Ухвала суду № 38211452, 18.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р. Справа № 876/179781/12 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі № 2а-2198/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2012 року № 000090232 та заборонити відповідачу вносити зміни до податкових декларацій позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Іртас", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Віктор Ко", ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд", цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законом України "Про податок на додану вартість". Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, що для висновку про нікчемність правочинів необхідне відповідне рішення суду, згідно з позицією постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Натомість акти перевірок контрагентів не містять відповідної доказової бази. Відповідно, ТзОВ "Білдерпоінт" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та таке підлягає скасуванню.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем з 15 лютого 2012 року по 21 лютого 2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість і податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ "Іртас", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Віктор Ко", ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 395/23-209/35943421 від 28 лютого 2012 року.

В ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 77768 грн, зокрема за березень 2010 року на суму 9213 грн, за квітень 2010 року на суму 2503 грн, за вересень 2010 року на суму 66051,76 грн.

На основі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2012 року № 000090232, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 97210 грн, з них за основним платежем - 77768 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19442 грн.

В ході перевірки позивача було виявлено, що позивачем в податковий кредит включено операції, що були проведені за угодами між позивачем та ТзОВ "Іртас".

Водночас в матеріали справи є інформація про те, що в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 28 частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 366 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 366 КК України, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 КК України.

Розслідуванням встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009-2010 років організовували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених "підставних" осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ "Віктор Ко", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас", ПП "Універсал буд", ПП "Західпрестижтрейд", ПП БФ "Віалекс", ПП "МААБ", ТзОВ "Маюн", ТзОВ "Львівський спеціалізований комбінат № 2", ТзОВ "Миколаїв Авто". Зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 від імені цих підприємств документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, для зняття готівкою.

Згідно з постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року у справі № 1-104/11 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статей 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" за злочин, передбачений частиною 2 статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а ОСОБА_4 - за злочин, передбачений частиною 2 статті 367 КК України (службове підроблення), із подальшим закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.

Оскільки кримінальна справа закрита в частині з нереабілітуючих підстав то вина осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації вище перерахованих суб'єктів господарювання на малозабезпечених "підставних" осіб за грошову винагороду, зокрема і ТзОВ "Іртас", тобто у фіктивному підприємництві вважається доведеною.

Відтак угоди між позивачем та ТзОВ "Іртас" не мали на меті реального настання наслідків, а господарські операції вчинені на їх виконання мали фіктивний характер. Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України такі правочини, визнаються недійсними як такі, що порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними, згідно зі статтею 228 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відтак у позивача не було правових підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліках змін, пов'язаних з правовідносинами із ТзОВ "Іртас".

Отже відповідач підставно і правомірно збільшив розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з ТзОВ "Іртас".

В ході перевірки позивача було виявлено, що позивачем в податковий кредит включено операції, що були проведені за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів № 02-03/10-1 від 2 березня 2010 року між позивачем та ПП "Львівкомфортгруп-К".

Статтею 638 ЦК України закріплено вимоги до договору. Зокрема передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладений між позивачем та ПП "Львівкомфортгруп-К" не відповідає наведеним вимогам. Зокрема зі змісту договору не можливо встановити, про які істотні умови купівлі-продажу сторони дійшли згоди - якою була вартість, кількість та асортимент товарів, що належало поставити, не вказано, в який спосіб, ким та за чий рахунок повинні бути поставлені товари, строки такої поставки, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, порядок оплати товарів тощо.

Єдині документи, надані позивачем на підтвердження виконання цього договору - видаткові накладні № 1757 від 15 березня 2010 року, № 1758 від 15 березня 2010 року та 1755 від 9 березня 2010 року.

Крім того в судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача не змогла пояснити суду, яка саме посадова особа ПП "Львівкомфортгруп-К" відвантажила товар і яка посадова особа ТзОВ "Білдерпоінт" була уповноважена його прийняти. Також позивачем не було подано докази оформлення довіреностей на таку особу.

Суми з вартості отриманих від ПП "Львівкомфортгруп-К" товарів позивач включив до складу свого податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року відповідно до виписаних податкових накладних № 1119 від 15 березня 2010 року, № 1118 від 15 березня 2010 року та № 1117 від 9 березня 2012 року.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з пунктом 5.2 договору укладеного між позивачем та ПП "Львівкомфортгруп-К", покупець зобов'язаний проводити попередню оплату товарів. Водночас згідно з отриманими податковими накладними позивач здійснив переказ коштів в адресу ПП "Львівкомфортгруп-К", що також підтверджується копіями платіжних доручень № 193 від 21 червня 2010 року на суму 129888,45 грн, №131 від 21 квітня 2010 року на суму 19278,35 грн, № 148 від 23 квітня 2010 року на суму 32000 грн та № 161 від 28 квітня 2010 року на суму 2000 грн.

Оскільки доказів на підтвердження отримання товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності позивачем надано не було, суд приходить до висновку про правомірне збільшення розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем за операціями з цим контрагентом.

З контрагентом ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" позивачем була укладена угода № 13 від 6 вересня 2010 року про поставку будівельних матеріалів. З аналізу договору зрозуміло, що цей договір також не містить всіх необхідних істотних умов, зокрема не вказано яким є предмет угоди, вартість, кількість та асортимент будівельних матеріалів, що належало поставити, в який спосіб, ким та за чий рахунок повинні бути поставлені ТМЦ, строки такої поставки, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, порядок оплати товарів тощо.

Приймання товару в межах договору повинен здійснюватись здійснюється відповідно до вимог інструкції П-6 від 15 червня 1965 року.

Постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 затверджено № П-6 "Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі - Інструкція П-6), згідно з якою приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі, а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру, які вказані у супровідних документах.

Пунктом 11 наказу Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення) передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відтак, на виконання пункту 4.3 угоди, для підтвердження реальності здійснених операцій між ТзОВ "Білдерпоінт" та ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" позивачу необхідно було подати товарно-транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару, чого ним зроблено не було.

Накладні № 148 від 30 вересня 2010 року, № 147 від 29 вересня 2010 року, № 146 від 28 вересня 2010 року, № 145 від 27 вересня 2010 року, № 137-1 від 25 вересня 2010 року, №136-1 від 24 вересня 2010 року, 134-4 від 23 вересня 2010 року, 134-3 від 22 вересня 2010 року, № 134-2 від 21 вересня 2010 року, № 134-1 від 20 вересня 2010 року, подані позивачем на підтвердження виконання вищевказаного договору не містять інформації про те, яка посадова особа посадова особа ТзОВ "Білдерпоінт" була уповноважена прийняти товари та реквізити довіреностей на таке отримання товарів.

Крім того не роз'яснено як саме відбувалось транспортування асфальту дрібнозернистого типу Б АБЩБ м.1 надано не було.

Податок на додану вартість, сплачений в складі вартості отриманих від ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" товарів, відповідно до виписаних податкових накладних № 152 від 30 вересня 2010 року, № 134 від 15 вересня 2010 року, № 135 від 16 вересня 2010 року, № 136-1 від 20 вересня 2010 року, № 137 від 21 вересня 2010 року, № 138 від 22 вересня 2010 року, № 139 від 23 вересня 2010 року, № 141-1 від 24 вересня 2010 року, № 142-1 від 25 вересня 2010 року, № 149-1 від 27 вересня 2010 року, № 150 від 28 вересня 2010 року, № 151 від 29 вересня 2010 року позивач включив до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Факт переказу коштів контрагенту підтверджується податковими накладними та копіями платіжних доручень № 363 від 16 вересня 2010 року на суму 40000 грн, № 394 від 22 вересня 2010 року на суму 60000 грн, № 385 від 21 вересня 2010 року на суму 60000 грн, № 390 від 21 вересня 2010 року на суму 65000 грн, № 411 від 28 вересня 2010 року на суму 70000 грн, № 362 від 15 вересня 2010 року на суму 80000 грн, № 397 від 23 вересня 2010 року на суму 100000 грн, № 408 від 28 вересня 2010 року на суму 130000 грн.

Доказів використання у власній господарській діяльності придбаного асфальтобетону крупнозернистого позивачем не надано, як і не роз'яснено яким чином було організовано доставку товару до позивача. Оскільки відсутнє будь-яке підтвердження реальності правочину, то відповідач правомірно збільшив розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з наведеним контрагентом.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня1995 року №88, передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 цього Положення закріплено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не через сам факт існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Необхідні атрибути податкової накладної передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, зокрема передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 цієї статті закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї статті передбачено, що у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

А підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної.

Пунктом 18 наведеного Порядку закріплено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

З аналізу наведених норм зрозуміло, що наявність лише отриманої податкової накладної є недостатнім для підтвердження факту здійснення господарської операції, а відтак і віднесення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Вивчивши докази надані сторонами суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність достатніх доказів для підтвердження реальності вчинених позивачем за договорами з ТзОВ "Іртас", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Віктор Ко", ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" правочинів. Позивач не зміг підтвердити отримання товарів за договорами, порядок їх поставки та подальшого використанні у власній господарській діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі № 2а-2198/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.