Рішення № 38219574, 10.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2084/14 10.04.14

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія "АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7489,60 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Сущенко Ю.В. - представник за довіреністю № 1191/8 від 02.04.14;від відповідача Лабик Р.Р. - представник за довіреністю № 85 від 20.11.13

В судовому засіданні 10.04.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 7489,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1298а/12д-ПБ від 09.08.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "ВАЗ", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «МАЗ», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 7489,60 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою суду було порушено провадження у справі № 910/2084/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.03.2014.

05.03.14 через канцелярію суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 11.02.14 та відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує виходячи з наступного. За твердженням відповідача, оскільки позивачем не надано листа-погодження вигодонабувача з приводу спрямування страхового відшкодування, то це свідчить про незаконність перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО. Крім того, відповідач зазначає, що розмір страхового відшкодування має бути зменшений на франшизу, яка згідно полісу АС/2072467 складає 1000,00 грн., та розмір ПДВ, який згідно рахунку-фактури, становить 1451,60 грн.

У судове засідання 19.03.14 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, представник позивача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Керуючись ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 02.04.14 у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання та необхідністю витребувати у нього докази по справі.

У судових засіданнях 02.04.14 та 09.04.14 оголошувались перерви до 09.04.14 та 10.04.14 відповідно.

У судове засідання 10.04.14 представники сторін з'явились, представник позивача надав документи, що були залучені до матеріалів справи, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в частині включення ПДВ на суму 1451,60 грн. в розмір страхового відшкодування .

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09 серпня 2012 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1298/12д-ПБ ПрАТ «СК «АХА Страхування» було застраховано автомобіль марки «ВАЗ 111940-110-30», реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальник - ОСОБА_3, вигодонабувач по договору - АТ «Перший Український міжнародний банк».

Пунктом п. 18 договору визначено періоди його дії з 10.08.12 по 09.08.13.

Як вбачається з матеріалів справи (відомості № 9239523 про дорожньо-транспортну пригоду) 28.07.2013 р. на пр. Ілліча - пл. Елеваторна-вул. Елеваторна у м. Донецьку мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля "МАЗ 5337", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5, з автомобілем «ВАЗ 111940», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_7.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 02.09.2013р. справа № 256/6276/13-п.

30.07.13 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО.

07.08.2013 р. ПАТ «СК «АХА Страхування» на підставі рахунку-фактури № СФ-0003131 від 05.08.13 було складено страховий акт № 1001.13.10399/VESKO28212, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 8489,60 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 50398 від 08.08.13.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «МАЗ 5337», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Калінінського районного суду м.Донецька від 02.09.2013р. справа № 256/6276/13-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_5 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 08.04.2013 р. до 07.04.2014 р. включно (Поліс АС/2072467), відповідно до якого, забезпечений транспортний засіб - автомобіль «МАЗ», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 1000 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1298/12д-ПБ від 09.08.2012р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 7489 грн. 60 коп. (розмір страхового відшкодування сплаченого позивачем за мінусом франшизи: 8489,60 грн. - 1000 грн. = 7489,60 грн.).

Заперечення відповідача, щодо включення суми ПДВ до суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню в порядку регресу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.196.1.3 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у м. Києві №7536/10/31-606 від 20.07.2011 р. при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим ПДВ не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Враховуючи викладене, суд констатує, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкту чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.

Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.

Із матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування позивач перерахував на рахунок ПрАТ «Техноцентр» (СТО), що підтверджується платіжним дорученням №50398 від 08.08.2013 р.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0003131 від 05.08.2013 р., до вартості ремонту транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, включено ПДВ.

Відтак, враховуючи те, що страхове відшкодування позивачем було виплачено особі, що здійснює господарську діяльність з ремонту транспортних засобів та є платником податку на додану вартість, суд приходить до висновку про виникнення податкових зобов'язань та правомірного врахування суми ПДВ до страхового відшкодування, що підлягає виплаті в порядку регресу.

Твердження відповідача про відсутність листа-погодження вигодонабувача з приводу спрямування страхового відшкодування на рахунок СТО, свідчить про незаконність такого перерахування, спростовується наданою позивачем додатковою угодою № 16 від 01.07.2009 року до договору про співробітництво № 2 від 24.01.07, що укладена між позивачем та вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1298а/12д-ПБ від 09.08.2012р.

Як вбачається з п. 2.2.5.1 вказаної угоди у випадку, якщо суми страхового відшкодування менше або дорівнює 30% від страхової суми по відповідному транспортному засобу, здійснювати виплату страхового відшкодування в порядку та терміни, зазначені в договорі страхування, на рахунок СТО для здійснення ремонту транспортного засобу з метою його відновлення. При цьому страховик несе фінансову відповідальність за якість ремонту на вибраній ним СТО, а саме зобов'язується по обґрунтованим претензіям страхувальника відшкодувати витрати, пов'язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту.

Таким чином, враховуючи що сума страхового відшкодування 7489,60 грн. є меншою 30 % від страхової суми (44000,00 грн) відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 1298/12д-ПБ від 09.08.2012р., позивач правомірно здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

В матеріалах справи наявна копія регресної вимоги позивача за вих. № РГ/10399 від 28.11.2013р., а її отримання відповідачем 02.12.13 підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411211450819.

Враховуючи не здійснення виплати відповідачем на користь позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070 м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) 7489 (сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.