Постанова № 38219721, 09.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2014 справа №913/2141/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Дучал Н.М., Склярук О.І.

При помічнику: Тітовій В.О.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: за участю прокуроране з'явився Барабанщиков О.М. - довір. № 03/5-584 від 30.12.13 Лисенко С.І. - посвідчення № 000965 від 20.08.12 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області Від у справі29.01.2014р. (головуючий Семендяєва І.В., судді Зюбанова Н.М., Смола С.В.) № 913/2141/13за позовом прокурора м. Луганськ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області м.Луганськдо треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачадержавного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" м.Брянка Луганської області 1. Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області м. Луганськ 2. Комісарівська селищна рада Перевальського району Луганської області 3. Луганська обласна рада 4. Южно-Ломуватська селищна рада Луганської області 5.Червонопрапорська сільська рада Перевальського району Луганської областіпростягнення 5 092 016грн.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Луганської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2014р. у справі № 913/2141/13 за позовом прокурора м. Луганськ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області м. Луганськ до державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" м. Брянка Луганської області про стягнення збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у розмірі 5 092 016грн.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду від 29.01.2014р. та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора Луганської області посилається на неправильне застосування господарським судом норм ст.ст. 20, 58 Земельного кодексу України, ст.ст. 44, 111 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Також прокурор вважає неправильним висновок суду щодо не застосування для розрахунку збитків, заподіяних внаслідок порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009р. № 389 (далі - Методика № 389). На думку суду першої інстанції, має бути застосована Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України з водного господарства № 290 від 29.12.2001р. (далі - Методика № 290). Оскільки з урахуванням вимог ст.ст. 20, 58 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, бо каптаж №1 враховується за даними земельного кадастру за Червонопрапорською сільською радою, за повідомленням останньої рішення щодо категорії земельної ділянки не приймалось.

Крім того, за інформацією Державного земельного кадастру каптажний колодязь № 2, розташований в межах Южно-Ломуватської селищної ради та земельна ділянка під каптаж №2 відноситься до земель житлової та громадської забудови й рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не приймалось.

В апеляційній скарзі заступник прокурора вказує про відсутність в матеріалах справи доказів про належність до водоохоронних зон земельних ділянок, на яких розташовані каптажі № 1 та № 2.

Вказане на думку прокурора свідчить про безпідставність відмови судом у задоволенні позову.

Ухвалою від 28.02.2014р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження.

Від ДП "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" надійшли заперечення на апеляційну скаргу від 18.03.2014р. № 231, де просить апеляційний суд відмовити заступнику прокурора Луганської області у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 29.01.2014р. у справі № 913/2141/13 залишити без змін.

Від Державної екологічної інспекції у Луганській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2014р. скасувати та прийняти нове рішення.

Від Южно-Ломуватської селищної ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності третьої особи. Розглянувши вказану заяву, колегія суддів апеляційного суду задовольняє її, оскільки явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, яка підлягає задоволенню з урахуванням наступного:

Прокурор м. Луганськ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у розмірі 5 092 016грн.

Підставою звернення з позовом прокурор зазначає порушення вимог ст. 19 Кодексу про надра, ст. 44 Водного кодексу України відокремленим підрозділом "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля", які були виявлені при проведенні позивачем перевірки за період з 01.04.2010р. по 29.03.2011р., а саме: здійснення самовільного водокористування в частині забору підземних вод без відповідного дозволу.

Для розрахунку збитків прокурор застосував формулу 23 Методики № 389, де застосував норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод у 2012 році, яка становить 0,6302грн./м3. Так, розрахувавши за вказаною формулою, забір підземних вод з каптажної свердловини № 1 збитки склали 2 130 076грн., а з каптажної свердловини № 2 збитки склали 2 961 940грн.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Луганськвугілля", а також прокурор вказує щодо не притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача, оскільки на момент перевірки експлуатацію свердловини підприємство здійснювало на підставі дозволу на спеціальне водокористування, а розрахунок проведено за раніш вчинене порушення (відсутність дозволу).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність у нього вини у самовільному забору підземних вод, оскільки використання каптажу було здійснено для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та водопостачання житлових будинків та дитячого дошкільного закладу "Попелюшка", які обліковуються на балансі Шахти "Вергелівська". Також відповідач вважає, що відповідно до п. 1.6 Методики №389, вона не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил експлуатації та режимів роботи водогосподарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд.

Крім того, ДП "Луганськвугілля" в особі ВП "Шахта "Вергелівська" вказує, що "Шахта Вергелівська" підключена до мережі централізованого водопостачання селища Вергулівка, в якій питна вода відсутня, отже використання ВП "Шахта Вергелівська" каптажу є вимушеним тимчасовим заходом на час капітального ремонту очисних споруд у селищі Вергулівка та відновлення централізованого водопостачання.

Треті особи: Луганська обласна рада, Комісарівська селищна рада Перевальського району Луганської області, наполягали на задоволенні позовних вимог прокурора.

Розглянувши позовні вимоги прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області, господарський суд Луганської області рішенням від 29.01.2014р. відмовив у задоволенні позову з наступних підстав.

В період з 01.04.2010р. по 29.03.2011р. ВП "Шахта "Вергелівська" дозвіл на спеціальне водокористування не мав.

Дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 258 Луг був 18.01.2010р. подовжений до 31.03.2010р., а наступний дозвіл Укр 258 Луг був виданий 29.03.2011р. з терміном дії до 29.03.2014р. В вищезазначених дозволах зазначені каптажі № 1 (с. Комісарівка - 2.м, 20 м2 год) та № 2 (сел. Вергелівка - 2, 0 25м2 год).

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі ВП "Шахта Вергелівська" ДП "Лугансьвугілля" внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за період з 01.04.2010р. по 29.03.2011р., позивач провів згідно з Методикою № 389 за формулою: Зсам.=100*W*Тар.

Проаналізувавши п. 9 ст. 44, ст.ст. 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд дійшов висновку про те, що вказана Методика № 389 не може бути застосована до правовідносин сторін, оскільки згідно з п. 4.1. цієї Методики вона не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду.

Те, що каптажі №1 та №2 знаходяться саме на землях водного фонду, суд першої інстанції обґрунтував наступним: згідно ст.ст. 58, 60 Земельного кодексу України каптаж №1 розташований на південній околиці селища Вергулівка на лівому борту річки Лозова у самому її верхів'ї у 20 м до північного сходу на схилі балки - першої лівої притоки р. Лозова між верхнім та ніжним ставками цієї балки, а каптаж № 2 розташований на околиці селища Вергулівка борту р. Лозова, що підтверджується довідкою Комісарівської селищної ради №1666 від 11.12.2013р. та довідкою Южно-Ломуватської селищної ради № 1083 від 11.12.2013р., у якій зазначено, що каптажне джерело води № 2 розміщено на території смт.Вергулівка. Каптажне джерело знаходиться у прибережній захисній смуги лівого берега річки "Лозова" на відстані 5 метрів.

Судом не прийнято до уваги надана прокурором форма 6 зем., яка на думку суду, не може підтверджувати категорію спірних земельних ділянок, оскільки є звітом про наявність земель та про розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, орендарями та видами економічної діяльності. Земельні ділянки, площею 18,65га, які обліковуються у вищевказаному звіті за шифром 60 "підприємства добувної промисловості", рядки 35, 43 - під житловою забудовою та землями, громадського призначення відповідно є землями підприємства добувної промисловості, житлової забудови та громадського призначення. Інформація про віднесення вищезазначених земель до будь-якої категорії земель на підставі рішень органів місцевого самоврядування в Головному управлінні відсутня. Також суд зазначив, що категорії земель визначені у ст. 18 Земельного кодексу України і не відображені у державній статистичній звітності (форма 6 зем.) взагалі.

Проте, з довідок Комісарівської селищної ради та Южно-Ломуватської селищної ради встановлено, що каптажі № 1 і № 2 знаходяться в водоохоронних зонах, що дозволяє вважати їх розташованими на землях водного фонду.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджену наказом державного комітету України з водного господарства № 290 від 29.12.2001р., а не Методику № 389. Так, Методика № 290 діяла на час скоєння порушення та втратила свою чинність 17.06.2011р.

Оскільки позивач не погодився з застосуванням даної Методики, розрахунок суми збитків відповідно до цієї Методики не надав, тому суд не вправі самостійно розрахувати суму збитків відповідно до Методики № 290, у зв'язку з чим сума збитків 5 092 016грн., яка розрахована позивачем згідно Методики № 389, стягненню не підлягає. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що даним позовом інтерес позивача не порушено, тому у позові необхідно відмовити, заява відповідача про застосування позовної давності та заява прокурора про відновлення строку позовної давності судом не розглядаються.

Крім того, суд не прийняв до уваги посилання позивача про застосування до спірних правовідносин саме Методики розрахунку відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009р. за №389, яке діяло на час виявлення порушення (2012рік) та те, що Методика № 290 на той час нібито вже була нечинною. Оскільки на думку суду, для нарахування означених збитків повинна застосовуватись відповідна Методика, яка діяла на час скоєння правопорушення.

Проаналізувавши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та господарський суд Луганської області обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, з урахуванням наступного.

Стосовно доводів апеляційної скарги про віднесення земель до водоохоронної зони, то такі доводи є необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно ч. 1 ст. 60 Земельного кодекс України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

За вимогами ч. 2 ст. 60 вказаного вище Кодексу прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій дозволів на спеціальне водокористування ВП "Шахта "Вергелівська" від 01.07.206р. № Укр. 2585 Луг та від 29.03.2011р. № Укр. 258 Луг, останній здійснював поверхневий забір води з річки Лозова басейну річки Лугань в рядку «назва та місцезнаходження водозабірних споруд» зазначено: каптаж № 1 (с. Комісарівка) - 2,0 м., 20 м3/год, каптаж № 2 (сел. Вергулівка) -2,0 м, 25 м3/год, поверхневий забір зі ставка с. Комісарівка (а.с.41, 47 т.1).

З наявних у справі пояснень відповідача від 02.12.2013р. вбачається та як встановлено судом першої інстанції, що каптаж № 1 був розташований на південній околиці селища Вергулівка на лівому берегу річки Лозова у самому верхів'ї у 20 м. до північного сходу балки першої лівої притоки р. Лозова між верхнім та нижнім ставками цієї балки; каптаж № 2 розташований на околиці селища Вергулівка борту річки Лозова. (а.с.181-184 т.1).

Згідно листа Комісарівської селищної ради від 11.12.2013р. № 1666 каптаж № 1 відноситься до земель водного фонду.

У листі Южно-Ломуватської селищної ради від 11.12.2013р. № 10830 вказано, що каптаж № 2 знаходиться на території смт. Вергулівка у прибережній захисній смузі лівого берега річки Лозова на відстані 5 м, який відновиться до земель водного фонду. (а.с.208 т.1, а.с.28 т.2).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що каптажі № 1 та № 2 підпадають під визначення прибережних захисних смуг, бо знаходяться біля водойми на меншій відстані, ніж встановлена ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України. Тобто відносяться до земель водного фонду.

Тому є безпідставним твердження прокурора про те, що за звітом форма державної статистичної звітності 6-зем станом на 01.01.2013р. земельна ділянка загальною площею 18,65га, де розташований ВП "Шахта "Вергелівська", відноситься до категорій земельних ділянок житлової та громадської забудови території, а зміна категорії земельної ділянки можлива лише на підставі рішень органів місцевого самоврядування, оскільки на думку колегії суддів, категорійність земельних ділянок передбачена ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України та як вірно зазначив господарський суд категорія земельних ділянок не може встановлюватись у статистичній формі звітності. У зв'язку з цим, є необґрунтованим посилання заступника прокурора Луганської області про необхідність зміни цільового призначення землі, де розміщенні каптажів № 1 та № 2, бо ці об'єкти знаходяться на землях, які чітко регламентовані ст.ст. 19, 58, 60 Земельного кодексу України.

За таких обставин, є обґрунтованим висновок суду про необхідність застосування саме Методики №290, яка передбачає розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації. У п.3.1 цієї Методики міститься поняття самовільне водокористування - це самовільне захоплення, використання вод без спеціального дозволу; у п. 4.1 вказано, що за цією Методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних внаслідок, зокрема, самовільного водокористування (а.с.161-163 т.1). Ця Методика була чинна до 11.06.2011р.

Як вже зазначалось вище у відповідача був відсутній дозвіл на водокористування водою з каптажів № 1 та № 2 у період з 01.04.2010р. по 28.03.2011р. Тобто правопорушення було у період дії саме Методики № 290.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що до спірних правовідносин слід застосовувати Методику № 290 для нарахування збитків, оскільки вона діяла на момент вчинення порушення, а не Методику № 389, яку на думку позивача, необхідно застосовувати на момент виявлення цього порушення.

Крім того, у п. 1.6 Методики № 389 зазначено, що ця Методика не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду.

Позивачем та прокурором не надано розрахунку, завданої шкоди державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду за Методикою № 290, а господарський суд не має таких процесуальних повноважень щодо самостійного розрахунку шкоди, бо відповідно до діючого законодавства це є виключною компетенцією державного органу, який здійснює державний контроль законодавства про використання та охорону земель (Державна екологічна інспекція України), тому господарським судом Луганської області було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з здійсненим розрахунком шкоди у частині застосування ставки, передбаченої ст. 325 Податкового кодексу України, оскільки позивачем застосована ставка збору за спеціальне використання підземних вод у Луганській області станом, що діяло у 2012 року.

Проте, позивачу слід було застосовувати ставку, що діяла на момент вчинення порушення з 01.04.2010р. по 28.03.2011р., тобто у період дії п. 325.2 ст. 325 Податкового кодексу України з 01.01.2011р. по 20.04.2011р., а саме у розмірі 56,62 (а не у розмірі 63,02).

Отже, позивачем здійснено невірний розрахунок завданої шкоди державні, загальний розмір якої визначений позивачем у сумі 5 092 013грн., що не відповідає дійсності.

Таким чином, вищевикладене підтверджує, що господарським судом всебічно, повно та об'єктивно були дослідження матеріали справи, надано обґрунтовану правову оцінку обставинам справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права було відмовлено у задоволенні позову за його необґрунтованістю. З такими висновками місцевого господарського суду погодилась й колегія суддів апеляційного суду.

З огляду на зазначене вище, заступником прокурора Луганської області не доведено підстав для скасування рішення суду від 29.01.2014р. у справі № 913/2141/13, тому колегія суддів залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2014р. у справі № 913/2141/13 залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2014р. у справі №913/2141/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2014р. у справі №913/2141/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

О.І. Склярук

Надруковано: 13 прим.:

1.прокурору Луган.обл.

2.позивачу, 1.відповідачу,

5.тертіх особам, 1.прокуратура Д/о

1. ДАГС, 1. до справи, 1. ГСЛО