Постанова № 38212939, 10.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2115/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів в Луганській області до публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 765383,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2014 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів в Луганській області до публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 510254,27 грн.

10 квітня 2014 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» заборгованість перед бюджетом з земельного податку у сумі 765383,16 грн., за рахунок коштів, які перебувають у його власності з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача утворився податковий борг з земельного податку у розмірі 765383,16 грн. відповідно до податкової декларації №9007487372 від 18.02.2013р. у розмірі 255 125,38 грн.; податкової декларації №9008458346 від 19.02.2014р. у розмірі 510257,78 грн.

На виконання вимог ст. 59 ПК України ДПІ у м. Лисичанську виставлена відповідачеві податкова вимога № 16 від 04 лютого 2013р., яка була отримана особисто уповноваженою особою відповідача.

Дана податкова вимога контролюючим органом, в випадках встановлених законодавством України не відкликалися та судом не скасовувалась, а отже є чиною.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган доходів і зборів, наділений публічно-владними повноваженнями).

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод «Пролетарій»" зареєстровано у якості юридичної особи Лисичанською міською радою Луганської області (8,9).

На даний час, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №18348657 від 17.03.2014р. держреєстрацію відповідача не скасовано (8,9).

Згідно Статуту Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Товариство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки у банках, кредитних установах України та інших держав згідно з чинним законодавством (а.с.5-7).

За відповідачем утворився податковий борг з земельного податку у розмірі 765383,16 грн., який складається з самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до наданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю до ДПІ у м. Лисичанську, а саме:

- податкової декларації № 9007487372 від 18.02.2013р. на залишок не сплаченого податкового боргу за грудень 2013 року у розмірі 255 125,38 грн.;

- податкової декларації №9008458346 від 19.02.2014р. у розмірі 255 128,89 грн. за січень 2014 року;

- податкової декларації №9008458346 від 19.02.2014р. у розмірі 255 128,89 грн. за лютий 2014 року (а.с.10-15,27,28).

Вказана заборгованість підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с.16,26).

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України ДПІ у м. Лисичанську виставлена у відношенні відповідача податкова вимога № 16 від 04 лютого 2013р., яка була отримана особисто уповноваженою особою відповідача (а.с.15).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (далі - ПКУ) зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 4.1.3. пункту 4.1 статті 4 ПКУ встановлено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПКУ, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПКУ до прав контролюючих органів входить звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно статті 269 ПКУ платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно п. 286.2 ст.286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3. ст.287 ПКУ передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПКУ податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначає, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Позивачем було застосовано заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме відповідачу було сформовано податкову вимогу № 16 від 04 лютого 2013р., яка була отримана особисто уповноваженою особою відповідача (а.с.15). Тобто 60 днів з моменту надіслання (вручення) минуло, відповідачем вищезазначена вимога не оскаржена, не скасована та є такою, що підлягає виконанню.

З викладеного вбачається, що органом доходів і зборів при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів в Луганській області до публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 765383,16 грн., - задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (і/код 31380846) кошти, які перебувають у його власності, з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків суму податкового боргу перед бюджетом з земельного податку у розмірі 765383,16 грн.(сімсот шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят три гривні 16 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2014 року.

Суддя Т.І. Ковальова