Постанова № 38212916, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/20228/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг"

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, (далі - відповідач), з урахуванням уточнень до позовної заяви, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 р. №0000622260 та №0000632260, від 05.02.2013 р. №0000452260.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та Мале приватне підприємство "Футура" за період, що перевірявся, порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.02.2014 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (код за ЄДРПОУ 36638401) за червень 2011 року та по взаємовідносинам з МПП "Футура" (код за ЄДРПОУ 13382764) за вересень 2011 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг" (код за ЄДРПОУ 30727396) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (код за ЄДРПОУ 36638401) за червень 2011 року та по взаємовідносинам з МПП "Футура" (код за ЄДРПОУ 13382764) за вересень 2011 року від 28.09.2012 р. №3145/22-621-30727396 (надалі - Акт перевірки №3145/22-621-30727396).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №3145/22-621-30727396, позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на загальну суму 233363,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - на суму 141950,00 грн., за вересень 2011 р. - на суму 91413,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 25367,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №3145/22-621-30727396 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0006032260 від 16.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 291703,00 грн., з яких 233363,00 грн. - за основним платежем, а 58340,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000622260 від 16.10.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 25367,00 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (код за ЄДРПОУ 36638401) та МПП "Футура" (код за ЄДРПОУ 13382764) за 2-3 кв. 2011 року, за результатами якої відповідачем було складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ПС-Холдінг" (код за ЄДРПОУ 30727396) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (код за ЄДРПОУ 36638401) та МПП "Футура" (код за ЄДРПОУ 13382764) за 2-3 кв. 2011 року від 24.01.2013 р. №291/22-621-30727396 (надалі - Акт перевірки №291/22-621-30727396).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №291/22-621-30727396, позивачем порушено вимоги пп.138, п.138 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 297540,00 грн., а саме за 2-3 кв. 2011 рік всього сумі 297540,00 грн., за 2-й кв. 2011 року – 163243,00 грн., за 3-й кв. 2011 року – 134297,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №291/22-621-30727396 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000452260 від 05.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 297540,00 грн., з яких 297540,00 грн. - за основним платежем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг" зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.02.2000 р., взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 02.03.2000 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 13.03.2000 р.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №871630, позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 59.20 Видання звукозаписів; 59.12 Компонування кіно-та відеофільмів, телевізійних програм; 59.11 Виробництво кіно-та відеофільмів, телевізійних програм; 18.12 Друкування іншої продукції; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

З Акту перевірки №3145/22-621-30727396 та Акту перевірки №291/22-621-30727396 вбачається, що зазначені вище заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту виникли в результаті фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура".

Судом встановлено, що позивачем, як покупцем, за період, що перевірявся із вказаними контрагентами було укладено наступні договори:

- Договір б/н від 23.05.2011 р. (надалі – Договір від 23.05.2011 р.), укладений з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго", як постачальником, відповідно до умов якого, постачальник зобов’язується у визначений даним договором строк виконати роботи, та передати у власність покупця товар, вказаний у специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити дані роботи на умовах даного договору;

- Договір №73 від 19.08.2011 р. (надалі – Договір №73), укладений з МПП "Футура", як постачальником, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується у визначений даним договором строк виконати роботи, та передати у власність покупця товар, вказаний у специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити дані роботи на умовах даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були отримані Акт ДПІ у Ленінському районі м. Луганська ДПС від 27.09.2011 р. №1750/16/36638401 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (код за ЄДРПОУ 3663840) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року, та Акт ДПІ у Ленінському районі м. Луганську ДПС від 06.12.2011 р. №2056/16/13382764 про неможливість проведення зустрічної звірки МПП "Футура " (код ЄДРПОУ 13382764) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2011 року, з яких відповідачем встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів, а також встановлено, що у МПП "Футура" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відносно реальності правочинів, а саме, Договору б/н від 23.05.2011 р. та Договору №73 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ч.2, 3 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вже було встановлено вище судом, ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура" відповідно до умов Договору від 23.05.2011 р. та Договору №73 зобов’язувались у визначений договором строк виконати роботи, та передати у власність покупця товар, вказаний у специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити дані роботи на умовах даного договору, при цьому ціни вказуються в додатках до договору.

Враховуючи те, що позивачем не були надані суду відповідні специфікації та додатки до Договору від 23.05.2011 р. та Договору №73, суд приходить до висновку, що вони не були укладені, а тому суд не має можливості встановити які саме роботи повинні були виконати ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура", який товар передати позивачу, а також вбачається, що сторонами не було погоджено ціну та строк дії договору.

Позивач стверджував, що факт виконання умов Договору від 23.05.2011 р. та Договору №73 на загальну суму 1552380,00 грн., в т.ч. ПДВ 258730,00 грн. підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Із наданих позивачем актів здачі-приймання робіт суд не має можливості встановити, які саме роботи були виконанні ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура" та чи мають вони будь-яке відношення до Договору від 23.05.2011 р. та Договору №73. Крім того, суд звертає увагу, позивачем були надані суду акти здачі-приймання робіт (№240603 від 15.06.2011 р.; №090906 від 09.09.2011 р.; №090907 від 09.09.2011 р.) на неповну суму, а саме, на загальну суму 898180,00 грн., в т.ч. ПДВ 149696,67 грн.

Згідно наданих позивачем платіжних доручень та банківських виписок вбачається, що позивачем були перераховані ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура" кошти на загальну суму 826200,00 грн., в т.ч. ПДВ 137700,00 грн., з яких 448700,00 грн., в т.ч. ПДВ 74783,33 грн., як вбачається з призначення платежу, були сплачені за договором від 25.02., тобто не на виконання умов Договору від 23.05.2011 р. та Договору №73 від 19.08.11 р.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 були надані роз’яснення відносно проблемних питань застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, в якому зокрема, зазначено, що про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах облік.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов’язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку – продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності вище вказаних договорів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій за Договором від 23.05.2011 р. та Договором №73, суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення вимог чинного законодавства України, що призвело до: заниження податку на додану вартість на загальну суму 233363,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - на суму 141950,00 грн., за вересень 2011 р. - на суму 91413,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 25367,00 грн.; заниження податку на прибуток всього у сумі 297540,00 грн., а саме за 2-3 кв. 2011 рік всього сумі 297540,00 грн., за 2-й кв. 2011 року – 163243,00 грн., за 3-й кв. 2011 року – 134297,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №0006032260 від 16.10.2012 р., №0000622260 від 16.10.2012 р. та №0000452260 від 05.02.2013 р..

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 р. №0000622260 та №0000632260, від 05.02.2013 р. №0000452260 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко