Постанова № 38213005, 08.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2014 року 13:59 № 826/3200/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМалого приватного підприємства «Традиція-98»доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників:

від позивачаГлузд О. В. (довіреність)від відповідача1. Максименко С. П. (довіреність) 2. Магера М. Б. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. звернулось Мале приватне підприємство «Традиція-98» (надалі - Позивач/МПП «Традиція-98») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - Відповідач/ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Прийняти позов до розгляду, відкрити адміністративне провадження;

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про застосування до МПП «Традиція-98» штрафних фінансових санкцій, а саме: №0008272202 від 07.10.2013 р., №0008282202 від 07.10.2013 р.;

3. Судові витрати в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн.) 20 коп. присудити на користь МПП «Традиція-98» за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 р. провадження по справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про відсутність у податкового органу підстав для призначення та проведення перевірки МПП «Традиція-98», у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення винесені 07.10.2013 р. є неправомірно та підлягають скасуванню.

В судове засідання з'явились представники Відповідача, які позовні вимоги не визнають в повному обсязі, просять в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що перевірка МПП «Традиція-98» проводилась правомірно та відповідно до норм чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, оскільки Позивачем порушені норми Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

В судовому засіданні було допитано в якості свідка головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту Магеру Михайла Борисовича, який повідомив про підстави проведення перевірки Позивача.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 10.04.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, МПП «Традиція-98» зареєстроване 04.09.1998 р. Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №717928 основними видами діяльності є діяльність у сфері права.

Разом із тим, 29.05.2013 р. ДПІ в Оболонському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві на адресу Позивача було направлено запит №12774/10/15.2-55 «Про надання пояснень та документальних підтверджень» (надалі - Запит №12774), в якому Відповідач просив надати в десятиденний строк з моменту отримання вказаного запиту первині документи з питань взаємовідносин із ТОВ «Лізінг-Сіті» за період з липня 2012 р. по вересень 2012 р.

Однак, у зв'язку із ненаданням Позивачем документів та відповіді на вказаний Запит, у період з 13.08.2013 р. по 19.08.2013 р. Відповідачем на підставі направлення від 13.08.2013 р. №463/26-54-22 та наказу №493 від 12.08.2013 р. (надалі - Наказ №493), виданих ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка МПП «Традиція-98» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лізінг-Сіті» за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої було складено акт №403/26-54-22-02-10/30045559 від 27.08.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства МПП «Традиція-98» (код ЄДРПОУ 30045559) при взаємовідносинах з ТОВ «Лізінг-Сіті» (код ЄДРПОУ 37649629) за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №403), в якому зафіксовано про наступні виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

ь пп.14.1.27 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 та п.44.6 ст.44, п.138.2 та п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ст.1 та ст.9 Закону №996, а також пп.1.2, пп.2.1 та пп.2.4 Положення №88, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 327 206,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2012 р. - 327 206,00 грн.;

ь п.44.1 та п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1-198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ), яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 311 624,00 грн., в т.ч.: за липень 2012 р. - 237 291,00 грн.; за серпень 2012 р. - 55 500,00 грн.; за вересень 2012 р. - 18 833,00 грн.

Поряд із цим, 07.10.2013 р. на підставі Акту перевірки №403 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0008272202, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 490 809,00 грн. (з яких 327 206,00 грн. - за основним платежем, 163 603,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0008282202, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 467 436,00 грн. (з яких 311 624,00 грн. - за основним платежем, 155 812,00 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із винесеними Відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати розгляду первинної скарги» від 11.12.2013 р. №7447/10/26-15-10-04, опісля, рішенням Міністерства доходів і зборів «Про результати розгляду скарги» від 14.02.2014 р. №2318/6/99-9-9-10-01-15, були залишені без задоволення подані МПП «Традиція-98» скарги, а податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013 р. - без змін.

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси МПП «Традиція-98» під час проведення перевірки та при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №403, Відповідачем, враховуючи наявну у податковому органі інформацію з податкової звітності МПП «Традиція-98», у поданих Позивачем реєстрах виданих та отриманих податкових накладних було встановлено відображення у податковому обліку отримані податкові накладні від ТОВ «Лізінг-Сіті» на загальну суму 1 869 748,80 грн. При цьому, за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. МПП «Традиція-98» до складу витрат віднесено витрати за господарськими операціями з ТОВ «Лізінг-Сіті» розміром 1 558 124,00 грн., а також включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по виписаним від вказаного контрагента податковими накладними в розмірі 311 624,00 грн.

Однак, протягом часу проведення податковим органом перевірки, що також не спростовується представником Позивача, на підтвердження правомірності відображення зазначених вище сум у податковій звітності МПП «Традиція-98» не було надано регістрів бухгалтерського обліку, документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єкту оподаткування, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податкових зобов'язань.

Таким чином, Відповідач прийшов до висновку про те, що взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Лізінг-Сіті» здійснювались всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки у зв'язку із неподанням Позивачем до перевірки первинних документів, відсутня можливість підтвердити факт здійснення господарських операцій, від так, відсутні підстави для включення МПП «Традиція-98» до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу витрат з податку на прибуток підприємства суми вартості придбання товарів (послуг) від ТОВ «Лізінг-Сіті», а тому Позивачем занижено розмір податку на прибуток підприємства на загальну суму 327 206,00 грн. та занижено розмір ПДВ в розмірі 311 624,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

При цьому, п.138.8 ст.138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Згідно із п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 14.03.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, зокрема: договори, додатки та додаткові угоди до договорів (в разі їх наявності), акти виконаних робіт (акти приймання-передачі), видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих (товарів) послуг; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; податкові декларації з "розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих офісних приміщень, трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності тощо. При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Однак, Позивачем були проігноровані вказані в ухвалі вимоги суду, оскільки не було надано жодного первинного документу на підтвердження факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між МПП «Традиція-98» та ТОВ «Лізінг-Сіті» за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., які б надали суду можливість пересвідчитись про правомірність віднесення Позивачем спірних сум до складу витрат та податкового кредиту. Крім того, в матеріалах справи відсутні виписані Позивачу вказаним контрагентом податкові накладні, які, між тим, були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідно до поданих податковому органу декларацій за перевіряємий період.

Водночас, судом приймаються до уваги посилання представника Відповідача на те, що станом на дату реєстрації Акта перевірки №403 МПП «Традиція-98» ані на запити податкового органу до початку проведення перевірки, ані під час проведення такого заходу, не було надано пояснень та їх документальних підтверджень стосовно господарських взаємовідносин із ТОВ «Лізінг-Сіті» за перевіряємий період, що дало підстави податковому органу дійти висновку про безтоварність таких господарських операцій.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Поряд із зазначеним, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані в ході проведення перевірки МПП «Традиція-98» матеріали щодо його контрагента (акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.06.2013 р. №95/22-90/37649629 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лізінг-Сіті» по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.06.2012 р. по 28.02.2012 р.»; акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.06.2013 р. №151/22-90/37649629 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лізінг-Сіті» по взаємовідносинам з контрагентами за період з 07.07.2011 р. по 20.06.2013 р.»), якими встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора ТОВ «Лізінг-Сіті» гр. ОСОБА_5, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Лізінг-Сіті», не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних первинних документів, а також жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували про факт здійснення відповідних господарських правовідносин між МПП «Традиція-98» та ТОВ «Лізінг-Сіті».

В свою чергу, на обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі неправомірно проведеної перевірки, мотивуючи тим, що всупереч встановленим пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України вимогам податковим органом не було направлено на адресу МПП «Традиція-98» належним чином оформленого запиту щодо надання пояснень та документального підтвердження з питань взаємовідносин із ТОВ «Лізінг-Сіті».

При цьому, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із п.79.1 та п.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Поряд із цим, у пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.05.2013 р. Відповідачем було надіслано на адресу МПП «Традиція-98» Запит №12774 щодо взаємовідносин з ТОВ «Лізінг-Сіті» за липень-вересень 2012 р., в якому наведений перелік необхідних для перевірки первинних документів. Однак, жодних відповідних пояснень та витребуваних Відповідачем документів на адресу податкового органу не надходило.

Водночас, суд приймає до уваги пояснення свідка Магери М.Б. про те, що з метою вручення копії Наказу №493 та ознайомлення уповноваженого представника МПП «Традиція-98» із направленням на перевірку від 13.08.2013 р. №463/26-54-22 ним особисто було здійснено виїзд за податковою адресою Позивача, а саме: м. Київ, вул. Вишгородська, 46, кв. 41. Проте, за вказаною адресою МПП «Традиція-98» або його законних представників встановлено не було.

Разом із тим, 13.08.2013 р. в приміщенні ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що також підтверджується представником Позивача, було вручено копію Наказу №493 засновнику МПП «Традиція-98» ОСОБА_6, а також ознайомлено останнього із направленням на перевірку №463/26-54-22.

Всупереч зазначеному, витребуваних від МПП «Традиція-98» в Запиті №12774 Відповідача та необхідних первинних документів до перевірки надано не було, що не спростовується представником Позивача.

Крім того, суд акцентує увагу, що 19.08.2013 р. податковим органом було повторно направлено на вказану вище податкову адресу МПП «Традиція-98» запит №4847/10/26-54-22-01-22 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження» із вимогою надати Позивачу належним чином засвідченні копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про взаємовідносини із ТОВ «Лізінг-Сіті» за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., який було отримано 22.08.2013 р. гр. ОСОБА_6, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п.44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, станом на дату реєстрації Акта перевірки №403 (27.08.2013 р.) МПП «Традиція-98» необхідних документів, які підтверджують відображені Позивачем у податковій звітності показники по спірним господарським операціям, надано не було, як і не було надано на відповідну вимогу суду.

Крім того, суд наголошує, що незважаючи на встановлені ст.11 КАС України засади змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, Позивачем навіть не зроблено спроби довести суду реальність спірних господарських операцій з ТОВ «Лізінг-Сіті» (надати витребувані ухвалою суду від 14.03.2014 р. документи), по яким сформовано податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, та які є необхідними для підтвердження факту здійснення таких операцій з метою отримання прибутку.

Поряд із цим, суд критично ставиться до наданих Позивачем копій постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 р. по справі №826/13091/13-а про визнання протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо призначення перевірки та скасування Наказу №493, як на підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки процедурні порушення (недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення перевірки) не звільняють Позивача від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Аналогічна позиція суду, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 р. по справі №К-11441/08.

Водночас, суд акцентує увагу, на зазначену позицію Вищого адміністративного суду України у постанові від 18.11.2013 р. по справі №К/9991/66717/11, а саме: «Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами ст.67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.».

Однак, МПП «Традиція-98» фактично було допущено Відповідача до проведення перевірки, тому посилання Позивача на процедурні порушення не спростовують встановлених перевіркою висновків податкового органу щодо безпідставно сформованого податкового кредиту та валових витрат за перевіряємий період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

В свою чергу, відповідно до п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

З огляду на вищевказане, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між МПП «Традиція-98» та ТОВ «Лізінг-Сіті» не мали реального характеру (ділової мети), відповідно, віднесення Позивачем за такими операціями спірних сум до складу валових витрат та податкового кредиту у перевіряємий період призвели до заниження суми податку на прибуток підприємства на 327 206,00 грн., а також до заниження суми ПДВ на 311 624,00 грн., що підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2013 р. №0008272202 та №0008282202.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена МПП «Традиція-98» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4374,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Традиція-98» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Традиція-98» (адреса: м. Київ, вул. Вишгородська, 46 кв. 41, код ЄДРПОУ 30045559) решту суми судового збору у розмірі 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін