Рішення № 3821874, 12.05.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" травня 2009 р.

справа № 5020-5/135-9/025-11/374-2/056

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Вінницямолоко"

(21000, м. Вінниця, вул. А.Іванова, 51А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист і К"

(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 126-29)

про стягнення 183406,84 грн.

суддя Н.Г. Шевчук

Представники сторін:

позивача - не з’явився, ВАТ "Вінницямолоко";

відповідача - не з’явився, ТОВ "Аметист і К";

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Вінницямолоко" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист і К" (далі - відповідач) про стягнення 183406,84 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлені позивачем вершки 10% на загальну суму 183406,84 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.06.2007 позов задоволений повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 183406,84 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1834,07 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист і К" залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2007 у справі 20-5/135 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2007 касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист і К" задоволена, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 та рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2007 по справі № 20-5/135 скасовано, а справа повернута на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.12.2007 відкритому акціонерному товариству „Вінницямолоко" відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2007 у справі № 20-9/135.

На виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №7 від 14.01.2009 справа прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням номеру 20-5/135-9/025-11/374-2/056.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в апеляційній та касаційній скаргах посилався на те, що вершки 10% йому не поставлялися, договору на поставку даного виду товару між сторонами взагалі не існує, а тому вважає недоведеним факт поставки на його адресу з боку позивача вершків 10%, і відсутність договірних зобов’язань сторін стосовно цього виду товару.

У судове засідання 12.05.2009 відповідач повторно не з’явився, до початку судового засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 4750). Доказів поважності причин нез’явлення у судове засідання 17.03.2009 відповідачем не надано.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Таким чином, у зв’язку із закінченням строку вирішення спору та відсутністю клопотання сторін про його продовження суд був позбавлений можливості відкласти розгляд справи.

За таких обставин клопотання відповідача про відкладення розгляду справи 12.05.2009 залишено судом без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

встановив:

У період з березня по вересень 2004 року відкрите акціонерне товариство "Вінницямолоко" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" вершки 10% на суму 183406,84 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № КО-7688 від 06.03.2004, № КО-9819 від 05.05.2004, № КО-10320 від 08.06.2004, № КО-10402 від 18.06.2004, № КО-рн 22033 від 31.07.2004, № КО-рн 22009 від 31.07.2004, № КО-рн 22031 від 31.08.2004, № КО-рн 22040 від 30.09.2004 (том справи №1, а.с. 7-9).

Вказана продукція отримана представником відповідача за вищевказаними накладними, про що свідчить підпис представника відповідача та печатка відповідача.

Зобов`язання з оплати поставленого товару відповідачем не виконані, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 183406,84 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог зазначеної статті 26.02.2007 за вих. №126 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою повністю погасити заборгованість з оплати вартості поставленого товару (том справи №1, а.с.18), яка була отримана останнім, про що свідчить наявність відповіді відповідача на цю вимогу від 16.03.2007 (том справи №1, а.с. 20).

Проте, на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 183406,84 грн. відсутні.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вершки 10% йому не поставлялися, договору на поставку даного виду товару між сторонами взагалі не існує, а також про те, що факт поставки на його адресу з боку позивача вершків 10% не доведений, з урахуванням наступного.

Згідно статті 509 Господарського кодексу України та пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З вищевикладених норм вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов’язання, додані до позовної заяви товарно-транспортні накладні свідчать про факт укладення сторонами правочину: відкрите акціонерне товариство "Вінницямолоко" зобов’язується поставити товар, а товариство з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" - прийняти та сплатити його вартість.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні: № КО-9819 від 05.05.2004, № КО-10320 від 08.06.2004, № КО-рн 22040 від 30.09.2004, № КО-7688 від 06.03.2004, № КО-рн 22031 від 31.08.2004, № КО-рн 22033 від 31.07.2004, № КО-рн 22009 від 31.07.2004, № КО-10402 від 18.06.2004 містять усі істотні умови поставки, а саме найменування продукції, її кількість, ціна, підписані представниками відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко" і товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" та скріплені печатками тощо. При цьому, достовірність вказаних накладних відповідачем не заперечується. Дані накладні вважаються судом належними доказами.

Що стосується посилань відповідача на відсутність в матеріалах справи довіреностей на прийняття товарно-матеріальних цінностей, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Міністерством фінансів України від 16.05.1996 № 99, без довіреності може здійснюватись відпуск цінностей в разі, якщо здійснюються систематичні поставки за узгодженими на певний період параметрами на адресу одного замовника або більше замовників. Окрім того, не використовується довіреність в разі прийняття продукції особою, яка має право діяти від імені юридичної особи без довіреності.

Про систематичність поставок за вказаними накладними, свідчить кількість накладних від різних дат, що вказує на неодноразовість поставок товарно-матеріальних цінностей на адресу відповідача.

Оскільки заперечень відповідача стосовно того, що на накладних про прийняття вершків поставлена печатка саме товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К", яка повинна постійно зберігатися у особи, яка має право представляти інтереси відповідача в будь-яких правовідносинах без довіреності, - немає, відповідачем не порушено питання про несанкціоноване використання печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К", то, таким чином, факт отримання продукції відповідачем вважається доведеним і підтвердженим доказами, які є у матеріалах справи.

При скасуванні рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2007 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 Вищий господарський суд звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не з’ясовано, чи пов’язані поставки позивачем вершків відповідачу з виконанням умов договору №46 від 02.03.2004.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд дослідив надані сторонами до матеріалів справи докази та встановив наступне.

02.03.2004 між ВАТ „Вінницямолоко” в особі структурного підрозділу Козятинського маслозаводу (Переробник) та ТОВ „Аметист і К” (Замовник) був укладений договір на виконання послуг № 46 (том справи №1, а.с. 6).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Замовник замовляє, а Переробник виробляє на давальницьких умовах масло вершкове „Селянське”, масло вершкове-рослинне „Подільська Новинка”.

Згідно з пунктом 2.1 договору Замовник поставляє Переробнику сировину –вершки та рослинний жир для виробництва масла.

Відповідно до пункту 2.2 договору Замовник несе відповідальність за якість поставлених вершків та рослинного жиру, вони повинні відповідати вимогам технічної документації ТУ 10.16 УССР 70-89.

Ухвалою суду від 02.10.2008 відповідача зобов’язано надати докази виконання ним пунктів 2.1, 2.2 договору № 46 від 02.03.2009. Проте, докази поставки відповідачем позивачу вершків у якості сировини для виробництва масла за договором № 46 від 02.03.2009, а також будь-які пояснення відповідача щодо виконання ним пунктів 2.1, 2.2 договору № 46 від 02.03.2009 в матеріалах справи на момент вирішення спору відсутні.

Крім того, судом встановлено, що накладні № КО-9819 від 05.05.2004, № КО-10320 від 08.06.2004, № КО-рн 22040 від 30.09.2004, № КО-7688 від 06.03.2004, № КО-рн 22031 від 31.08.2004, № КО-рн 22033 від 31.07.2004, № КО-рн 22009 від 31.07.2004, № КО-10402 від 18.06.2004 не містять жодних посилань на те, що цей товар поставлявся по договору № 46 від 02.03.2004.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поставки позивачем вершків відповідачу за вказаними накладними не пов’язані з виконанням договору № 46 від 02.03.2009.

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 183406,84 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист і К” (99055 м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, б. 126, кв. 29, код ЄДРПОУ 30356503, п/р 260013012828 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства „Вінницямолоко” (21000 м. Вінниця, вул. А. Іванова, 51-А, код ЄДРПОУ 00453196, п/р 260050330061 в філії Укрпромбанк м. Вінниця, МФО 302247) заборгованість у розмірі 183406,84 грн. (сто вісімдесят три тисячі чотириста шість грн. 84 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 1834,07 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять чотири грн. 07 коп.), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 18.05.2009.

Розсилка:

1. ВАТ „Вінніцямолоко"

(21000, м. Вінниця, вул..А.Іванова, 51А)

2. ТОВ „Аметист і К"

(99055, м. Севастополь, пр..Ген. Острякова, 126-29)

3. Справа