Ухвала суду № 38221399, 25.03.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Селинний М.С.

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 1207/14284/12

Провадження № 22ц/782/723/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Коротких О.Г.

суддів: Масенко Д.Є., Орлова І.В.

при секретарі : Соловей А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 08.01.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен банк Аваль», третя особа: Головне Луганське обласне управління по захисту прав споживачів, Управління національного банку України в Луганській області про визнання дій банку незаконними, захист прав споживачів, зобов'язання вчинити певні дії,-

встановила:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, який в подальшому був уточнений, на обґрунтування якого вказали, що 26.06.2008 року між ними та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/05-12/714/Г, в рамках якої було укладено: 1) кредитний договір № 010/05-12/714/Г-1 у вигляді Додаткової угоди №1 від 26.06.2008 року, за якою ОСОБА_2 виступив у якості позичальника, розмір кредиту 167161,20 доларів США, його цільове призначення визначено сторонами як рефінансування кредитної заборгованості; 2) кредитний договір № 010/05-12/714/Г-2 у вигляді Додаткової угоди № 2 від 26.06.2008 року, за якою ОСОБА_5 виступив у якості позичальника, розмір кредиту 167161,20 доларів США, його цільове призначення визначено сторонами на рефінансування кредитної заборгованості; 3) кредитний договір № 010/05-12/714/Г-3 у вигляді Додаткової угоди № 3 від 26.06.2008 року, за якою ОСОБА_2 виступив у якості позичальника, розмір кредиту 465677,60 доларів США, його цільове призначення визначено сторонами на споживчі цілі. З метою забезпечення вказаних договорів між ВАТ «РБ Аваль» та: 1) ПП «КБ Україна» в особі директора ОСОБА_5 - було укладено договір поруки № 1 від 26.06.2008 року; 2) ТОВ «Луганський регіональний шинний склад» в особі директора ОСОБА_6 - було укладено договір поруки від 26.06.2008 року; 3) ОСОБА_5 - було укладено договір іпотеки від 02.07.2008 року, предметом якого був об'єкт нерухомості - нежитлова будівля автомагазину з майстернею, офісом, підвалом, вхідними ганками, пожежними сходами, загальною площею 849,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. У позовній заяві вказано, що 15.03.2012 року ОСОБА_2 звернувся до ЛОД AT «Райффайзен банк Аваль» з заявою про створення прийнятних умов для забезпечення виконання узятих на себе зобов'язань за споживчими кредитами та здійснення реструктуризації боргу і зміни валюти заборгованості. Не отримавши відповіді, 06.04.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вдруге звернулися до банку з проханням: 1) змінити зміну валюти кредиту на прийнятних для обох сторін умовах, оскільки надання кредиту в іноземній валюті, на їх думку, є зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти перекладаються виключно на позичальника; 2) переглянути діючу форму вищезазначених кредитних договорів, оскільки існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальників як споживачів; 3) здійснити реструктуризацію кредиту шляхом укладення додаткового договору про подовження строку дії кредитних договорів, зміни графіку платежів, надання канікул по тілу кредиту на період з травня 2012 року по травень 2013 року включно з перенесенням їх виплати на наступний період помісячно рівними частками та зміни процентних ставок з 14,5 % до 10%. Вказані вимоги позивачів банком - відповідачем задоволені не були, у зв'язку з чим 16.05.2012 року вони звернулися з проханням провести реструктуризацію кредиту з урахуванням вищенаведених умов. З заявами аналогічного змісту позивачі також зверталися до відповідача 15.08.2012 року, не отримавши позитивної відповіді. ЛОД'ПАТ «РБ Аваль» погодилося розглянути це звернення та надати реструктуризацію заборгованості за умови надання реальної звітності господарської діяльності підприємств (магазинів) заявників. Також, позивачами був отриманий лист банку від 30.08.2012 року за № С13-120-1-1/4391 про надання дозволу на розміщення у ЗМІ інформації про реалізацію заставного майна. Вважаючи, що своїми діями банк - відповідач намагається затягнути ситуацію, при якій збільшується розмір кредитної заборгованості, та дешевше реалізувати заставне майно позичальників, 14.10.2012 року позивачі звернулися зі скаргою до Національного Банку України. У своїй відповіді від 17.10.2012 року за № 47-6016017 НБУ повідомив позивачів, що всі спірні питання, які виникають на підставі укладених договорів вирішуються сторонами шляхом проведення переговорів, а у випадку недосягнення домовленості, у судовому порядку. При цьому, НБУ не має права впливати на банк з метою вирішення питання стосовно реструктуризації заборгованості того чи іншого позичальника. У своєму позові ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зазначають, до змушені звертатися до суду з цим позовом, оскільки при наданні їм кредиту у доларах США, здійснення платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування ним у доларах США були порушені ст.99 Конституції України (грошовою одиницею України є гривня); ст.524 ЦК України (зобов'язання повинно бути визначено у грошовій одиниці України - гризні); ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (гривня, як грошова одиниця є єдиним законним платіжним засобом в Україні); ст.ст.6,7 постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України»; ст. 3 Декрету КМУ від 19.12.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, на думку позивачів, відповідач, відмовляючи в укладанні Додаткової угоди до договору про подовження строку дії кредитних договорів, зміни графіку платежів, надання канікул по тілу кредиту на період з травня 2012 року по травень 2013 року включно з перенесенням їх виплати на наступний період помісячно рівними частками та зміни процентних ставок з 14,5 % до 10%, грубо порушив діюче законодавство України та умови чинних кредитних договорів.

Посилаючись на положення ст.ст.19,68 Конституції України, ст.ст.192, 203,215,216,526,610,611,613,614,615-617,651,654,1046,1048,1049,1054,1056-1, 1058,1062,1068,1073 ЦК України, ст.ст.2,47,49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 6,7 постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», позивачі просять суд ухвалити рішення, яким:

- визнати дії відповідача незаконними, такими, що порушують їх права позичальників, які є споживачами, щодо нездійснення реструктуризації кредитних договорів шляхом укладення додаткової угоди до договору про подовження строку дії договору, зміни графіку платежів, надання кредитних канікул по тілу кредиту на період з травня 2012 року по травень 2013 року включно з перенесенням їх виплати на наступний період помісячно рівними частками та переведення кредитних зобов'язань з долару США у національну валюту України за курсом, що діяв на час звернення;

-зобов'язати відповідача здійснити реструктуризацію кредитних договорів №010/05-12/714/Г-1 у вигляді Додаткової угоди №1 від 26.06.2008 року, №010/05-12/714/Г-2 у вигляді Додаткової угоди №2 від 26.06.2008 року, №010/05-12/714/Г-З у вигляді Додаткової угоди №3 від 26.06.2008 року, шляхом внесення змін до раніше укладених з банком договорів, шляхом укладення додаткових угод до кредитних договорів про подовження строку дії договорів, зміни графіка платежів, надання кредитних канікул по тілу кредиту на період з травня 2013 року по травень 2014 року включно з перенесенням їх виплати на наступний період помісячно різними частками та зміни процентних ставок з 14.5% у доларах США до 17% річних у національній валюті за курсом НБУ;

- зобов'язати відповідача перевести кредитні зобов'язання за кредитними договорами ІЮ10/05-12/714/Г-1 у вигляді Додаткової угоди №1 від 26.06.2008 року, №010/05-12/714/Г-2 у вигляді Додаткової угоди №2 від 26.06.2008 року, №010/05-12/714/Г-3 у вигляді Додаткової угоди №3 від 26.06.2008 року, - з долару США у національну валюту України - гривню;

- визнати незаконними дії відповідача, які виразилися у нарахуванні штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків оплати суми кредиту, нарахованої ОСОБА_7 у розмірі 1990,76 грн., та нарахованої ОСОБА_2 у розмірі 4985,36 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 4169,90 грн., нарахованої ОСОБА_5, у розмірі 4273,47 грн., нарахованої ОСОБА_2;

-визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню заборгованості за кредитом у розмірі 982043 грн., нарахованої ОСОБА_5, та у розмірі 982043 грн., нарахованої ОСОБА_2;

-визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню заборгованості по процентах у розмірі 95117,74 грн., нарахованої ОСОБА_5, та у розмірі 95117,74 грн., нарахованої ОСОБА_2

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 08.01.2014 року у задоволенні позовних вимог позивачів було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного зясування судом обставин справи та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Відповідно до ст.308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

17.06.2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до ЛОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» з клопотаннями (а.с.71,72) про укладення з ними генеральної кредитної угоди з лімітом 800 000 доларів США та надати його в рамках:

-ОСОБА_2 з лімітом 167161,20 доларів США зі сплатою 14,5% річних 4 0,99% разової комісії, строком на 120 місяців, з метою рефінансування кредитної заборгованості в АБ «Брокбізнесбанк»;

-ОСОБА_5 з лімітом 167161,20 доларів США зі сплатою 14,5% річних + 0,99% разової комісії, строком на 120 місяців, з метою рефінансування кредитної заборгованості в АБ «Брокбізнесбанк»;

-ОСОБА_2 з лімітом 465677,60 доларів США зі сплатою 14,5% річних +0,99% разової комісії, строком на 120 місяців, на споживчі цілі.

У якості забезпечення запропонували приміщення автомагазину з майстернею та офісом, належне на праві власності ОСОБА_5, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке передається в іпотеку банку.

26.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної Дирекції, з одного боку та позичальниками ОСОБА_2, ОСОБА_5, з іншого боку було укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів №010/05-12/714/1 (а.с.42- 44), за умовами якої, кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Угоди, і які є її невід'ємними частинами (п. 1.1).

Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суму у розмірі 800 000 доларів США (п.1. 2 ) .

В межах ліміту кредитної заборгованості субліміти позичальнику в розрізі окремих банківських продуктів встановлюються кредитними договорами, укладеними в рамках даної Угоди (п.1.3).

Термін користування кредитними коштами за даною Угодою встановлюється до 25 червня 2018 року, якщо інше не передбачено кредитними договорами, укладеними в рамках даної Угоди (п.1.4).

Відсоткова ставка за користування кредитом визначається окремо в кожному кредитному договорі (п.2.2.1).

За порушення строків повернення кредитів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, передбачених договорами, укладеними в рамках цієї Угоди, позичальника сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмір подвійної ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення (п.10.2).

В кожному окремому договорі, укладеному в рамках цієї Угоди, за угодою сторін може бути визначений інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов'язань по цим кредитним договорам (п. 10.6) .

Спірні питання за цим Договором розглядаються згідно з чинним законодавством в судовому порядку (п.12.2).

Зміни в Договорі оформлюються додатковою Угодою (п.12.3).

26.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено Додаткову угоду №2 до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/05-12/714/Г від 26.06.2008 року кредитний договір №010/05-12/714/Г-2 / а. с. 28 - 34/, за умовами якого останній отримав в зазначеній банківській установі кредит у розмірі 167161,20 доларів США на рефінансування кредитної заборгованості зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,5% річних строком по 25.06.2018 року.

26.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №3 до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/05-12/714/Г від 26.06.2008 року кредитний договір №010/05-12/714/Г-З /а. с. 37 - 41, 35 - 36/, за умовами якого останній отримав в зазначеній банківській установі кредит у розмірі 4 65677,60 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,5% річних строком по 25.06.2018 року.

Пунктами 4.1.1 вищевказаних Договорів передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити Байку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Генеральна Угода, Додаткові угоди до неї підписані всіма сторонами за ними з зазначенням їх індивідуальних відомостей.

02.07.2008 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки (а.є.45-47), за умовами якого, з метою забезпечення зобов'язань вимог іпотекодержателя, що витікають з Генеральної Угоди про надання кредитних ресурсів №010/05-12/714/Г від 26.06.2008 року, укладеної між іпотекодержателем та боржниками ОСОБА_2, ОСОБА_5, останній передав в іпотеку банку нежитлову будівлю автомагазину з майстернею, офісом, підвалом, вхідними ганками, пожежними сходами, загальною площею 849,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Іпотечний договір був підписаний сторонами за договором, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстром № 2 4 50, заборона відчуження предмету іпотеки була зареєстрована в реєстрі заборон за № 151.

14.08.2009 року від ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на адресу ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надішли заяви (а.с.79, 80), з яких вони повідомили про те, що запропоновані банком умови рефінансування валютної заборгованості у гривню їм не підходять. Погодилися перевести кредитну заборгованість у гривню на наступних умовах:

-курс переводу не більш 7 грн. за 1 долар;

-встановлення процентної ставки на рівні 17% річних у гривні.

30.11.2010 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були укладені /відповідно/ Додаткові угоди №010/05-12/714/Г-1/1 (а.с.81-83), № 10/05-12/714/Г-3/1 (а.с.87- 89), № 010/05-12/714/Г-2/1 (а.с. 84-86), до Кредитного договору № 010/05-12/714/Г-1 від 26.06.2008 року, за умовами яких, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальників в умовах кризових явищ в економіці України сторони досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) Кредиту.

На підставі цих Додаткових угод з 30.11.2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строків погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику (п.2.2.).

Тимчасово, на період з 01.11.2010 року по 28.02.2011 року та з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року /кредитні канікули/ сторони домовилися зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та змінити строк його сплати наступним чином:

- станом на дату укладання Додаткових угод щомісячний платіж становить: 1393,01 доларів США / за Додатковими угодами №010/05-12/714/Г-1/1 та № №010/05-12/714/Г-2/1/ та 4311,83 доларів СТА / за Додатковою угодою №010/05-12/7Г4/Г-3/1;

-на період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 0,00 доларів США;

-починаючи з 01.11.2010 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до графіку погашення, що є додатком №1 до цієї Додаткової Угоди;

-протягом Кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

06.04.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою (а.с.13-18), в якій просили:

-змінити зміну валюти кредиту на прийнятних для обох сторін умовах, оскільки надання кредиту в іноземній валюті, на їх думку, є зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти перекладаються виключно на позичальника;

-переглянути діючу форму вищезазначених кредитних договорів, оскільки існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальників як споживачів;

-здійснити реструктуризацію кредиту шляхом укладення додаткового договору про подовження строку дії кредитних договорів, зміни графіку платежів, надання канікул по тілу кредиту на період з травня 2012 року по травень 2013 року включно з перенесенням їх виплати на наступний період помісячно рівними частками та зміни процентних ставок з 14,5 % до 10%;

-у разі прийняття рішення про реструктуризацію та зміну валюти кредитної

заборгованості надати їм детальне викладення сукупності вартості, кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості усіх супутніх послуг, а також інших зобов'язань відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року №168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 25.05.2007 року за №541/13808;

16.05.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою (а.с.19), в якій просили здійснити реструктуризацію кредиту шляхом укладення додаткового договору про подовження строку дії кредитних договорів, зміни графіку платежів, надання канікул по тілу кредиту на період з травня 2012 року по травень 2013 року включно з перенесенням їх виплати на наступний період помісячно рівними частками та зміни процентних ставок з 14,5 % до 10%.

До заяви додали пакет документів стосовно фінансової діяльності ПП «КБ-Україна», ФОП ОСОБА_2, звіти про доходи та витрати магазинів.

15.08.2012 року ОСОБА_2 звернувся до ЛОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» з заявою (а.с.20- 25), зміст якої є аналогічним змісту заяви від 06.04.2012 року.

Як вбачається з відповіді ЛОД AT «Райффайзен банк Аваль» від 27.08.2012 року за вих. № С13-120-1-1/4320 (а. с. 26- 27) на звернення ОСОБА_2, йому було повідомлено, що проведення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором №010/05-12/714/Г-1 від 26.06.2008 року та за кредитним договором №010/05-12/714/Г-3 від 26.06.2008 року можливе лише після надання всіх необхідних для цього документів.

Було звернуто увагу ОСОБА_2 на те, що раніше йому вже було проведено реструктуризацію проблемної заборгованості, що було оформлено Додатковими угодами від 30.11.2010 року до вищевказаних кредитних договорів. Проте умови попередньої, реструктуризації ним не виконувалися у повному обсязі, а з червня 2012 року погашення кредитної заборгованості за заборгованості за нарахованими процентами взагалі не здійснювалося.

ОСОБА_2 було запропоновано для прийняття позитивного рішення щодо проведення реструктуризації проблемної заборгованості за кредитним договорами повідомити про можливість надання іншого майна у якості додаткового забезпечення.

30.08.2012 року ЛОД AT «Райффайзен банк Аваль» надіслав на адресу ОСОБА_5 листа (а.с.48-49), в якому, посилаючись на повідомлення, яке надійшло від адресата у липні 2012 року, про можливість добровільного продажу заставного майна, зацікавленість банку у пошуку покупців на заставне майно, які запропонують найбільш високу ціну, - просив надати письмовий дозвіл на розміщення банком у ЗМІ оголошень про продаж зазначеного майна.

Як вбачається з відповіді Національного банку України від 17.10.2012 року за вих. №47-606/16017 на колективні скарги від 14.09.2012 року, яку було надіслано на адресу ОСОБА_2 (а.с.57- 59), згідно Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками - фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили у скрутне фінансове станове, що схвалені постановою Правління НБУ від 06.08.2009 року № 461, під час роботи з такими позичальники банкам рекомендовано вживати заходів, спрямованих на створення прийнятних умов для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за споживчим кредитом, у тому числі шляхом реструктуризації, кредитної заборгованості, тобто внесення змін до умов повернення кредиту, у відповідності з якими позичальнику тимчасово надаються пільгові умови погашення кредиту шляхом зменшення розміру щомісячного платежу, тимчасової відстрочки з погашення основної суми кредиту та/або відсотків, зміни графіку погашення, збільшення строку кредитування.

ОСОБА_2 було роз'яснено, що спірні питання, які виникають на підставі укладених договорів, у тому числі, кредитних, вирішуються сторонами шляхом проведення переговорів і внесення відповідних змін до них, а у випадку недосягнення домовленості, розглядаються у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня згода відповідача на проведення реструктуризації заборгованості позивачів, а враховуючи принцип рівності сторін у договірних правовідносинах та позов є необґрунтованим.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, відповідає обставинам справи і наданим доказам.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно

Відповідно до ч.4 ст.652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно правила ч.2 ст.652 ЦК України договір може бути змінений за рішенням суду з підстав, встановлений ч.4 цієї статті, за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин

не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця ї позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Згідно ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно -правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без -обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валютиЯрИ обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, у ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 4 7 та 4 9 цього Закону визначають операції банків з розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитній операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу / генеральна ліцензія/ на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Щодо вимог п. п. « 3» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами / банками та іншими фінансовими установами/ кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк / ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями/.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо відсутності протиправності у діях банку, оскільки позичальники повинні були усвідомлювати валютні ризики, були вільні в виборі умов, у зв'язку з нижчою процентною ставкою оцінили свій інтерес на користь валютного кредиту у доларах США, одночасно прийнявши на себе всі можливі ризики від коливання курсу цієї іноземної валюти. Підписавши Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів №010/05-12/714/Г та кредитні договори, які були укладені в рамках цієї Генеральної угоди, позичальники виразили свою волю саме на вид кредитування в іноземній валюті. В момент укладання договорів позивачі були ознайомлені з умовами даних правочинів та, відповідно, погодилися з ними.

Безпідставними є доводи апелянтів щодо відмови банку здійснити реструктуризацію боргу, змінити процентну ставку та валюту кредитного договору, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, свобода договору.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними викладенні договору, мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому у відповідності до ст. 629 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, сторонами по справі було досягнуто згоди щодо усіх умов при укладанні договору, сторони були ознайомлені з умовами та підписали договір. Зміни до цього укладених договорів можуть бути внесені лише за згодою обох сторін. Внесення змін до договору є правом, а не обов'язком сторін.

Отже, відмова банку від запропонованих позивачами умов є правомірною, не порушує прав апелянтів та відповідає вимогам законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги є викладенням правової позиції позивачів по справі та були предметом розгляду суду першої інстанції, їм надана належна правова оцінка. Крім того апелянти не надали належних доказів у підтвердження своєї правової позиції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустився таких порушень норм матеріального і процесуального права, що дають підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.303, 304,307, 308, 314,315 ЦПК України,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 08.01.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: