Ухвала суду № 38218885, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5521/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Буд Інвест» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «СВ Буд Інвест» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2013 № 0004032205 та № 0004042205, згідно з якими нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15514,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 14775,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2013 року Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 23.08.2013 № 963/22-03/36076116.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11820,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2012 року - 3700,00 грн.; за травень 2012 року - 4280,00 грн.; за червень 2012 року - 3840,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12411,00 грн., у тому числі по періодах: за півріччя 2012 року - на суму 12411,00 грн.

На підставі акту перевірки Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013 № 0004032205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" у сумі 14775,00 грн., з яких: 11820,00 грн. - за основним платежем; 2955,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) та № 0004042205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 15514,00 грн., з яких: 12411,00 грн. - за основним платежем; 3103,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році позивач (виконавець) уклав із Закритим акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (генпідрядник) договори підряду, а саме:

- від 17.02.2012 року № 064, згідно з яким позивач зобов'язувався виконати будівельні роботи в приміщенні супермаркету "Перекресток", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 20;

- від 04.04.2012 року № 066, згідно з яким позивач зобов'язувався виконати ремонтні роботи в приміщенні супермаркету "Перекресток", що знаходиться у місті Броварах;

- від 09.04.2012 року № 067, згідно з яким позивач зобов'язувався виконати роботи з підключення турнікетів в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малишко, 3, супермаркет "Перекресток";

- від 16.05.2012 року № 069, згідно з яким позивач зобов'язувався виготовити і доставити тумби під овочі для супермаркету "Перекресток", що знаходиться у місті Вишгороді;

- від 21.05.2012 року № 072 згідно з яким позивач зобов'язувався виконати будівельні роботи в приміщенні супермаркету "Перекресток", що знаходиться у місті Вишгороді.

З метою виконання робіт за вказаними договорами підряду у березні 2012 року позивач (замовник) уклав з Товариством обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" (виконавець) договір субпідряду від 16.03.2012 року № 16-03/12, згідно з яким виконавець зобов'язувався виконати роботи (демонтаж та монтаж світильників, підключення турнікетів, ремонтні роботи, виготовлення й доставки тумб під овочі тощо) в приміщеннях замовника (супермаркетах "Перекресток" ЗАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", що розташовані в містах Києві, Броварах, Вишгороді) згідно із затвердженою кошторисною документацією та договірною вартістю.

Загальна вартість робіт (послуг) виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" на замовлення позивача згідно з вказаним договором становила суму 70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн.

Факт виконання робіт ТОВ "БЦ Палаццо" за вказаним договором підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, складеними уповноваженими особами позивача і ТОВ "БК Палаццо" за типовою формою № КБ-2в на загальну суму 70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн.

Оплата за виконання робіт (надання послуг) та товару здійснювалась позивачем у безготівковий спосіб. В оплату за виконані роботи та поставлений товар (тумби) позивач перерахував на рахунок Товариства обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" кошти на загальну суму 70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн. Факт перерахування коштів підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" податкові накладні на загальну суму 70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн. Вказану суму позивач включив до складу валових витрат періоді за півріччя 2012 року і відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за цей податковий (звітний) період, а суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, одержаних від Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Палаццо", включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2012 року та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції достовірно встанлвлено факт отримання товару та виконання робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо нікчемності правочинів, які укладались позивачем та його контрагентом, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Податковий орган не надав доказів, які б свідчили про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, а також, що зазначені вище договори порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини, або ж знищення, пошкодження майна держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 198, 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 02 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.