Постанова № 38216684, 09.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13266/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шульженко В.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач 2), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 3) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0004882290, рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.06.2013 року № 1086/10/12-103, рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 16.07.2013 року № 8014/6/99.99.10.01-1Г.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились до судового засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем 1 на підставі наказу від 05.03.2013 року № 486/2290 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ з ІІ «БНХ Україна» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ІМОТІ СТАР» (код ЄДРПОУ 36158429) за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.03.2013 року № 748/22-90/32305906, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ з II «БНХ Україна» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 422 741 грн.

Позивач, не погоджуючись з результатами даної перевірки, 28.03.2013 року подав заперечення на акт від 19.03.2013 року № 748/22-90/32305906.

За результатами розгляду вказаних заперечень, відповідачем 1 залишено їх без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 19.03.2013 року № 748/22-90/32305906, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004882290 від 09.04.2013 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 422 741 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 422 742 грн.

Отримавши податкове повідомлення-рішення № 0004882290 від 09.04.2013 року ТОВ II «БНХ Україна» оскаржило його в адміністративному порядку.

Рішенням від 17.06.2013 року № 1086/10/12-103 про результати розгляду первинної скарги Головним управління Міндоходів у м. Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0004882290 від 09.04.2013 року, а скаргу позивача від 18.04.2013 року № 621 - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 16.07.2013 року № 8014/6/99.99.10.01-1Г податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0004882290 від 09.04.2013 року та рішення, прийняте Головним управлінням Міндоходів у м. Києві за результатами розгляду первинної скарги, від 17.06.2013 року № 1086/10/12-103 залишені без змін, а скаргу позивача від 27.06.2013 року № 1124 - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями податкового органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності укладених господарських договорів, а також подані позивачем документи на підтвердження формування податкового кредиту не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право податковий кредит.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.07.2011 року подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» до декларації від 22.07.2011 року № 9005333689 за червень 2011 року, в якому скориговано суму взаємовідносин з ТОВ «ІМОТІ СТАР» за квітень 2011 року на суму ПДВ - 910 592,47 грн., підстава - повернення коштів.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ІМОТІ СТАР» (код ЄДРПОУ 36158429) ґрунтувалися на договорі поставки № 534-2/34/10 від 06.12.2010 року, згідно умов якого ТОВ «ІМОТІ СТАР» (Продавець) зобов'язувався поставляти та передавати у власність ТОВ II «БНХ Україна» (Покупець), а Покупець приймати у власність та оплачувати нафтопродукти виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» (Республіка Білорусь, м. Мозир) і ВАТ «Нафтан» ( Республіка Білорусь, м. Новополоцьк).

З матеріалів справи вбачається, що Договором поставки № 534-234/10 від 06.12.2010р. передбачалось зобов'язання поставки нафтопродуктів найменування, кількість, номенклатура і ціна та умови і строки поставки яких мали визначатись окремими Додатками до даного Договору.

На виконання зазначених вимог, між TOB «Імоті Стар» і TOB «БНХ Україна» було укладено: Додаток №1 до Договору, яким п.1 Додатку №1 до Договору змінювались вимоги до походження Товару з вказаних у п.1.1 Договору нафтопродуктів білоруських виробників на нафтопродукти будь-якого виробництва та Додаток № 2, до Договору і Додаткова угода від 01.05.2011р. до Додатку №2 до Договору, яким змінювались обсяги Товару, попередньо визначені Покупцем у 698,665 тонн на об'єм, розбитий на 3 партії: 173,335 т; 45,734 т; 533,551 т, яким встановлювались умови поставки за «Інкотермс»: СРТ для партій у 173,335 т і 45,734 т, а також FCA для партії 533,551 т.

При цьому, стосовно партії зазначеного товару обсягом 533,551 т, необхідно зазначити, що відповідно до п. 4.3. Договору поставка Товару здійснюється не на основі Додатків до Договору, а на основі заявок Покупця, надісланих Постачальникові поштою чи через факсимільний зв'язок.

Судом встановлено, що відносно партії 533,551 т TOB «БНХ Україна» в подальшому так і не подавало заявки через зміну власних комерційних планів. До TOB «Імоті Стар» було надіслано лист №701/1 від 17.05.2011р., яким повідомлялось про відмову від поставки даної партії та проханням повернення авансу у відповідній сумі. Постачальником не було заявлено претензій з цього приводу і аванс повернено, що підтверджується випискою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано заявку ТОВ «Імоті Стар» (лист № 657/2 від 29.04.2011р.) лише щодо партій товару обсягом 173,335 і 45,734 тони, відносно яких встановлювались умови «Інкотермс» СРТ, тобто в даному разі постачальником самостійно здійснюється організація і оплата перевезення товару до вказаного пункту призначення.

Крім того встановлено, що пунктом призначення для партії товару обсягом 173,335 тонн згідно Додатку №2 до Договору та листа №657/2 від 29.04.2011р. була залізнична станція «Київ-Петрівка». Даний Товар прибув до пункту призначення 01.05.2011р. у трьох цистернах, що підтверджу транспортними (залізничними) накладними: №43832104; №43832054; №43832062

Дану партію Товару TOB «БНХ Україна» отримало у TOB «Імоті Стар», склавши про не Акт приймання-передачі б/н від 01.05.2011р. (стор. 10 Доданих Матеріалів).

В той же день на тому ж пункті призначення TOB «БНХ Україна» здійснило передачу цього Товару в повному обсязі TOB «Преваленс», як предмет Генерального договору між сторонами №198-1/34/11 від 29.04.2011р. (стор.17-21 Доданих Матеріалів) і Додаткових угод до нього №1, про що складено Акти приймання-передачі товару №1 на 63,859 тонн, №2 на 45,151 тонн та №3 на 64,325 тонн.

Таким чином приймання і передача партії Товару, що був як предметом Договору поставки №534-234/10 від 06.12.2010р. між TOB «Імоті Стар» та TOB «БНХ Україна», так і Генеральної о договору №198-1/34/11 від 29.04.2011р. між TOB «БНХ Україна» та TOB «Превалет» здійснено TOB «БНХ Україна» на залізничній станції «Київ-Петрівка» 01.05.2011р. та тому не потребувало від підприємства додаткових транспортних і логістичних операцій.

Також, необхідно зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що пунктом призначення для партії товару обсягом 45,734 тонн згідно Додатку №2 до Договору та листа №657/2 від 29.04.2011р. була залізнична станція «Запоріжжя Вантажне». Даний Товар прибув до пункту призначення 06.05.2011р. у трьох цистернах, що підтверджується транспортною (залізничною) накладною №43869833.

Дану партію Товару TOB «БНХ Україна» отримало у TOB «Імоті Стар», склавши про це Акт приймання-передачі б/н від 06.05.2011р.

В той же день на тому ж пункті призначення TOB «БНХ Україна» здійснило передачу цього Товару в повному обсязі TOB «Полонія», як предмет Генерального договору між сторонами №200-1/34/11 від 04.05.2011р. та Додаткової угоди до нього № 1, про що складено Акт приймання-передачі товару №1 на 45,734 тонн.

Отже, приймання і передача партії Товару, що був як предметом Договору поставки №534-234/10 від 06.12.2010р. між TOB «Імоті Стар» та TOB «БНХ Україна», так і Генеральної о договору №200-1/34/11 від 04.05.2011р. між TOB «БНХ Україна» та TOB «Полонія» здійснено TOB «БНХ Україна» на залізничній станції «Запоріжжя-Вантажне» 06.05.2011р., а тому також не потребувало від позивача додаткових транспортних і логістичних операцій.

Також судова колегія вважає необхідним зазначити, що матеріали справи свідчать, що за операціями з вказаним товаром (бензин марки А-92 обсягом 219,09 тонн) позивач повністю розрахувався за Договором поставки, укладеного з ТОВ «Імоті Стар» та повністю отримав винагороду за укладеними Генеральними договорами з ТОВ «Перваленс» та TOB «Полонія».

За Договором поставки між TOB «Імоті Стар» та TOB «БНХ Україна» останнім було сплачеш аванс на заплановану велику партію вартістю 8 000000 грн. з подальшим поверненням переплати Постачальником - TOB «Імоті Стар» - у сумі 5 463 554,78 грн.

За Генеральним договором поставки між TOB «БНХ Україна» та TOB «Полонія» останнім було сплачено вартість поставленого Товару - 535 316,65 грн. двома платежами по 229 000,00 грн. та 306 316,65 грн.

За Генеральним договором поставки між TOB «БНХ Україна» та ТОВ «Преваденс» останнім вартість поставленого Товару - 2 024 726,83 грн. оплачувалась платежами по 527 409,01 грн., 45 937,23 грн., 200 000,00 грн., 70 000,00 грн., 330 000,00 грн., 200 000,00 грн. та 300 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, всі операції з Товаром (бензин автомобільний марки А-92 обсягом 219,069 тонн), як за Договором поставки між TOB «Імоті Стар» та TOB «БНХ Україна» так і за Генеральними договорами TOB «БНХ Україна» з TOB «Преваленс» та TOB «Полонії», TOB «БНХ Україна» належно відобразило в податковому обліку та погасило податкові зобов'язання перед держбюджетом які виникли внаслідок здійснення таких операцій.

Крім того, на підтвердження виконання умов зазначеного договору № 534-2/34/10 від 06.12.2010 року контрагентом виписано позивачу податкову накладну № 3 від 28.04.2011 року на загальну суму 8 000000,00 грн., в тому числі, сума податку на додану вартість - 1 333 333,33 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною у сумі 1 333 333,33 грн. перераховано позивачем контрагенту відповідно до банківської виписки б/н від 28.04.2011 року.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Також, необхідно зазначити, що на момент здійснення операцій поставки контрагент позивача - ТОВ «Імоті Стар» було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкту господарювання не було анульовано.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Імоті Стар» належним чином зареєстрованим суб'єктом та перебуває на податковому обліку в органі ДПС і на час розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, висновки, викладені відповідачем1 в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БНХ Україна» щодо порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити щодо позовних вимог про скасування рішень про результати розгляду скарг відповідачів 2 і 3 наступне.

Відповідно до п.56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, відсутні правові підстави для висновку про порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин з боку податкового органу.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному разі, підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.06.2013 року № 1086/10/12-103 та рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 16.07.2013 року № 8014/6/99.99.10.01-1Г відсутні.

Таким чином, відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкового повідомлення-рішення.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0004882290, винесене Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 14.04.2014 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.