Постанова № 38213381, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5243/11/2670 ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011352310/0 від 30.12.2010 року, №0011342310/0 від 30.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011352310/0 від 30.12.2010 року, №0011342310/0 від 30.12.2010 року. Свої позовні вимоги мотивував протиправністю та необґрунтованістю спірних рішень, у зв'язку з чим просив позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 червня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.12.2010 року №0011342310/0, №0011352310/0 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 червня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 липня 2013 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 червня 2011 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року скасовано.

Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1068/23-10/34729203 від 14.12.2010 року.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 41 666,00 грн.; підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263 986,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 30.12.2010р. винесено податкові повідомлення рішення: - №0011352310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 449,00 грн., з яких 41 666,00 грн. основного платежу та 20 833,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - №0011342310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 395 980,00 грн., з яких 263 986,00 грн. основного платежу, та 131 994,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Суд першої інстанції неправильно оцінив акт перевірки та не звернув увагу на той факт, що висновки акту перевірки грунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, та відповідач самостійно не може встановлювати нікчемність договорів, оскільки це право суду.

Судом першої інстанції було узяти до уваги документи, які не можуть рахуватися як доказ, а саме протокол допиту свідка - засновника та директора TOB «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2 та постанова Печерського районного суду м.Києва від 07.12.2011 року по кримінальній справі №1-п-32/11 відповідно до якої директора TOB «С.Дж.Р.Груп» обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, від відповідальності звільнено на підставі п.В) ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Але, до даного висновку та посилання на постанову Печерського районного суду м.Києва від 07.12.2011 року по кримінальній справі №1-п-32/11, як на доказ фіктивності правочинів між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп», слід ставитись критично з огляду на наступне.

Так, як вбачається із змісту вищевказаної постанови, директора TOB «С.Дж.Р.Груп» було засуджено не за фіктивне підприємництво (ст.205 КК України) та не за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст.212 КК України). Натомість, положення ст.367 КК України передбачають покарання за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

У постанові Печерського районного суду м.Києва від 07.12.2011 року по кримінальній справі №1-п-32/11 відсутні встановлені факти щодо взаємовідносин мід позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» про умисне ухилення від сплати податків, не встановлено жодної обставини щодо фіктивності господарських угод укладених саме з ТОВ "Октагон-Аутдор".

Аналогічного висновку дійшов ВАС України у справі №К/9991/43446/12 (ухвала від 19.09.2012 р., за позовом TOB «Ніко-Україна» до ДПІ у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення) під час дослідження взаємовідносин між TOB «Ніко-Україна» та TOB «С.Дж.Р.Груп». Крім того, аналогічний висновок міститься в ухвалі ВАС України по справі №К/991/61174/12 від 13.02.2013 р.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений v кримінальній справі. Кримінальна справа, на яку посилається суд не стосується даної адміністративної справи.

Згідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1, ч.2, ч.З, ч.5 та ч.б ст.203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно TOB «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а також не надано суду докази, що договори, укладені позивачем з TOB «С.Дж.Р.Груп», станом на дату судового засідання визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином, посилання суду на протокол допиту директора TOB «С.Дж.Р.Груп» є безпідставним, так як ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС не надало доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб товариства за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Крім того, кримінальну справу №69-107, на яку посилається суд, порушену відносно ОСОБА_2 старшим слідчим ОВС СУ ПМ ДПА України Горбатюком О.В. за фактом створення фіктивного підприємництва TOB «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України було закрито 27.04.2011 року за відсутністю складу злочину (згідно ст.6 п.2 КПК України), оскільки в матеріалах кримінальної не було жодних фактичних даних , які вказували б на вчинення злочину ОСОБА_2 В передбаченого ст.205 КК України. (фіктивне підприємництво). Слідством було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно є засновником і директором TOB СіДжіРГруп, вів господарську діяльність підприємства і підписував документи.

Крім того, ОСОБА_2 підтвердив власноручне підписання всіх договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних з TOB Октагон - Аутдор, про що свідчить нотаріально посвідчена заява Якимця від 12.09.2013 року надана суду.

Постанову про закриття кримінальної справи від 27.04.2011 року було направлено до суду ОСОБА_2 разом із заявою від 12.09.2013 року. Документи є в матеріалах справи.

Крім того, як зазначив ВАС України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'ектності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесениям інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем 08.06.2011 року за №5188 та 18.11.2013 року за №3878 були додатково надані суду письмові пояснення та підтвердження доказів реальності здійснення всіх господарських операцій по вказаним договорам на проведення робіт, але ж, судом надана невірна правова оцінка данним документам.

Предметом всіх договорів є саме проведення робіт по технічному обслуговуванню Спеціальних конструкцій Замовника (розміщення Рекламних матеріалів та Технічне обслуговування розміщення Рекламних матеріалів, монтаж/демонтаж банерів; поточний ремонт та усунення недоліків Рекламних матеріалів фарбування Спеціальних конструкцій та таке інше), оскільки позивач має власні рекламні конструкції, які потребують обслуговування.

На підтвердження виконаних робіт TOB "С.Дж.Р.Груп" позивач надав відповідачу та суду первинні документи: договори, рахунки, платіжні документи, податкові накладні, акти виконаних робіт, фотозвіти про проведені роботи.

Розрахунки проводились безготівковим розрахунком на р/рахунок TOB "С.Дж.Р.Груп", про що свідчать банківськи виписки.

Як вказано в акті перевірки, суми за всіма податковими накладними включені у склад податкового кредиту за вказані місяці та відповідають данним вказаним в податкових деклараціях з ПДВ, які були подані в Державну податкову інспекцію у Печерському районі м.Києва.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.7.2.3 Закону України "Про ПДВ", податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом.

Станом на момент видачі спірних податкових накладних, як і на момент перевірки, TOB "С.Дж.Р.Груп" перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість і його свідоцтво про реєстрацію платником не було анульоване чи визнане недійсним, господарські операції, по яким отримано податковий кредит є реальними, роботи (послуги), що придбавалися позивачем у TOB "С.Дж.Р.Груп", придбавалися з метою використання та використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, всі суми, включені позивачем до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином.

Суд першої інстанції не було також взято до уваги, що основною фактичною діяльністю TOB «Октагон-Аутдор» є надання послуг з розповсюдження зовнішньої реклами, TOB «Октагон-Аутдор» має власні рекламні конструкції, які потребують технічного обслуговування (проведення поточного та капітального ремонту, монтаж, демонтаж рекламного матеріалу, фарбування і таке інше).

Оскільки, позивач не має свого сервісу він повинен залучати для проведення таких робіт інші підприємства. Тому, TOB «Октагон-Аутдор» було укладено договір з TOB "С.Дж.Р.Груп".

У поясненнях та наданих договорах було вказано, що згідно умов Договорів TOB "С.Дж.Р.Груп" без узгодження з Замовником за власний рахунок має паво залучати до виконання робіт підрядні організації.

Суд першої інстанції дослідив всі документи, що стосуються господарських операцій та визнав їх належно оформленими, але не зміг встановити реальність господарських операцій, оскільки TOB "С.Дж.Р.Груп" не мав власних складських приміщень, автотранспорту та робочої сили.

Даний висновок суду суперечить висновкам викладеним у листі ВАС України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., вказаному вище та ст. 19 Господарського кодексу України, оскільки, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. В тому числі залучати для проведення робіт інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Оскільки було встановлено та матеріали справи містять податкові накладні та акти виконаних робіт, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, тому вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Тому, є всі підстави вважати висновки акту перевірки від 14.12.2010 року щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення - рішення від 30.12.2010 року №0011342310/0 підлягає скасуванню.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції дійшов невірного висновку про правильність тверджень ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток в сумі 41666 грн.

Також, проігноровано норми пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України, а саме, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, правильним є висновок що доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань за наслідками операцій з TOB «С.Дж.Р.Груп» грунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових;» зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства, тому податкові повідомлення рішення, що оскаржуються є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2013 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011352310/0 від 30.12.2010 року, №0011342310/0 від 30.12.2010 року - задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011352310/0 та №0011342310/0 від 30.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 08 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 14 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.