Ухвала суду № 38214743, 09.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

09 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/167/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Оіл ЛТД» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал-Оіл ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ в Овідіопольському районі), в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 р. № 0000812301, № 0000751701, № 0000802301, винесені відповідачем.

Позивач вважає, що висновки ДПІ в Овідіопольському районі, викладені в акті перевірки, є безпідставними та не підтверджені жодними письмовими доказами, сформульованими внаслідок не дослідження податковим ревізором-інспектором податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності ТОВ «Метал-Оіл ЛТД», первинних документів, які використовуються позивачем в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, та були надані податковому органу під час проведення перевірки, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача заявлені вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року, прийнятою в порядку письмового провадження, позовні вимоги ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області від 12.05.2011 року № 0000802301 в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 5265,25 грн. за основним платежем, 1283,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області від 12.05.2011 року №0000751701. В решті позовних вимог відмовлено.

ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Метал-Оіл ЛТД». Апелянт вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000751701 та № 0000802301 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5265,25 грн. та 1283,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями від 12.05.2011 р. винесені на підставі акту перевірки від 27.04.2011 року № 786/23-3/30251189 правомірні та відповідають вимогам діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що на підставі направлень від 29.03.2011 за № 190, від 12.04.2011 року № 212 співробітниками ДПІ в Овідіопольському районі згідно п.75.1 ст.77.1 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки позивача ДПІ в Овідіопольському районі складено акт від 27.04.2011 року № 786/23-3/30251189 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 рік».

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем 1) п.5.1, п.п.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5. пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР, Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.93р. №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.03р. за № 271/7592. п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 675 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року у сумі 10 980 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 9 430 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 5 265 грн.

2)п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 430 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 24 430 грн.

3) пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 880,5 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки від 27.04.2011 року №786/23-3/30251189 ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПА прийняті податкові повідомлення-рішення: - від 12.05.2011 року №0000812301, яким за порушення п.п 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» за платежем податок на додану вартість на 30 538,00 грн., з яких за основним платежем 24 430,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 108,00 грн.; - від 12.05.2011 року №0000751701, яким за порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.127.1 ст. 127 ПК України збільшено сум грошового зобов'язання ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» за платежем податок на доходи фізичних осіб на 1 100,62 грн., з яких 880,50 грн. за основним платежем, 220,12 грн. штрафні (фінансові) санкції; - від 12.05.2011 року №0000802301, яким за порушення п. 5.1, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 32 094, 00 грн., з яких 25 675, 00 за основним платежем та 6 419,00 грн. штрафні(фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку стосовно неправомірності податкового повідомлення рішення від 12.05.2011 року №0000802301 в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 5265,25 грн. за основним платежем та 1283,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також щодо неправомірності податкового повідомлення рішення від 12.05.2001 року №0000751701.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірними зазначені висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки та залучених до матеріалів справи податкових декларацій за період з 01.10.09 р. по 31.12.10 р. TOB «Метал-Оіл ЛТД» задекларовано валові витрати у сумі - 12 698 978, 00 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.09 р. по 31.12.10 р. органом ДПС встановлено, що підприємством завищено валові витрати на загальну суму 102 699,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року у сумі 43 918, 00 грн.; 1 квартал 2010 року у сумі 37 720,00 грн.; 2 квартал 2010 року у сумі 21 061,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 11 805 220,00 грн. встановлено, що ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» здійснювало операції з придбання автотоварів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 11 805 220,00 грн. на підставі документів: накладних на придбання товарів (робіт, послуг), податкових накладних, актів виконаних робіт, реєстрів отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», по рахунку 92 «Адміністративні витрати» встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» у сумі 102 699,00 грн., в тому числі. за 4 квартал 2009 року у сумі 43 918,00 грн.; за 1 квартал 2010 року у сумі 37 720,00 грн.; за 2 квартал 2010 року у сумі 21 061,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, пов'язані з ремонтом та поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації згідно із статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: згідно Акта виконаних робіт №007751 від 18.05.2010 року ТОВ «Інжпроект» (виконано роботи з ремонту автомобіля Toyota Ніасе на суму 15 524,00 грн. (без ПДВ). Позивачем вказані витрати віднесені до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року.

У бухгалтерському обліку зазначені витрати відображено проводкою Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Відповідно до положень п. 5.1 та п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з ч. 1, 2 п.п. 8.7.1 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Положенням про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів, затверджених наказом Мінтрансу від 30.03.1998 №102, визначено, що ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин. Поточний ремонт - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин

Згідно з п. 32 Наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року № 561 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт, тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Як було встановлено, оплата за виконані роботи ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» здійснювалася на підставі рахунку-фактури № -000000342-С від 17.05.2010 року. Запчастини для ремонту автомобіля були придбані на підставі видаткових накладних № -000014711 від 17.05.2010 року, № -000014704 від 17.05.2010 року, № -000014699 від 17.05.2010 року, № -000014708 від 17.05.2010 року, № 000014700 від 17.05.2010 року.

Зазначений автомобіль знаходився на балансі підприємства та використовувався у господарській діяльності, тому витрати на ремонт автомобіля «Тоуота Ніасе» є валовими витратами виробництва та обігу. Вказані витрати були підтверджені первинними документами на момент перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що висновок податкового органу в акті перевірки про завищення валових витрат у 2 кварталі 2010 року, пов'язаних з ремонтом автомобіля, на суму 15 524,00 грн. (без ПДВ) є неправомірним, а доводи позивача в цій частині є законними та обґрунтованими.

Перевіркою також встановлено завищення задекларованих ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» показників у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» на суму 5 537,00 грн.

Відповідно до акту перевірки позивачем відображено у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» показники за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року на загальну суму 565 152,00 грн. При визначенні приросту/убутку запасів ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» застосовувався метод «ФТФО» оцінки запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 281 «Товари на складі, 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети».

Позивачем не скориговано у графі 4 «запаси використані не у господарській діяльності» по рядку A3 таблиці 1 «розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатку К1/1 до декларації за перше півріччя 2010 року на суму фактичної собівартості забракованої продукції внаслідок непередбаченого браку (товару неприродного для реалізації) на суму 5 537,00 грн. згідно акту списання від 05.05.10 №000-000004. У бухгалтерському обліку вказана операція відображена Дт рах.90 «собівартість реалізованої продукції» Кт рах 28 «готова продукція» у травні 2010року.

Відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Зазначена законодавча норма щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів кореспондується із розділом «Оцінка вибуття запасів» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, та норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно із пунктами 16-19 Стандарту 9 при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Відповідно до п. 6 Стандарту 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Відповідно до п. 3.1 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», при заповненні рядка декларації під кодом 04.2. слід керуватися положенням п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97 р. відповідно до якого у разі заповнення цього рядка складається таблиця додатку К1/1. Показник із знаком «+» рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 04,2 декларації без знака.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем при веденні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів на підставі п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. правомірно на підставі акту списання від 05.05.10 № 000-000004 відображено вартість списаного товару у таблиці 1 додатку К1/1 до декларації, після чого показник із знаком «+» рядка А графи 6 зазначеної таблиці був перенесений у рядок 04.2 декларації без знака.

Таким чином, висновки ДПІ про завищення задекларованого ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» показника у рядку 04.2 Декларації «убуток балансової вартості запасів» на суму 5 537,00 грн. є безпідставним.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0000802301 у частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 5265,25 грн. за основним платежем та 1283,80 грн. за штрафними фінансовими санкціями є незаконним та підлягає скасуванню.

Проведеною перевіркою також встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку з урахуванням правил ведення податкового обліку даним Декларації з податку на прибуток підприємства, у результаті чого витрати завищено всього у сумі 81 638,00 грн., у тому числі: за 4 кв. 2009 року - 43 918, 00 грн., за 1 кв. 2010 року - 37 720,00 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив правомірність вказаних висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік.

Згідно до положень п. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. У бухгалтерському обліку здійснена операція здійснюється подвійним записом на бухгалтерських рахунках. Перевіряючими складені додатки 2, 3 до довідки про загальну інформацію «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів по ТОВ Фірма «Метал-Оіл ЛТД» за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. у яких у розрізі кожної кореспонденції бухгалтерських рахунків по кожному місяцю відображені господарські операції.

Під час перевірки податковим органом враховано всі дані бухгалтерського обліку для визначення скоригованого валового доходу та валових витрат, про що свідчать наявні реєстри кореспонденцій бухгалтерських рахунків (додатки 2 та 3 до довідки про загальну інформацію), а також порівняльна таблиця між даними декларацій з податку на прибуток, які надані до позивачем до податкового органу та даними перевірки. Тобто, має місце невідповідність даних бухгалтерського обліку з урахуванням правил ведення податкового обліку даним Декларації з податку на прибуток підприємства, у результаті чого витрати завищено всього у сумі 81 638,00 грн., у тому числі: за 4 кв. 2009 року - 43 918,00 грн., за 1 кв. 2010 року - 37 720,00 грн.

Судом досліджувались дані Декларації з податку на прибуток підприємства за періоди, що перевірялися, та реєстри кореспонденцій бухгалтерських рахунків. Відхилення складає за 4 кв. 2009 року - 43 918,00 грн., за 1 кв. 2010 року - 37 720,00 грн. Вказані обставини позивачем не обґрунтовані та не доведені. Реєстри кореспонденцій бухгалтерських рахунків підписані директором ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» без заперечень, пояснень у позовній заяві з цього приводу не наведено.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року відповідачем встановлено його завищення всього у сумі 24 430,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року на 24 430,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання автотоварів. Встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій з податку на додану вартість всього у сумі 24 429,94 грн., у тому числі: за квітень 2010 року в сумі 24 429,94 грн.

ДПІ в акті перевірки вказує, що позивачем на порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту віднесені суми сплаченого (нарахованого податку) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) не підтверджені податковими накладними, а саме: до складу податкового кредиту не надано податкову накладну №275 від 06.04.2010р. на загальну суму 1 465 79,62 грн., у тому числі ПДВ на суму 24 429,94 грн., виписану ТОВ «Днепр-Ойл», внесено у реєстр отриманих податкових накладних.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Представник позивача вказував на неправомірність висновків в акті перевірки, оскільки податкова накладна №275 від 06.04.2010 року під час перевірки була представлена податковому органу. Однак судом було звернуто увагу на той факт, що під час ознайомлення зі змістом акта перевірки директор ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» не зауважував при підписанні акта перевірки та не подавав заперечень на цей акт.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає вірними висновки акту перевірки стосовно завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій з податку на додану вартість всього у сумі 24 429,94 грн., у тому числі: за квітень 2010 року в сумі 24 429,94 грн., оскільки включення позивачем вказаної суми до складу податкового кредиту не підтверджено первинними документами.

ДПІ в Овідіопольському районі в акті перевірки від 27.04.2011 року зроблено висновок про порушення з боку позивача пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»: при перевірці банківських документів встановлено виплату коштів фізичним особам ОСОБА_2, ОСОБА_3 згідно платіжних доручень № 2436 від 11.11.2009 року на суму 2870 грн. та № 2506 від 10.02.2010 року на суму 3 000,00 грн. за консультаційні послуги та за обладнання для комп'ютерної техніки, свідоцтво про державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця не надано, податок з доходів фізичних осіб не утримано. Донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 880,50 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.02.2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії В01 № 627555.

Між ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» га СПД ОСОБА_2 був укладений усний договір про надання інформаційно-консультаційних послуг. На виконання умов договору ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» на підставі рахунку-фактури № 1/0/12 від 10.11.2009 року сплачено за договором 2 870,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 11.11.2009 року.

Інформаційно-консультаційні послуги були надані ТОВ «Метал-Оіл ЛТД», що підтверджується актом №1/12 від 05.12.2009 року прийому передачі інформаційних послуг, за якими сторони визнали, що взаємних претензій щодо якості та строків надання послуг по даному акту немає

Між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу обладнання для комп'ютерної техніки. На виконання умов договору позивачем на підставі рахунку б/н від 09.02.2010 року сплачено за договором 3 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 10.02.2010 року.

Згідно до вимог п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, зокрема працівники, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваних дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Як вірно вказано судом першої інстанції, при здійсненні господарських операцій ТОВ «Метал-Оіл ЛТД» з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 позивач не виступав податковим агентом із нараховування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платників податку, у зв'язку з чим він не зобов'язаний вести податкового обліку та подання податкової звітності податковим органам відповідно до закону. В акті перевірки безпідставно зазначено, що в цих операціях вказані особи діяли як фізичні, а не суб'єкти підприємницької діяльності. Усі первинні документи по цим операціям (рахунки, банківські виписки, тощо) свідчать, що дохід від операцій з позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одержували саме як суб'єкти підприємницької діяльності.

За таких обставин колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що висновки в акті перевірки стосовно порушення позивачем пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не відповідають Закону, а податкове повідомлення рішення від 12.05.2011 року №30000751701 підлягає скасуванню.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню частково, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000802301 від 12.05.2011 р. в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 5 265,25 грн. за основним платежем, 1 283,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011р. №0000751701.

Решта позовних вимог - про скасування податкового повідомлення-рішення №0000812301 та скасування податкового повідомлення-рішення №0000802301 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 20409,50 грн. за основним платежем, 5 135,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.04.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький