Постанова № 38213043, 02.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2014 року 16:03 № 826/3350/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Дрозденко К.В., відповідача - Вільгельм А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києвіпро визнання протиправною та скасування постанови від 27 лютого 2014 року № 95/14/7/26-59/2702/02/1, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 березня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі - ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - Інспекція ДАБК у м. Києві, відповідач) про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 лютого 2014 року № 95/14/7/26-59/2702/02/1 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає приписам норм чинного законодавства.

Позивач вказує на те, що він не здійснював будь-яких будівельних робіт, проведення яких потребувало б оформлення дозвільної документації та зумовило необхідність повторного прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На переконання позивача, капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Оскільки ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» не призупиняло роботи АЗС та не було здійснено змін геометричних розмірів АЗС, роботи визначені в оскаржуваній постанові не відносяться ані до реконструкції, ані до капітального ремонту.

Також, на думку позивача відповідачем автозаправну станції безпідставно віднесено до об'єктів V категорії складності.

В обґрунтування своїх вимог позивач також вказує на те, що в порушення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 95/14/7/26-59/2702/02/1 від 27.02.2014 р. винесена відповідачем з перевищенням наданих законом повноважень, тобто неуповноваженою особою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Інспекція ДАБК у м. Києві подала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час проведення будівельних робіт та при винесені оскаржуваної постанови, Інспекція діяла виключно в межах повноважень, на підставі (звернення громадської організації «Ліга благоустрою киян» від 27.09.2013 р. № 7/26-2709/1) та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі звернення громадської організації «Ліга благоустрою киян» від 27.09.2013 р. № 7/26-2709/1, з метою перевірки виконання ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» вимог припису відповідача, виданого 09.01.2014 р., відповідачем 17.02.2014 р. головному державному інспектору Інспекційного відділу № 1 Управління контролю будівництва об'єктів Інспекції ДАБК у м. Києві Євдокименку А.В. виписано направлення для проведення позапланової перевірки б/н, строком дії направлення з « 17.02» по « 21.02» 2014 року.

17 лютого 2014 року вказаною посадовою особою Інспекції ДАБК у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.02.2014 р. (далі - Акт).

Зі змісту Акту вбачається, що перевіркою з виїздом на місце встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» не виконало вимоги припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, виданого 09.01.2014 р., а саме: не усунуло допущені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення до попереднього стану автозаправної станції на вул. Електротехнічній, 30 (літера А) у Деснянському районі м. Києва, чим порушено вимоги підп. «а» п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

17 лютого 2014 року посадовою особою Інспекції ДАБК у м. Києві стосовно ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Протокол), яким визначена відповідальність за встановлені правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Листом від 17.02.2014 р. № 7/26-36/1702/0211-Дс представника підприємства позивача викликано до Інспекції на 27.02.2014 р. о 09:00 для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

27 лютого 2014 року заступником начальника Інспекції ДАБК у м. Києві Алєксєєнком І.О. Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 12 180,00 грн. (Постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 95/14/7/26-59/2702/02/1 (далі - Постанова)).

Незгода з зазначеною вище Постановою відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР), Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 р. № 735) (далі - Порядок № 244), Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011 (далі - Положення № 439/2011), Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02 червня 2011 року № 22 (далі - Положення № 22) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів регулюються Законом № 3038-VI.

Приписами частини першої статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

На виконання статті 41 Закону № 3038-VI, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції) (п. 1 Порядку № 553).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень (п. 3 Порядку № 553).

Приписами пункту 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, з-поміж інших, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Відповідно до п. 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Згідно з п. п. 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (п. 20 Порядку № 553).

Згідно з пунктом 22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

У відповідності до п. 23 Порядку № 553 інспекції ведуть облік справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та контролюють виконання приписів і постанов про накладення штрафів.

Статтею першою Закону № 208/94-ВР визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Приписами абзацу другого пункту першого частини шостої статті 2 Закону № 208/94-ВР визначено, що суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Порядок, який визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є Порядок № 244 (п. 1 Порядку № 244).

Штрафи накладаються на суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (п. 3 Порядку № 244).

Про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності керівник структурного підрозділу інспекції, його заступники, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль, або головний державний інспектор (далі - уповноважена посадова особа інспекції) складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (п. 9 Порядку № 244).

Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріали подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складення (п. 15 Порядку № 244).

Справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою інспекції, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи (п. 16 Порядку № 244).

За результатами розгляду справи посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов, зокрема, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу) (пп. 1 п. 22 Порядку № 244).

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові. Другий примірник у разі несплати штрафу в установлений строк пред'являється інспекцією до примусового виконання у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а третій - залишається в інспекції, яка винесла постанову (п. 25 Порядку № 244).

Постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону № 208/94-ВР може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк інспекції, яка винесла відповідну постанову (п. 28 Порядку № 244).

Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 29 Порядку № 244).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил посадовою особою Інспекції ДАБК у м. Києві було встановлено порушення, що полягало в невиконанні ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» вимоги припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, виданого 09.01.2014 р., а саме: позивачем не усунуто допущених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення до попереднього стану автозаправної станції на вул. Електротехнічній, 30 (літера А) у Деснянському районі м. Києва, чим порушено вимоги підп. «а» п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як вбачається з матеріалів перевірки, перевіркою з виїздом на місце було встановлено, що на автозаправочному комплексі Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» відповідно до Технічного паспорту на нежитловий будинок, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11.05.2010 р. (далі - паспорт БТІ) експлуатується нежитлова будівля (літера А), в якій виконано будівельні роботи з реконструкції будівлі, а саме:

- демонтовано перегородку між приміщеннями № 9 (умивальник - відповідно до паспорту БТІ) та № 10 (вбиральня - відповідно до паспорту БТІ) та влаштовано вбиральню;

- влаштовано дверний отвір в перегородці між приміщенням № 7 (коридор -відповідно до паспорту БТІ) та № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ);

- у приміщенні № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ) влаштовано душову кімнату шляхом зведення двох перегородок;

- у приміщенні № 8 (кладова - відповідно до паспорту БТІ) влаштовано туалет;

- демонтовано капітальну стіну між приміщеннями № 6 (підсобне - відповідно до паспорту БТІ) та № 1 (торговий зал - відповідно до паспорту БТІ);

- закладено дверний отвір між приміщеннями № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ) та № 14 (душова - відповідно до паспорту БТІ);

- демонтовано перегородку між приміщеннями № 12 (коридор - відповідно до паспорту БТІ) та № 14 (душова - відповідно до паспорту БТІ).

З приводу встановленого, суд зазначає, що відповідно до пп. 3.10 п. 3 ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Таким чином, на переконання суду, виконані позивачем будівельні роботи на автозаправній станції на вул. Електротехнічній, 30 (літера А) у Деснянському районі м. Києва, є будівельними роботами з реконструкції будівлі.

Роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту є будівельними роботами, що визначено п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (далі - Порядок № 466).

Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності (п. 2 Порядку № 466).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначене вище дає підстави стверджувати, що проведення вказаних вище будівельних робіт потребує як оформлення дозвільної документації, так і прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію.

Частиною восьмою ст. 39 Закону № 3038-VI визначено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, встановлене вище підтверджує виконання позивачем будівельних робіт з реконструкції будівлі та спростовує твердження позивача стосовно нездійснення ним будь-яких будівельних робіт, проведення яких потребувало б оформлення дозвільної документації та зумовило необхідність повторного прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

Також, суд з приводу безпідставного, на думку позивача, віднесення автозаправної станції до об'єктів V категорії складності, зазначає, що під час перевірки, на підставі класу наслідків такого об'єкта будівництва відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 p. № 557 (далі - Порядок № 557), об'єкту будівництва - автозаправній станції на вул. Електротехнічній, 30 (літера А) у Деснянському районі м. Києва визначено V категорію складності.

Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку № 557 визначено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Разом із тим, відповідні дії може вчинити і Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю з метою накладення штрафу за порушення вимог законодавства при здійсненні самочинного будівництва.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 21.01.2014 р. у справі № К/9991/78386/12.

Разом з тим, суд зазначає, що оскаржувана постанова прийнята за невиконання вимог припису від 09.01.2014 р. (абз. другий п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону № 208/94-ВР), що не стосується віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності.

Також, суд з приводу перевищення посадовою особою відповідача, на думку позивача, повноважень при накладенні штрафу, зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 41 Закону № 3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Отже, спеціальним законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності, встановлено, що справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону мають органи державного архітектурно-будівельного контролю та їх посадові особи, а не лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 208/94-ВР порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 244 справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники у межах своїх повноважень.

У відповідності до п. 1 Положення № 22 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй.

Крім того, відповідно до п. 6 Положення № 439/2011 Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Згідно з п. 9 Положення № 439/2011 Держархбудінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

19 листопада 2012 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала Наказ № 187 про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю). Абзацом другим пункту 2 вказаного Наказу наказано уповноважити керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та в межах затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Інспекція ДАБК у м. Києві при винесенні постанови № 95/14/7/26-59/2702/02/1 від 27.02.2014 р. діяла виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках закону виніс правовий акт індивідуальної дії.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 1 644,30 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» відмовити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.04.2014 р.