Рішення № 38212740, 02.04.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1249/14-ц

Провадження № 2/344/1783/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

з участю представника позивача Длугоша І.І.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору №IFIOSE00000020 від 14.02.2006р. отримав кредит у розмірі 3000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання у відповідача - позичальника ОСОБА_2 станом на 01.08.2013р. виникла заборгованість за договором у розмірі 44269,61 грн, з яких 13085,24 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 30989,37 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'за договором.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав суду письмову заяву, у якій зазначив, що заборгованість виникла з вини кредитора, якій несвоєчасно надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, в результаті чого про заборгованість стало відомо тільки у влітку 2011р., тоді ж було погашено тіло кредиту. Щодо погашення штрафу, пені і нарахованого на них відсотку за користування кредитом пояснив, що вказана заборгованість виникла з вини кредитора, нарахована неправомірно, оскільки відсотки на неустойку не нараховуються, а установлений в 1 рік строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) давно закінчився, а тому у задоволенні позову просив відмовити, а також подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відносно застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, зокрема із копії квитанції від 13.09.2011р. на суму 2600,00 грн., яка долучена самим відповідачем вбачається, що останній фактично визнав суму наявної у нього заборгованості вчинивши дії, що переривають перебіг строку позовної давності, а тому підстав для відмови в задоволенні позову саме на підставі застосування строку позовної давності у суду немає.

Суд роз'яснював сторонам їх права та обов'язки, а також наслідки їх невиконання і постановляє судове рішення на підставі тих доказів, що були надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 та дослідивши письмові матеріали, встановивши таким чином фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до наступних висновків.

У судове засідання представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, наведених у письмовій заяві та застосувати строки позовної давності.

Ознайомившись з позовною заявою, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив, що 14.02.2006р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №IFIOSE00000020, згідно з умовами п.1.1. якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 3 000 грн. терміном до 14.02.2007 зі сплатою за користування кредитом 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, встановлено щомісячний платіж - 332,08 грн. (а.с.3-4).

Відповідно до п.3.2, згідно ст.212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 9,2% на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісячно понад суму щомісячного платежу.

Крім того, п.3.8 договору передбачено, що при непогашенні кредиту у строки, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

П.4.1,4.2 договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу.

Згідно до змісту ст. ст. 610, 611, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З поданих до суду доказів вбачається, що за кредитним договором станом на 01.08.2013р. утворилась заборгованість у розмірі 44269,61 грн, з яких 13 085,24 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 31785,37 грн. - заборгованість з пені, в той же час заборгованість за тілом кредиту відсутня.

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №№IFIOSE00000020, заборгованість по тілу кредиту погашено 13.09.2011р., що підтверджується також наданою відповідачем копією квитанції про сплату (а.с.44). Відсотки за користування кредитом нараховувались з часу отримання кредиту 14.02.2006р. до часу сплати основного боргу 13.09.2011р., заборгованість зі сплати відсотків становить 13085,24 грн. пеню нараховано з часу виникнення прострочення за кредитом до 01.08.2013р. (часу проведення розрахунку заборгованості за кредитним договором), заборгованість з пені становить 31786,33 грн. (а.с.2).

Що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості з пені, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а тому розрахунок заборгованості з пені, що підлягає стягненню з боржника, слід проводити з 28.01.2013р. до 01.08.2013р. (дати наданого банком розрахунку).

Таким чином, враховуючи наявний борг зі сплати відсотків у розмірі 13085,24 грн. та 0,15% пені за кожен з 185 днів прострочення, заборгованість з пені, що може бути стягнена з боржника за даним кредитним договором становить 3631,15 грн.

Відповідно до копій квитанцій про сплату коштів (а.с.44-46), оплата за договором не проводилася взагалі близько 5 років (з 05.01.2007р. до 13.09.2011р., а також з 13.09.2011р. по час пред'явлення позову 27.01.2014р.). В той же час, позивачем суду не надано жодних доказів того, що ним, як кредитором вживались будь-які заходи до зменшення розміру заподіяних збитків (заборгованості за відсотками), що внаслідок бездіяльності кредитора становить 13085,24 грн. та є неспіврозмірно великими порівняно з сумою отриманого та погашеного кредиту у розмірі 3 000,00 грн.

Згідно до ст.616 ЦК України, якщо порушення сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За таких обставин, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність суд вважає за можливе зменшити розмір збитків (заборгованості за відсотками) та неустойки (пені), що стягується з боржника, встановивши їх у розмірі 2000 грн. і 2000 грн. відповідно, таким чином стягнувши з відповідача 4000 грн. заборгованості за даним кредитним договором, що на переконання суду є достатньою компенсацією розміру збитків, спричинених відповідачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за даним договором.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з вищенаведеного та на підставі ст. ст. 258, 610, 611, 616, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації 76009, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111) заборгованість за кредитним договором №№IFIOSE00000020 від 14.02.2006р. в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації 76009, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001) - 40,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

(Повний текст рішення виготовлений 02.04.2014р.)

Суддя: О.В.Шамотайло