Рішення № 38213466, 10.04.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2014 р. Справа № 917/138/14

за позовом Прокурора Великобагачанського району Полтавської області (вул. Леніна, буд. 3, с. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300)

в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Широкодолинської сільської ради (вул. Карла Маркса, буд. 8, с. Широка Долина, Великобагачанського району, Полтавської області, 38320)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" (вул. Жовтнева, буд.19, оф. 22, м. Полтава, Полтавська область, 36020)

про стягнення 75000,00грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від прокуратури: Пальонна О. О.

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 75000,00 грн. заборгованості згідно угоди про участь в комплексному економічному і соціальному розвитку території Широдолинської сільської ради від 03.01.2013р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що за умовами угоди відповідач брав зобов'язання вносити внески на добровільній основі; на спірні правовідносини поширюється дія ст.ст.175, 177 Господарського кодексу України за якими дані зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання; зобов'язання майнового характеру є формою благодійництва, а діяльність відповідача є безкорисливою та благодійною; підстави для стягнення благодійних внесків в примусовому порядку відсутні (а.с.50-52).

В додаткових поясненнях прокурор повідомив, що спірний договір був укладений не як благодійний, а на виконання Порядку розгляду питань користування надрами на території Полтавської області, затвердженого рішенням сьомої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 28.09.2011р., згідно якого для отримання погодження надання спеціальних дозволів на користування надрами заявники подають до ради разом з іншими документами і копію угоди про фінансування об'єктів соціальної сфери на поточний рік.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою прокурора та відповідача від 20.03.2014р. та поштовим повідомленням від 21.03.2014р. про вручення судової ухвали позивачу (а.с.59, 60).

В судовому засіданні 10.04.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Широкодолинською сільською радою (позивачем) та ТОВ «Союз-Будресурси» (відповідачем) була укладена угода від 03.01.2013р. про участь в комплексному економічному і соціальному розвитку Широкодолинської сільської ради (а.с.10-11; далі - Угода).

Відповідно до вказаної Угоди сторони домовилися про наступне:

- відповідач, в зв'язку з діяльністю структурних підрозділів підприємства на території Широкодолинської сільської ради, бере участь на добровільній договірній основі в роботі по комплексному економічному і соціальному розвитку території визначеної адміністративно - територіальної одиниці (п.2.1 Угоди);

- позивач використовує кошти відповідача для будівництва, розширення реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення, шляхів, служб з обслуговування населення, закладів охорони здоров'я, освіти, культури, благоустрою території, соціального забезпечення житлово-комунальних об'єктів, для задоволення потреб населення та фінансує здійснення цих заходів (п.2.2 Угоди);

- відповідач у 2013 році виділяє на розвиток соціальної сфери Широкодолинської сільської ради кошти у розмірі 130 000,00 грн. Терміни фінансування: І-ІІ квартал 2013 року - 70 000,00 грн., III-IV квартал 2013 року - 60 000,00 грн. (п.п.3.1, 3.2 Угоди);

- відповідач здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок, передачу товарів, будівельних матеріалів, продукції, надає послуги згідно узгоджених кошторисних розрахунків (п.4.1 Угоди);

- позивач зобов'язаний укласти договори з підрядними організаціями, організувати виконання будівельних робіт на об'єктах та технічний нагляд за будівництвом, здійснити фінансування у відповідності з виконаними обсягами робіт, контролювати використання коштів за призначенням (п. 4.2 Угоди)

На виконання Угоди відповідачем було перераховано позивачу 55 000,00 грн.. що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби у Великобагачанському районі від 13.01.2014р. № 03-10/8, плановим розрахунком позивача від 13.01.2014р. № 19, листом позивача від 29.01.2014р. № 30/02-24 (а.с.14-16).

Недофінансування за Угодою з боку відповідача склало 75 000,00 грн.

Листом від 20.01.2014р. № 1-3/О відповідач повідомив про недостатність обігових коштів на підприємстві та прохав продовжити термін оплати до кінця 1 кварталу 2014р. (а.с.35).

Прокурор, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 75000,00 грн. коштів, що не були профінансовані за Угодою.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч. 2 ст. 177 Господарського кодексу України (що регулює соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання) суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

В ч. 4 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Предметом Угоди від 03.01.2013р. є участь відповідача на добровільній договірній основі в роботі по комплексному економічному і соціальному розвитку території Широкодолинської сільської ради. Тобто, на спірні правовідносини поширюється дія ст. ст. 175, 177 Господарського кодексу України.

Положення ч. 2 ст. 177 та ч. 4 ст. 175 Господарського кодексу України є спеціальними нормами, якими врегульовані правовідносини щодо участі суб'єктів господарювання у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального і побутового господарства.

Посилання прокурора на норми ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо обов'язковості виконання зобов'язання в даному випадку суперечить вимогам зазначених спеціальних норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 та ч. 4 ст. 175 Господарського кодексу України зобов'язання, визначені в Угоді від 03.01.2013р., не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Посилання прокурора на те, що зобов'язання за Угодою виникло у відповідача на підставі Порядку розгляду питань користування надрами на території Полтавської області, затвердженого рішенням сьомої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 28.09.2011р., згідно якого для отримання погодження надання спеціальних дозволів на користування надрами заявники подають до ради разом з іншими документами і копію угоди про фінансування об'єктів соціальної сфери, є необґрунтованими.

Наданий Порядок розгляду питань користування надрами на території Полтавської області, затверджений рішенням сьомої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 28.09.2011р. (далі - Порядок від 28.09.2011р.), не встановлює обов'язку відповідача сплачувати визначені в Угоді грошові кошти.

Не передбачені вказані зобов'язання щодо обов'язкового фінансування соціальної сфери, комплексного економічного і соціального розвитку території сільської ради і в Кодексі України про надра, і в Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615, на виконання яких було прийнято Порядок від 28.09.2011р. При цьому у вказаній постанові № 615 також відсутнє посилання на обов'язковість укладання спірної Угоди.

Сторонами також не надано суду доказів укладання спірної Угоди саме в зв'язку з отриманням відповідачем дозволів на користування надрами.

Також, у спірній Угоді відсутні положення про взяття відповідачем на себе зобов'язань сплачувати грошові кошти відповідачу. В п. 2.1 Угоди визначено, що відповідач бере участь на добровільній договірній основі в роботі по комплексному економічному і соціальному розвитку території. За п. 3.1 Угоди передбачено розмір виділення коштів на розвиток соціальної сфери. При цьому в п. 4.1 Угоди встановлено, що відповідач здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок, передачу товарів, будівельних матеріалів, продукції, надає послуги згідно узгоджених кошторисних розрахунків. Тобто, угодою не визначено, що фінансування здійснюється виключно шляхом сплати грошових кошів позивачу.

З огляду на вищевикладене та положення ч. 2 ст. 177 та ч. 4 ст. 175 Господарського кодексу України відсутні підстави для задоволення вимог щодо обов'язкового виконання відповідачем Угоди.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

В п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Широкодолинської сільської ради (вул. Карла Маркса, буд. 8, с. Широка Долина, Великобагачанського району, Полтавської області, 38320; ідентифікаційний код 21044680) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код ЄДРПОУ одержувача 38019510, рахунок № 31214206783002, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено та підписано: 14.04.2014р.

Суддя Безрук Т. М.