Постанова № 38211365, 10.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 910/14559/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)роглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Адідас-Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.01.14у справі№ 910/14559/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська геотехнічна дорога"доДочірнього підприємства "Адідас-Україна"простягнення 62 721,29 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Зелінський М.М - керівник,

відповідача: Ганіна А.С. (дов. від 08.01.14), Божок О.О. (дов. від 20.12.13)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська геотехнічна дорога" звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Адідас-Україна", в якому, з урахуванням уточнення вимог, просило стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 62 721,29 грн. вартості непоставленого товару. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару від 30.04.09 № 20092-PAGDA в частині поставки товару на суму попередньої оплати. При цьому позивач посилався на приписи статті 527 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.13, ухваленим суддею Удаловою О.Г., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань в частині поставки товару, а відтак і наявності підстав для задоволення вимоги щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем. При цьому суд керувався приписами статей 261, 267, 525, 526, 655, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Остапенка О.М. - головуючого, Мальченко А.О., Руденко М.А., постановою від 30.01.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Дочірнє підприємство "Адідас-Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про безпідставне поновлення позивачу строку позовної давності. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 257, 260, 261 Цивільного кодексу України, статті 42 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.04.09 між Дочірнім підприємством "Адідас-Україна" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська геотехнічна дорога" (покупцем) укладено договір на поставку товару № 20092-PAGDA, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки ADIDAS колекції осінь-зима 2009 на умовах даного контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у додатку № 1 до цього контракту (специфікація), який є невід'ємною частиною контракту. Пунктом 3.10. договору визначено умови розрахунків за товар, зокрема, за наявності у покупця рейтингу D: покупець має право отримати товар на умовах 100% попередньої оплати. Згідно з пунктом 4.2. договору постачальник зобов'язаний оперативно сформувати вантаж для покупця за цим контрактом з моменту надходження товару на склад постачальника, за умови дотримання покупцем порядку та строків оплати, встановлених цим контрактом; повідомити покупця про готовність товару до відвантаження по факсу або електронною поштою; доставити товар на адресу, вказану покупцем. Відповідно до пункту 8.2. договору строк дії контракту - до 17.01.10, а в частині сплати заборгованості за товар, штрафних санкцій та неустойки - до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань. Судами також установлено, що протягом 2009 року покупцем було перераховано на рахунок постачальника попередню оплату на загальну суму 62 721,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем. Установлено судами і те, що відповідачем поставка товару здійснена не була, вимога позивача від 22.05.13 про повернення сплачених коштів залишена без задоволення, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська геотехнічна дорога" до Дочірнього підприємства "Адідас-Україна" про стягнення 62 721,29 грн. вартості непоставленого товару. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару у строк дії договору та не повернення спірної суми попередньої оплати цього товару, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Довід касаційної скарги щодо відсутності підстав для поновлення строку позовної давності, визнається неспроможними, з огляду на установлені судами обставини листування між сторонами за допомогою електронної пошти, з якого убачається намір позивача отримати товар на спірну суму та намір постачальника його поставити у квітні 2012 року. З огляду на що, судами правомірно враховано відсутність підстав у позивача вважати зобов'язання припиненим, оскільки постачальник обіцяв його виконати. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами факту порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару на спірну суму передоплати та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Адідас-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.14 у справі № 910/14559/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець