Ухвала суду № 38212285, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/12034/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Корнієнко М.М.,відповідача:Титаренка Т.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012

у справі № 2а-14449/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазсервіс»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазсервіс» (надалі - позивач, ТОВ «Нафтогазсервіс») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2010 № 000304/2302/0.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення позивачем та його контрагентом господарських операцій на підставі укладеного між ними договору засвідчується документально, що підтверджує правильність збільшення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.07.2010 по 03.08.2010 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Нафтогазсервіс» з питань взаємодії з ТОВ «Метил», про що складено акт від 03.08.2010 № 11178/23-02/32103266. Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), а саме: занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на 138 624,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 № 000304/2302/0, яким ТОВ «Нафтогазсервіс» визначено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 138 624,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69 312,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Нафтогазсервіс» та ТОВ «Метил» було укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2009 № 0106-01. На виконання угоди ТОВ «Метил» поставило метанол технічної марки А та виписало податкові накладні.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що 30.11.2009 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Метил» згідно акта № 2179/15-238. В подальшому, ТОВ «Метил» отримало нове свідоцтво платника податку на додану вартість від 31.05.2010.

Суми податку на додану вартість на підставі виписаних постачальником податкових накладних було включено позивачем у податкові декларації з податку на додану вартість відповідного періоду, проте податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення даних податкових накладних до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року - січень 2010 року, оскільки свідоцтво контрагента про реєстрацію платником податку на додану вартість анульовано з 30.11.2009.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт поставки та оплати придбаних товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість підтверджується матеріалами справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 у справі № 2а-9005/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, задоволено позовні вимоги ТОВ «Метил» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та визнано протиправним і скасовано акт від 30.11.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Метил», а також зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вчинити дії щодо внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість щодо відновлення реєстрації ТОВ «Метил», як платника податку на додану вартість, та відновити з 30.11.2009 дію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до част. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням обставин, встановлених у справі № 2а-9005/10/2670 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 та підтверджених ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на момент вчинення господарських операцій ТОВ «Метил» було платником податку на додану вартість, а тому мало право видати позивачеві податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Нафтогазсервіс» правомірно віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 138 624,00 грн. за грудень 2009 р. та січень 2010 р. Зазначене свідчить про відсутність порушень позивачем податкового законодавства та безпідставність нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-14449/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна