фактичних об’ємів та вартість виконаних будівельних робіт по ремонту пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі” виконаному науково-виробничим центром „Екострой” (держ. ліцензія АБ №344394) що не є судовим експертом, у розумінні ст.. 10 Закону України „Про судову експертизу”, проте, працівники якого є безумовно фахівцями у галузі будівництва.

На виконання п.4.1. договору № 14/2 відповідачем на адресу Головного управління МНС України в Одеській області 29.12.2004р. було виставлено рахунок № 29/12 на суму виконаних робіт по реконструкції пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі, а саме на 3 173 013,60 грн.

У зв’язку із несплатою позивачем у встановлений договором строк вартості виконаних робіт, ПП „Моноліт” 22.03.2005р. надало Позивачу претензію № 22/3 з вимогою погасити заборгованість перед ПП „Моноліт” у повному обсязі.

У відповідь на дану претензію ГУ МНС України по Одеській області листом від 06.04.2005р. за № 15-56-1066 підтвердило наявність заборгованості перед ПП „Моноліт” на суму 3 173 013,60 грн. та зобов’язалося сплатити заборгованість після отримання грошових коштів із бюджету.

В судовому засіданні, згідно пояснень представника відповідача, проти яких не заперечував представник позивача, встановлено, що претензію ПП „Моноліт” особисто отримав колишній керівник ГУ МНС України по Одеській області Антіпов Ю.Ф. та на її копії для підтвердження факту отримання поставив свій підпис та гербову печатку ГУ МНС України по Одеській області.

Відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 4 від 04.01.1998р. затверджена „Інструкція з діловодства у МНС України”. Відповідно до зазначеної Інструкції у будь-якому підрозділі МНС України обов’язково ведеться „Журнал реєстрації вхідних документів”. Відповідно до „Журналу № 3 реєстрації вхідних документів за 2005 рік”, який було оглянутий в судовому засіданні, у період з 22.03. по 25.03.2005 р. до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області вищезазначена претензія не надходила і не реєструвалася.

Згідно до абз. 8 п.3.1.1 зазначеної Інструкції працівникам Міністерства, незалежно від їх посади, забороняється приймати кореспонденцію безпосередньо від представників інших установ і організацій.

Не отримавши від ГУ МНС України по Одеській області коштів за проведені роботи, 15.11.2007р. ПП „Моноліт” звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою.

З пояснень представника позивача саме, з моменту отримання позовної заяви про стягнення коштів позивачу стало відомо про те, що в нього є борг перед ПП „Моноліт”, а тому з цього часу потрібно вираховувати перебіг терміну позовної давності.

Вважаючи, що договір на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України № 14/2 від 23.12.2003 р. був укладений всупереч законодавству України, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Стосовно поновлення строку позовної давності суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, позивач узнав про те, що існує оспорюваний договір тільки при отриманні позову до нього про стягнення заборгованості по цьому договору, тобто у листопаді 2007р.

У відповідності до п.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку позовної давності підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначене положення цілком кореспондується із п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із матеріалів справи, 23.12.2003 р. між ГУ МНС України по Одеській області та ПП „Моноліт” був укладений договір на реконструкцію пожежо-технічного депо, відповідно до умов якого ПП „Моноліт” зобов'язалося виконати, а ГУ МНС України по Одеській області прийняти роботи по реконструкції.

Відповідно до п.2.1 договору, Загальна вартість будівельно-монтажних та інших робіт, які доручаються до виконання ПП „Моноліт” за рахунок коштів Держбюджету, складає 3 179 344,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 529 891,00 грн. відповідно до узгоджених обсягів за кошторисом і зведеним кошторисним розрахунком на момент укладення договору. Тобто розрахунки за виконані роботи повинні були здійснюватися із державного бюджету. Відповідно до умов договору на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі від 23.12.2003р. № 14/2 передбачено оплату виконаних робіт за рахунок коштів державного бюджету. (п.2.1. договору).

Але, відповідно до акту № 02-23-041/365 від 30.11.2005р. „Про результати перевірки в Головному управлінні МНС України в Одеській області” ніякої заборгованості перед ПП „Моноліт” не встановлено.

Крім того, згідно до наданого представником позивача „Звіту про виконання загального фонду кошторису установи (форма №2д) за 2004 р. по категорії видатків „капітальний ремонт, реконструкція та реставрація” по графі 4 (затверджено кошторисом на рік) вбачається що у 2004 році видатків на проведення капітального ремонту, реконструкції або реставрації в Головному управлінні МНС України в Одеській області не планувалося. Також не планувалися видатки по цій статті й у 2005 році, що вбачається з відповідного звіту за 2005 р.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі до бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а відповідні бюджетні асигнування, як встановлено судом, у спірному періоді були відсутні.

Разом з тим, відповідно до п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом.

Будь-які зобов’язання, взяті фізичними або юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.

Крім того, відповідно до п.1 ст.2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, в редакції що діяла на час укладення оспорюваного договору, цей закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюється за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт - 100 тисяч євро.

Враховуючи те, що сума оспорюваного договору дорівнює 3 179 344,00 грн., що на час його укладення становило більше ніж 100 тисяч євро, на цей договір поширювалась дія вищезазначеного Закону.

Як встановлено судом процедура, передбачена Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” при укладенні оспорюваного договору не виконувалася, публікація оголошення про здійснення закупівлі за державні кошти не здійснювалась, здійснення процедури закупівель не виконувалося, звіт про результати здійснення процедури закупівлі не складався.

Тому дії колишнього керівника ГУ МНС України по Одеській області щодо укладення оспорюваного договору не відповідають чинному законодавству України та Положенню про Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (згідно до якого начальнику надано право розпоряджатися коштами в межах затвердженого кошторису витрат на утримання Головного управління та підпорядкованих підрозділів).

Отже, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір № 14/2 від 23.12.2003 року не відповідає вимогам чинного законодавства на момент її укладення.

Оскільки оспорюваний договір був укладений між сторонами (позивачем і відповідачем) у грудні 2003 р., то до нього застосовується положення Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.1963 р. в частині визнання його недійсним по ст. 48 названого Кодексу.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” з подальшими змінами від 25.12.1992 р. і 25.05.1998 р. за правилами ст. 48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки закону, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах їх компетенції.

А тому з огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсним договору на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України № 14/2 від 23.12.2003р. укладеного між позивачем та ПП „Моноліт” з моменту його укладення є повністю обґрунтованими, основаними на матеріалах справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. „про судове рішення” із змінами, питання про залишення позову без розгляду по справі повинне бути вирішено окремим процесуальним документом одночасно з рішенням. На підставі викладеного, ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2009р. провадження по справі в частині позовних вимог позивача щодо визнання недійсними актів виконаних робіт №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13 за грудень 2004 р., є такими що не мають юридичної сили та припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що позивачем були заявлені вимоги про відшкодування державного мита та ІТЗ судового процесу, суд, керуючись ст. ст. 44, 49 ГПК України, доходить висновку про покладання судових витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Поновити Головному управлінню Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області строк позовної давності.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України № 14/2 від 23.12.2003р. укладений між позивачем та приватним підприємством „Моноліт” з моменту укладення.

4. Стягнути з приватного підприємства „Моноліт” (65012, м. Одеса, вул. Лідерсовський бульвар, 19/21, код ЄДРПОУ 30445708) на користь Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6 ,код ЄДРПОУ 08588866) - 85 грн. (вісімдесят п’ять) грн. –витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 25.05.2009р.

Суддя Цісельський О.В.