Ухвала суду № 38211273, 28.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 березня 2014 року Справа № 907/363/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Селіваненка В.П.,суддів:Бакуліної С.В., Добролюбової Т.В., Могил С.К., Плюшка І.А.,розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 27.11.2013у справі№907/363/13за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" про стягнення 554 208, 06 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.06.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013, позов публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" задоволено частково: стягнуто 434 310, 10 грн. збитків та 462, 80 грн. - 3% річних, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2013 у справі №907/363/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову в частині відмови в позові щодо стягнення 119 435, 16 грн. збитків, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції приписів статей 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, частини першої статті 218, статті 224 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2013 у справі №5008/1115/2012, від 11.02.2014 у справі №907/746/13 та від 11.03.2008 у справі №1/492.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2013 у справі №907/363/13, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову про стягнення збитків заподіяних позивачу (управителю) внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором про організацію спорудження об'єкта будівництва. При цьому суд касаційної інстанції зазначив про правомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо зменшення розміру збитків, оскільки незвернення управителя у передбачений чинним законодавством та договором строк до забудовника з письмовою вимогою щодо необхідності перерахування на рахунок Фонду фінансування будівництва грошових коштів, які підлягали поверненню довірителю, сприяло збільшенню розміру збитків, завданих позивачу.

У постанові від 17.06.2013 у справі №5008/1115/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення збитків, завданих позивачу-2 внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором про організацію спорудження об'єкта будівництва з огляду на те, що позивачем належним чином доведено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у неперерахуванні необхідних для виплати довірителям коштів, наявність причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та заподіяними позивачу збитками у вигляді виплати коштів довірителям за рішеннями суду; крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що позовну давність прокуратурою не пропущено, оскільки право на відшкодування понесених збитків у позивача-2 виникло з дня сплати ним грошових коштів на користь довірителя, тобто з 16.01.2012 на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2011.

У постанові від 11.02.2014 у справі №907/746/13, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором про організацію спорудження об'єкта будівництва, визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій стосовно доведеності вини забудовника у завданні збитків управителю, оскільки відповідач не довів належне виконання умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва, а саме не довів вчинення правомірної односторонньої відмови від виконання спірного договору.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 11.03.2008 у справі №1/492 якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" у допуску справи №907/363/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді: С.Бакуліна Т.Добролюбова С.Могил І.Плюшко