Рішення № 38222195, 08.04.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30787/13-ц

Провадження №2/761/1200/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 квітня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначила, що згідно із Наказом Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника № 262-0 від 23.10.2013 року ОСОБА_1 була звільнена з 31.10.2013 року з посади організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини у зв'язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач посилається на те, що за своїм характером її робота на посаді організатора екскурсій 1-ї категорії, була постійною, а не сезонною або тимчасовою, а також обмеження роботи строком в інтересах позивача, інші випадки, які б дозволяли укладати строковий трудовий договір з ОСОБА_1 не було. Тобто, мав місце постійний характер роботи позивача з переукладанням кілька разів строкових трудових договорів, що законодавчими актами не передбачено.

Посилаючись на ст. 9 та ч. 2 ст. 23 КЗпП України, згідно із якими умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно є недійсними.

Таким чином, за відсутності передбачених законодавством України про працю умов, є незаконними строкові трудові відносини між позивачем та відповідачем, а трудовий договір, укладений з ОСОБА_1 в частині визначення строку є недійсним, просила:

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з 31.10.2013 року з посади організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини у зв'язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України згідно наказу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника № 262-о від 23.10.2013 року.

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Національному Києво-Печерського історико-культурному заповіднику на посаді організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини.

- стягнути з Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на користь ОСОБА_1 середній заробіток ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу.

В уточненнях позовних вимог у квітні 2014 року у частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач просив стягнути з відповідача 47.877,63 грн., долучивши свій розрахунок та копію розрахункового листа за жовтень 2013 року.

У письмових запереченнях представника відповідача йдеться про те, що укладення строкових трудових договорів, та строк їх дії, проводилося виключно за заявою Позивача, на підставі яких відповідачем було винесено відповідні накази про призначення позивача на відповідну посаду з якими вона була ознайомлена у відповідності із законодавством.

Позивач, протягом перебування у трудових відносин з Відповідачем, не мала будь яких претензій та не оскаржила накази Відповідача про призначення на посаду на основі контракту та строкових трудових договорів.

Позивач перебував у трудових відносинах із Відповідачем на основі строкового трудового договору виключно за ініціативи Позивача - заяв Позивача, відповідає законодавству про працю, яким не заборонено встановлювати будь-який строк дії строкового трудового договору, обов'язковою ознакою якого є те, що він укладається виключно за згодою сторін. Посилання Позивача на положення статті 9 КЗпП України є безпідставним, оскільки будь-яке погіршення становища працівника порівняно із законодавством України про працю відсутнє. До того ж Позивач протягом усього часу своєї роботи на основі строкового договору не заявляв про погіршення свого становища порівняно із законодавством.

Доводи про те, що неодноразове переукладення строкових трудових договорів є підставою визнання трудових правовідносин, як такі, що укладені на невизначений строк суперечить змісту трудового законодавства, оскільки працівник, подаючи відповідну заяву до роботодавця, визнає факт свого бажання на перехід до трудових правовідносин на основі строкового трудового договору, та у договорах чітко визначений строк дії таких договорів та працівник, підписуючи заяву про укладення договору та сам договір обізнаний про правовідносини, що виникли між ним та роботодавцем. Тому просив відмовити у позові.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, додатково пославшись на протокол профспілки № 19, до якої позивач звернулась та яким надані рекомендації з посиланням на виробничу необхідність у зв'язку з періодом канікул та збільшенням кількості туристів продовжити термін роботи лекторам-екскурсоводам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та організатору екскурсій ОСОБА_1

В судовому засіданні представник відповідача Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, зазначених у письмових запереченнях та в усних поясненнях, додатково зазначив, що позиція профспілки відповідно до протоколу № 19 має рекомендаційний характер. Позивача було звільнено за спливом строку строкового трудового договору. До того ж укладання відповідних строкових трудових договорів, та строк їх дії, проводилося виключно за заявою позивача.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представника відповідача, показання свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за професією історик-архівіст була прийнята на посаду екскурсовода до Києво-Печерського Державного історико-культурного заповідника у 1974 році та працювала на різних посадах до 01.11.2010 року. (трудова книжка а.с.10-12)

Наказом генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 01.11.2010 № 215 внесено зміни до структури останнього та введено в дію новий штатний розпис з 1 листопада 2010 року.

Починаючи з 01.11.2010 року позивач працювала за контрактом та строковими договорами на посадах організатора екскурсій 1 категорії. Останнім наказом Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника № 262-0 від 23.10.2013 року позивач ОСОБА_1 була звільнена з 31.10.2013 року з посади організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини у зв'язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Звертаючись до суду з позовом про поновлення на посаді організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини, позивач посилалась на те, що укладення строкових договорів було незаконним, оскільки трудовий договір на визначений строк укладається лише з урахуванням характеру роботи або умов її виконання або інтересів працівника (наприклад його бажання) та у інших передбачених законом випадках. Стверджуючи про відсутність зазначених умов при укладанні з нею контракту та строкових договорів, позивач просила задовольнити її вимоги про поновлення на роботі та про виплату середнього заробітку за вимушений прогул.

Положеннями ст.23 КЗпП України передбачено строки трудового договору, а саме трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк (п.1); на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; (п.2); таким, що укладається на час виконання певної роботи (п.3).

Статтею 36 цього ж Кодексу у частині першій передбачені підстави припинення трудового договору, зокрема, за п.2 статті підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно із ч.3 ст.21 КЗпП України про трудовий договір особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Встановлено, що згідно із наказом Міністерства культури і туризму України від № 773/0/16-10 «Про затвердження штатного розпису Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з 01 жовтня 2010», наказом генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 01.11.2010 № 215 внесено зміни у структуру Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та введено в дію новий штатний розпис з 01 листопада 2010 року.

Наказом № 215 від 01.11.2010 року у п.10 зазначено, що ОСОБА_1, заступника завідувача науково організаційного відділу екскурсійної роботи переведено на посаду організатора екскурсій 1 категорії сектору наукової організації екскурсійного процесу відділу науково-екскурсійної діяльності за контрактом. (а.с.45)

Наказ видано на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.52) про переведення її у зв'язку із зміною штатного розпису на контрактну форму договору строком з 01.11.2010 року. Відповідний контракт № 19 від 01.11.2010 року, було укладено як строковий договір, між відповідачем у особі генерального директора та позивачем про зайняття нею посади організатора екскурсій 1 категорії сектору наукової організації екскурсійного процесу відділу науково-екскурсійної діяльності Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Термін дії контракту з 01.11.2010 року по 31.10.2011 року. (а.с.7,8)

Тобто, підставою укладення зазначеного контракту за погодження сторін була особиста заява позивача ОСОБА_1, яка виявлена нею у письмовій формі.

До закінчення строку контракту 14.10.2011 року надійшла заява позивача про переведення її на посаду організатора екскурсій 1 категорії відділу науково-екскурсійної діяльності терміном з 01 листопада 2011 року на один рік за строковим договором. (а.с.51)

Згідно із п.8 наказу генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника № 222 від 31.10.2011 року про переведення працівників за строковими договорами, ОСОБА_1 переведено за строковим трудовим договором на посаду організатора екскурсій 1 категорії сектору наукової організації екскурсійного процесу відділу науково-екскурсійної діяльності терміном з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2012 року. (а.с.46). Підставою такого переведення була відповідна заява ОСОБА_1, тобто позивачем погоджено термін трудових відносин з відповідачем. (а.с.51)

Згідно із наказом генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 31.10.2012 № 397-0, Позивача було звільнено за п.2 ст.36 КЗпП України за спливом строку строкового трудового договору № 14 від 31.10.2011 року та проведенням розрахунку при звільненні. (а.с.47)

На підставі заяви позивача (а.с.50) про прийняття її на посаду організатора екскурсій 1-ї категорії науково-організаційного відділу за строковою угодою з 01.11.2012 року на один рік наказом генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 01.11.2012 № 407-0, ОСОБА_1 призначено з 01.11.2012 року на посаду організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини за строковим трудовим договором строком на 1 рік (до 31 жовтня 2013) з установленням доплати за вислугу років у розмірі 30% за вислугу років (стаж роботи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 понад 20 років).

Наказом генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника № 262-0 від 23.10.2013 року позивач ОСОБА_1 була звільнена з 31.10.2013 року відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України з посади організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини у зв'язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, укладеного за заявою позивача про прийняття на зазначену посаду, наказ видано від 01.11.2012 року.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що накази про прийняття на роботу за контрактом та строковими договорами прийняті на підставі особистих заяв ОСОБА_1, що підтверджено наданими суду копіями заяв. Керівництвом відповідача Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником, було винесено відповідні накази про призначення Позивача на зазначені посади, з якими Позивач була ознайомлена у відповідності із законодавством. Позивач перебував у трудових відносинах із Відповідачем на основі строкового трудового договору виключно за ініціативи позивача, що є доказом того, що строкові трудові договори, укладені між Позивачем та Відповідачем відповідають законодавству про працю.

Відповідно до статті 23 КЗпП України одним із видів трудового договору є договір, що укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. За змістом ч.2 ст.39-1 цього ж Кодексу встановлено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Судом встановлено, що у даній справі строкові трудові договори укладені відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП України, що за змістом ч.2 ст.39-1 цього Кодексу віднесено до винятків вважати їх такими, що укладені на невизначений строк.

Встановлені судом обставини про дотримання норм трудового законодавства при укладенні строкових договорів за заявою позивачки спростовують посилання позивача на ст.9 КЗпП України, що умови договорів про працю погіршували її становище. Заяви про укладення строкових договорів підписані власноручно позивачем із зазначенням у них строку дії договору.

На підтвердження доброзичливих відносин з боку відповідача до позивачки свідчить те, що у останньому наказі від 01.11.2012 № 407-0, про її призначення за строковим трудовим договором строком на 1 рік (до 31 жовтня 2013) з 01.11.2012 року на посаду організатора екскурсій 1-ї категорії сектору організації прийому відвідувачів науково-організаційного відділу екскурсійної роботи науково-екскурсійної частини їй установлено доплату у розмірі 30% за вислугу років враховуючи стаж роботи понад 20 років позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1.

За змістом абзацу третього пункт 9 (у редакції від 26.10.95) Постанови Пленуму Верховного Суду України № 18 «Про практику розгляду судами трудових спорів» трудові відносини на невизначений строк можуть бути укладені з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами. При відсутності зазначених умов є підстави для визнання недійсним строкового договору у частині визначення строку.

Посилаючись на зазначену Постанову позивач не навела переконливих обґрунтувань щодо заяв, у яких вона виявила бажання про укладення контракту та строкових договорів та не спростувала відсутність такого бажання у процесі судового розгляду.

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_3, яка працювала екскурсоводом, з боку керівництва було запропоновано позивачу та іншим співробітникам з відповідним стажем роботи укласти строкові договори, шестеро працівників уклали строкові договори, натомість молоді працівники звільнялись за власним бажанням. Як вбачається із поданих до профкому заяв працівники у зверненні до профкому посилались на виробничу необхідність залишення їх на роботі у зв'язку із періодом канікул та збільшенням туристів.

З огляду на викладені обставини та надаючи оцінку зібраним доказам у їх сукупності, суд вважає, що зазначені позивачем доводи про незаконність звільнення не знайшли підтвердження.

Враховуючи викладене та підставі п.2 ч.2 ст.23, ст.ст. 21, 24, 36, 231, 232 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.