Рішення № 38216566, 08.04.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2014 р. Справа № 918/207/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 9 614 грн. 19 коп.

за участі представників:

від позивача: Терлецький О.М., довіреність №6 від 08.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" (далі Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №347-10А від 29.03.2012 року в сумі 9 635,25 грн., з яких 3 749,97 грн. основного боргу, 3 158,19 грн. 53% річних, 852,11 грн. пені, 1 874,98 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 04 березня 2014 року.

08 квітня 2014 року позивачем у судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 3 749,97 грн. основного боргу, 2 964,01 грн.- 50% річних, 177,84 грн. - 3%річних та 847,39 грн. - пені. Водночас, позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 1 874,98 грн. штрафу. Вказані заяви прийняті судом до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 18-20, 34-36, 42-44). Разом з тим, згідно інформації вказаної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач не перебуває в процесі припинення та зареєстрований за адресою вказаною в позовній заяві (а.с. 38).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, оскільки судом вжито усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 08 квітня 2014 року представник позивача підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Підтримав заяву про відмову від позову в частині стягнення штрафу.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2012 року між Товариством (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець), було укладено договір поставки № 347-10А (далі Договір, а.с. 6), за умовами якого Постачальник зобов'язався передавати у власність покупця товар, згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах даного договору. Предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній (п. п. 1.1, 1.2 Договору). Договір підписаний позивачем та відповідачем.

Згідно з пунктом 1.3 Договору асортимент, кількість товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна товару погоджується сторонами додатково у відповідності до діючих на момент відпуску товару ринкових цін та підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними постачальником.

Товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання сторонами відповідних накладних (п. 2.8 Договору). Датою поставки партії товару продавцем та датою отримання товару покупцем є дата підписання сторонами відповідної накладної (п. 3.6 Договору).

У відповідності до пункту 4.1 Договору оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу 100% не більше 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 8.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання покупцем зобов'язань пов'язаних з проведенням розрахунків за поставлений товар.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 999,38 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними підписаними позивачем та відповідачем: №40169/192 від 31.05.2012 року; №41048/192 від 02.06.2012 року; №42981/192 від 09.06.2012 року; №45061/192 від 16.06.2012 року (а.с.7-10).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов даної угоди.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості вказаного товару у встановлені Договором строки виконав не в повному обсязі, оплативши лише 249,41 грн. що підтверджується меморіальними ордерами від 23.10.2013 року, від 29.07.2013 року, від 22.08.2013 року та від 10.09.2013 року (а.с. 11-12), внаслідок чого на момент звернення Товариством до суду заборгованість відповідача складала 3 749,97 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за Договором у розмірі 3 749,97 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не подав суду документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Товариства про стягнення вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору та ст. ст. 625, 536 ЦК України, Товариство нарахувало 2 964,01 грн.- 50% річних, 177,84 грн. - 3%річних та 847,39 грн. пені.

Розділом 5 Договору сторони погодили умови про відповідальність сторін. Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати, до моменту повного розрахунку з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Крім того, згідно з п.п. б) п.5.3 Договору за прострочення оплати за поставлений товар понад 5 (п'ять) календарних днів від дати встановленої в п.4.1 Договору на протязі трьох банківських днів з моменту надсилання відповідної вимоги постачальника покупець зобов'язаний сплатити суму боргу із врахуванням індексу інфляції, з врахуванням трьох відсотків річних та сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами з розрахунку п'ятдесят відсотків річних, що нараховується на прострочену суму за кожен день прострочення, поряд із сплатою штрафних санкцій передбачених п.п. 5.2, 5.3 Договору.

Згідно з пунктом 5.5 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання продовжується протягом всього строку позовної давності. При цьому відповідно до п. 9.8 Договору строк позовної давності за вимогами щодо сплати неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить 3 роки.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, у вигляді сплати пені.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, не перевищує встановленого законодавством розміру, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 847,39 грн. підлягає до задоволення.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних та 50 % річних наданий позивачем, перевірено судом та визнано вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 2 964,01 грн. - 50% річних та 177,84 грн. - 3%річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення у вищезазначених розмірах.

Що стосується позовної вимоги Товариства про стягнення з ФОП ОСОБА_2 1 874,98 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

За приписами ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Заява підписується відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

З огляду на зазначене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення штрафу у справі №918/207/14 не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття заяви Товариства про відмову від позову в частині стягнення штрафу в сумі 1 874,98 грн. та припинення провадження в цій частині на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства про стягнення з ФОП ОСОБА_2 3 749,97 грн. основного боргу, 2 964,01 грн. - 50% річних, 177,84 грн. - 3%річних та 847,39 грн. пені стверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення, а провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 1 874,98 грн. штрафу слід припинити.

Судовий збір на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, п.4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (43006, місто Луцьк, провулок Макарова, будинок 5, код ЄДРПОУ 35495114) 3 749 (три тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 97 коп. основного боргу, 2 964 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 01 коп. 50% річних, 177 (сто сімдесят сім) грн. 84 коп. 3%річних, 847 (вісімсот сорок сім) грн. 39 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1 874,98 грн. штрафу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "14" квітня 2014 року.

Суддя Пашкевич І.О.