Постанова № 38212890, 08.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1373/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Хмельової Ю.С. (довіреність від 08.01.2014 № 04-05/5-04),

представника відповідача - Голтвяницького М.В. (довіреність від 06.01.2014 № 1/2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Армопласт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23085,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2014 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Армопласт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23085,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 20.01.2014 відділення Фонду отримало звіт форми 10-ПІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у ПАТ «Армопласт» у 2012 році становила 84 осіб. Як зазначив відповідач у своєму звіті 10-ПІ, на підприємстві працювало 3 особи з особливими потребами, а тому норматив виконаний. Тобто працює 3 особи з інвалідністю, але відповідно до акту перевірки № 12-14-114/0031, проведеною територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області, щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що в товаристві не виконується норматив робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, фактично на товаристві 2 інваліда. Таким чином, були порушені вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, оскільки у 2012 році відповідач не створив 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з тим, що відповідачем не були виконані норми діючого законодавства України, стосовно того, щоб створити робочі місця у необхідній кількості, для працевлаштування інвалідів, йому були нараховані адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів. Відповідач повинен був оплатити адміністративно-господарські санкції до 16 квітня 2013 року на користь Державного бюджету у розмірі 21714,00 грн.

Позивач уважає, що підприємством не виконаний покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню спеціально облаштованих робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які працевлаштовують інвалідів про створення таких місць, що позбавило відповідні служби можливості прийняти міри по працевлаштуванню інвалідів різних професій на підприємстві відповідача, оскільки відповідно до довідки Сєвєродонецького міського центру зайнятості № 13/04-3643 від 24.12.2013 представникам відділення Фонду стало відомо про те, що ПАТ «Армопласт» протягом 2012 року інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» не надавало. Таким чином, відповідач не виконав усі залежні від нього заходи задля того, щоб створити робочі місця спеціально призначені для працевлаштування інвалідів у необхідній кількості.

За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій підприємству була нахована пеня, розмір якої станом на 25.02.2014 становить 1371,44 грн.

Усього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає 23085,44 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути з ПАТ «Армопласт» адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 23085,44 грн.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснив суду, що з акту перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області № 12-14-114/0031 не можливо встановити, в якому році підприємством не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Протягом 2012 року на підприємстві працювало: спочатку - чотири інваліда, потім два. Таким чином, середньооблікова кількість за рік становить 3 інваліда, що відповідає наданому 20.01.2014 звіту форми № 10-ПІ за 2012 рік. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону. У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку зі здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина дев'ята статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону № 875 визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ (який діяв до 01.01.2013) передбачалося, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до підпункту 3.4. пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Згідно з матеріалами справи, в звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік Форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 84 особи. Фактично на підприємстві працювало 3 інваліди. У рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем вказано 3 особи (арк. справи 29).

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.4. пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). Отже, в рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинно бути зазначено 3 інваліди (84х0,04=3,36), як і вказано відповідачем у звіті.

Так, на підставі наказу від 29.04.2013 № 166 та направлення на перевірку від 08.05.2013 № 574 територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області було проведено перевірку ПАТ «Армопласт» з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами якої було складено акт № 12-14-114/0031. Відповідно до зазначеного акту перевірки на підприємстві встановлено порушення, зокрема, невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відсоткова кількість інвалідів від загальної кількості працівників складає 3,3 %, а фактично на підприємстві працює 2 інваліда (арк. справи 31-32).

Суд зазначає, що доводи про невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, викладені державною інспекцією з питань праці у Луганській області в акті перевірки № 12-14-114/0031 до уваги не беруться, оскільки з зазначеного акту не можливо встановити, в якому саме році відповідачем не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. А відтак, хибним є твердження позивача про те, що відповідно до акту № 12-14-114/0031 ПАТ «Армопласт» не виконано норматив робочих місць саме в 2012 році.

Відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з питань праці» на Державну інспекцію з питань праці покладено обов'язок щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів та проведення перевірок.

З метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, відділення Фонду соціального захисту інвалідів також мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, щодо подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

В пунктах 1, 2, 3 вказаного Порядку, зокрема, встановлено, що цей Порядок визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Предметом проведення перевірки є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені. Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

Отже, суд уважає, що, отримавши акт перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області, Фонд соціального захисту інвалідів мав право здійснити свою перевірку для встановлення невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Відповідно до листа Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 24.12.2013 № 13/04-3643 ПАТ «Армопласт» інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» до центру зайнятості протягом 2012 року не надавало (арк. справи 33).

Судом установлено, що ПАТ «Армопласт» у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року працювало 4 інваліда, з яких: ОСОБА_3 (інвалід ІІ групи) прийнята на роботу - 01.04.1991, звільнена - 03.03.2014; ОСОБА_4 (інвалід ІІ групи) прийнята на роботу - 08.10.1986, звільнена - 28.09.2012; ОСОБА_5 (інвалід ІІ групи) прийнятий на роботу - 31.01.1996, звільнений - 21.03.2012; ОСОБА_6 (інвалід ІІІ групи) прийнята на роботу - 11.09.1972, працює по цей час (арк. справи 42-53, 60).

Таким чином, суд робить висновок, що підприємством в 2012 році виконувався норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, оскільки протягом 2012 року на підприємстві відповідача працювало, в середньому, 3 інваліда: з січня по березень 2012 року - 4 інваліда, з березня по вересень 2012 року - 3 інваліда, з вересня по грудень 2012 року - 2 інваліда.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів невиконання ПАТ «Армопласт» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році. За таких умов, на відповідача не може бути покладена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Склад правопорушення, який є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, в межах спірних правовідносин позивачем не доведений. Позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання ПАТ «Армопласт» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, а тому немає підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Стосовно вимог про стягнення пені в сумі 1371,44 грн., суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.

Згідно з приписами статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Армопласт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23085,44 грн. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 14 квітня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун