Постанова № 38216329, 02.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р. Справа № 805/3236/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлено в нарадчій кімнаті.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку

про

визнання дій щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню неправомірними, скасування постанови від 14.12.2012 року про стягнення виконавчого збору за ВП № 35576810,-

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, такими, які суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» і є неправомірними, скасування постанови від 14.12.2012 року про стягнення виконавчого збору за ВП № 35576810.

2 квітня 2014 року представник позивача через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав письмову заяву про зменшення позовних вимог, позовну заяву в частині визнання дій неправомірними просив не розглядати, позовні вимоги визначити як скасування постанови від 14.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП № 35576810.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в провадженні Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходився виконавчий лист № 2/0532/1959 від 03.10.2012 року, виданий Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» боргу у розмірі 74204,29 грн., за яким постановою відповідача від 06.12.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 35576810. Вказаною постановою запропоновано в строк до 14.12.2012 року добровільно виконати виконавчий лист суду. Постановою державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку від 14.12.2012 року ВП № 35576810 про стягнення за боржника виконавчого збору стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню - 7420,43 грн. Однак, відповідно до заяви про повернення виконавчого документу ПАТ «ПроКредит Банк» державним виконавцем 06.02.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 35576810 у зв'язку із погашенням заборгованості у повному обсязі, а виконавчий збір виділений в окреме провадження, тобто відповідач визнав добровільно виконання позивачем виконавчого провадження № 35576810. 06.03.2014 року.Однак, позивач дізнався про наявність винесеної постанови від 14.12.2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, звернувся до державного виконавця з усною вимогою скасувати постанову від 14.12.2012 року та винести іншу постанову, якою стягнути виконавчий збір у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, однак отримав відмову та відповідь про те, що вимога може бути задоволена тільки у судовому порядку.

В наданих 02.04.2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду письмових запереченнях відповідач зазначив наступне. На виконання до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку надійшов виконавчий лист № 2/0532/1959/12 виданий 03.10.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит банк» заборгованість у розмірі 74204,29 грн. 06.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, примірник якої направлений сторонам виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. В порядку п. 1 ст. 27 Закон України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державним виконавцем на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У строк для самостійного виконання боржник рішення суду не виконав та не надав підтверджуючих документів про сплату боргу, у зв'язку з чим 12.12.2012 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що піддягає стягненню. 06.02.2014 року державним виконавцем на підставі довідки стягувача винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним погашенням боргу. Виконавчий збір не стягнено та виділено в окреме провадження. Сторони виконавчого провадження не надали підтверджуючих документів про сплату бору до початку примусового виконання вищезазначеного рішення. У зв'язку з чим, постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню винесена правомірно згідно чинного законодавства та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надали письмову заяву, в якій просили розглянути справу без їхньої участі в порядку письмового провадження.

Відповідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду на підставі ст.ст.99,100 Кодексу адміністративного судочинства України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, фізична особа, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку

Постановою від 06.12. 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 35576810 за виконавчим листом № 2/0532/471959 виданим 03.10.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит банк» боргу у розмірі 74204,29 грн. Боржнику встановлено строк для добровільного виконання, а саме: до 13.12.2012 року, вказано, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк воно буде виконане в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій(арк. спр. 35).

12.12.2012 року прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 35576810, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 7420,43 грн. у зв'язку з невиконанням у наданий строк виконавчого листа (арк. спр. 33).

Відповідно до статті 1,2 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

У своїй діяльності відділ державної виконавчої служби керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України і Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІУ примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно із ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідачем порушено строки здійснення виконавчого провадження, оскільки протягом вказаного строку ані заборгованість позивача, ані сума виконавчого збору не була стягнута.

Частиною 1 статті 28 Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, з аналізу ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що виконавчий збір в розмірі 10 відсотків стягується лише від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

Частиною 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Стягувач, ПАТ «ПроКредит Банк», надав заяву до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку за вхідним № 56/04-31 від 14.01.2014 року про повернення виконавчого документу, якою просив повернути виконавчий лист № 2/0532/1959 виданий 03.10.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» суму боргу у розмірі 73469,59 грн. та судових витрат 737,70 грн. у зв'язку з повним погашенням боргу, без виконання.

06.02.2014 року винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 35576810 про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що заборгованість погашена у повному обсязі, згідно довідки стягувача, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій виділені в окремі провадження, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/0532/1959 виданого 03.10.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» борг у розмірі 74204,29 грн. закінчено( арк. спр. 10).

06.02.2014 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42827147, якою відкрито виконавче провадження з виконання постанови № б/н виданого 14.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 7420,43 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Спірним питанням даної справи є стягнення з позивача сум виконавчого збору у випадку відкликання стягувачем виконавчого документу та з урахуванням факту не стягнення з позивача сум виконавчого збору протягом шестимісячного строку, встановленого Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Закон надає право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: 1) невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, 2) фактичне виконання рішення суду органом ДВС в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених статтею 72 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо є письмова заява стягувача.

Судом встановлено, що постановою від 13 грудня 2013 року ВП № 31965310 виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі його заяви від 27 листопада 2013 року, чим доведено не вчинення дій зі стягнення сум боргу з боку органу ДВС.

Згідно з пунктом 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року, право органу державної виконавчої служби на стягнення виконавчого збору виникає лише у разі, якщо стягнення з боржника сум або передача майна боржника стягувачеві було виконано примусово, сума виконавчого збору вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми, оскільки саме ця сума є базою для нарахування 10 відсотків суми виконавчого збору.

Отже, судом встановлено, що відповідачем не було вчинено дії примусового характеру, що були б направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку та не було фактичного стягнення заборгованості, тому відсутній об'єкт для стягнення виконавчого збору з позивача.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2013 року у справі К/9991/48179/12 та постанові Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року у справі К/800/35120/13.

Також, згідно Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року (нова редакція Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 від 21травня 2012 року) вказано,що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно.

З урахуванням зазначеного та враховуючи принципи ч. 1 ст. 71 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що позивачем доведено протиправність дій з боку відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, тому позовні вимоги стосовно скасування постанови від 14.12.2012 року ВП № 35576810 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7420,43 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, на підставі положень Закону України "Про виконавче провадження", положення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 25 грудня 1999 року, та на підставі ст.ст. 2, 3, 8-11, 40, 71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про скасування постанови від 14.12.2012 року про стягнення виконавчого збору за ВП № 35576810 - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 14.12.2012 року ВП № 35576810 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7420,43 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 2 квітня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Троянова О.В.