Ухвала суду № 38219006, 08.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 820/14149/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А4104 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 820/14149/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А4104

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити пенвні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ОСОБА_1, звернувся до суду з з позовом до військової частини А 4104, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії командира військової частини А 4104 щодо відмови у наданні позивачу щорічної додаткової відпустки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах;

-зобов'язати командира військової частини А 4104 щодо надати позивачу щорічну додаткову відпустку на 10 календарних днів за виконання норми нальоту за 2012 рік відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що посада, яку обіймає позивач (старший ботовий авіфційний технік - інструктор) відсутня у переліку посад, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702, якою затверджено перелік військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку. Апелянт також зазначив, що відповідно до Закону України «Про відпустки» додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. З урахуванням наведеної норми відповідач дійшов висновку, що підстав для надання невикористаної додаткової відпустки за 2013 рік в 2014 році немає. Крім того, вказав на пропущення позивачем строку, передбаченого для звернення до адміністративного суду для захисту порушених прав.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині А 4104, обіймає посаду старший бортовий авіаційний технік - інструктор вертолітної ланки змішаної авіаційної ескадрильї (наказ від 30.11.2010р. № 234). Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що загальний наліт позивача на вертольоті Мі-8 за 2012 рік складає 72 години 12 хвилини, кількість польотів у 2012 році - 357.

Відповідачем 01.02. 2013 р. було видано наказ № 191, згідно якого оголошено фактичний наліт годин особам льотного складу у 2012 році, згідно якого підтверджено зазначений вище наліт позивача.

На звернення позивача до відповідача стосовно ненадання додаткової щорічної відпустки від 10.12.2013р. йому надано відповідь від 31.12.2013р. № 1/9/18/1379, згідно якої фактично відмовлено в задоволенні прохання про надання вказаної відпустки та зазначено, що з питання чи має позивач право на відпустку, передбачену згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 відповідач звернувся до вищестоящих штабів та відповідних органів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на щорічну додаткову відпустку на 10 календарних днів за виконання норми нальоту за 2012 рік.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач доходячи висновку про відсутність у позивача права на отримання вказаної вище відпустки виходив з того, що позивачем норма нальоту, необхідна для надання такої відпустки, яка передбачена Наказом Міністра оборони України № 414 від 18.06.2013р. виконана, проте посада, яку обіймає позивач (старший бортовий авіаційний технік-інструктор) відсутня у переліку посад, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702, якою затверджено перелік військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку. Крім того, відповідно до наказу командира військової частини № 73 від 04.01.2013р. про надання щорічної додаткової відпустки льотному складу військової частини у переліку військовослужбовців про надання додаткової відпустки позивач відсутній.

Надання додаткової відпустки, в зв'язку з якою виник спір в даній справі, законодавчо врегульовано Законом України «Про відпустки», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», якою, крім іншого, затверджено перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я та надає військовослужбовцю право на отримання додаткової відпустки.

Згідно п.,0 п. 158, 161 додатка 2 вказаного Переліку передбачена така посада як «бортовий інженер, бортовий механік, бортовий технік усіх найменувань та спеціальностей», для якої передбачено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки терміном 10 календарних днів.

Наказом Міністерства оборони України від 18.06.2013р. № 414 «Про встановлення річних норм нальоту годин для визначення льотному складу авіації Збройних Сил України тривалості щорічної додаткової відпустки» встановлено річну норму нальоту годин для визначення тривалості додаткової відпустки, яка на літаках і вертольотах із реактивними та турбогвинтовими двигунами, винищувачах, фронтових бомбардувальниках, штурмовиках, розвідниках, протичовнових, пошуково-рятувальних, навчально-тренувальних літаках складає 8 годин; вертольотах - 15 годин; військово-транспортних і транспортних літаках - 20 годин; на літаках із поршневими двигунами - 20 годин.

Суд першої інстанції, виходячи із аналізу законодавчих норм, вірно зазначив, що особа набуває право на отримання відповідної додаткової щорічної відпустки за умови, що посада, яку він обіймає визначена у переліку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 та при виконанні норми нальоту, визначеної згідно Наказу Міністерства оборони України від 18.06.2013р. № 414 для відповідного виду повітряного судна.

В даній справі спір виник в зв'язку з тим, що відповідач вважав відсутньою посаду, яку обіймає позивач у зазначеному вище переліку та вказував на неможливість поширювального тлумачення найменування посади «бортовий інженер, бортовий механік, бортовий технік усіх найменувань та спеціальностей», яка у вказаному переліку зазначена.

Проте, вказана у п. 164 додатку 2 до вказаного вище Переліку посада «бортовий інженер, бортовий механік, бортовий технік усіх найменувань та спеціальностей» не вимагає жодних тлумачень та її слід розуміти так, що право на додаткову відпустку мають усі військовослужбовці, посади яких містять найменування «бортовий інженер», «бортовий механік» або «бортовий технік».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявність в матеріалах справи копії телеграми від 05.11.2013 року №350/116/2363 заступника командувача Повітряних Сил з авіації -начальника авіації командування Повітряних Сил Збройних сил України В.С. Нікіфорова у разі, коли у Переліку зазначається не конкретна посада, а узагальнююче її найменування, наприклад "льотчик усіх найменувань та спеціальностей", "штурман усіх найменувань та спеціальностей", то слід розуміти, що право на додаткову відпустку мають усі військовослужбовці, які займають посади льотного складу і виконують польоти у складі екіпажів літальних апаратів.

В даному випадку, посада, яку обіймає позивач має назву «старший бортовий авіаційний технік-інструктор вертолітної ланки змішаної авіаційної ескадрильї», отже є однією з найменувань бортового техніка.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що встановлена норма нальоту, визначена згідно Наказу Міністерства оборони України від 18.06.2013р. № 414 як така, що надає особі право на отримання відповідної додаткової відпустки, позивачем була виконана, у відповідача не існувало законних підстав для відмови у наданні позивачу вказаної додаткової відпустки.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем шестимісячного строку, передбаченого згідно ст. 99 КАС України, огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується не наказ командира військової частини № 73 «Про надання щорічної додаткової відпустки льотному складу військової частини А 4104», який був прийнятий 04.01.2013 року та в якому ОСОБА_1 не зазначений, а дії командира військової частини щодо відмови позивачеві додаткової відпустки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що 10.12.2013 року ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини А 4104 із заявою про надання щорічної додаткової відпустки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».

Письмову відповідь на заяву від 10.12.2013 року щодо надання додаткової відпустки ОСОБА_1 отримав лише 31.12.2013 року за № 1/9/18/1379.

Доказів того, що позивач дізнався про порушення своїх прав діями відповідача щодо відмови у наданні щорічної додаткової відпустки раніше, ніж 10.12.2013 року (при зверненні із заявою про надання відпустки), матеріали справи не містять.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача, що додаткова щорічна відпустка, відповідно до Закону України «Про відпустки», надається працівникові з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило, до закінчення робочого року, в зв'язку з чим відповідач вважав недоцільним надання такої відпустки позивачу в 2014 році за відпрацьований період - 2013 рік, з огляду на те, що отримання відпустки є правом, а не обов'язком працівника, отже він має право звернутися за її отриманням на власний розсуд та, за наявності на те відповідних правових підстав, така відпустка має бути надана йому безвідносно до сприйняття такої обставини як доцільної чи недоцільної з боку адміністрації підприємства.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та правильності застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А4104 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 820/14149/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.