Постанова № 38208193, 08.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/935/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іванюк Є.В.,

представника позивача - Переяслівець В.М.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» (надалі по тексту - позивач, ТОВ «Українське зерно») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року №0001632308, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4787,00 грн, №0001642308, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15 257,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 814,25 грн, а також від 05 березня 2013 року №0001612308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 865 970,00 грн, з яких 4 692 776,00 грн за основним платежем, 1 173 194,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №001622308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 064 102,50 грн, з яких: 3 251 282,00 грн за основним платежем, 812 820,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Приватним підприємством «Сворог» (далі по тексту - ПП «Сворог»), Приватним підприємством «Валга» (далі по тексту - ПП «Валга»), Приватним підприємством «Марс-Н» (далі по тексту - ПП «Марс-Н»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі по тексту - ТОВ «Лан»), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3) підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Під час господарських операцій з позивачем контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

14.07.1998 ТОВ «Українське зерно» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, з 15.07.1998 підприємство перебуває на обліку платника податків у ДПІ у м. Полтаві, з 06.09.2004 зареєстроване платником ПДВ /том 1, арк. с. 23-25/.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 14.02.2013 по 14.11.2013 згідно наказів від 14.02.2013 №414, від 18.02.2013№468, від 14.10.2013 №802 ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Українське зерно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено заниження ТОВ «Українське зерно» податку на прибуток у сумі 4 692 776,00 грн у період з 2 по 4 квартали 2012 року, чим порушено пункти 138.1., 138.2. статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, а також завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку на 15257 грн за травень 2012 року, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 3 251 282 грн та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації у грудні 2012 року на суму 4787,00 грн, чим позивач порушив пункти 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт перевірки №1825/16-01-22-08/30044094 від 18.11.2013 /том 1, арк. с. 31-108/.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №0001632308, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4787,00 грн, №0001642308, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15 257,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 814,25 грн, №0001612308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 039 164,00 грн, з яких за основним платежем 4 692 776,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 346 388,00 грн, №0001622308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 886 923,00 грн, з яких 3 251 282,00 грн за основним платежем, 1625641 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1, арк. с. 122-129/.

За наслідками адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області скасовано податкове повідомлення-рішення №0001612308, яким визначено грошове зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 173 194,00 грн штрафної санкції, а в іншій частині залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення №0001622308, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 812 820,50 грн штрафної санкції, а в іншій частині залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення рішення №№0001632308, 0001642308 /том 1 арк. с. 148-167/.

На підставі зазначеного ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року №0001612308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 865 970,00 грн, з яких 4 692 776,00 грн за основним платежем, 1 173 194,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №001622308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 064 102,50 грн, з яких: 3 251 282,00 грн за основним платежем, 812 820,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1, арк. с. 168-171/.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року №№0001632308, 0001642308, від 05 березня 2013 року №№0001612308, 001622308 суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно акту перевірки підставою для збільшення позивачу грошового збільшено з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 692 776,00 грн та з податку на додану вартість на суму 3 251 282,00 грн, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15 257,00 грн, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4787,00 грн стали господарські операції позивача з ПП «Сворог», ПП «Валга», ПП «Марс-Н», ТОВ «Лан», ФОП ОСОБА_3

Між позивачем та вищезазначеними контрагентами укладено договори поставки, на підстави яких у період з травня по грудень 2012 року ТОВ «Українське зерно» придбавало у постачальників сою та макуху.

На підставі вищезазначеного позивачем сформовано кредит з ПДВ та витрати.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Сворог», ПП «Валга», ПП «Марс-Н», ТОВ «Лан», ФОП ОСОБА_3 позивачем надано податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспорті накладні, реєстри форми 3ХС-3, книгу обліку довіреностей за 2012 рік.

Придбану у контрагентів сою та макуху позивач передавав на переробку ТОВ «Арго ком» (м. Новомосковськ, вул. Тургенева, 12-А) та ТОВ «Диканський комбікормовий завод» (смт Диканька, вул. Полтавська, 4) згідно умов договорів з додатковими угодами /том 7, арк. с. 96-109/.

Факти отримання переробними підприємствами сої та макухи, придбаної позивачем у ТОВ «Сворог» також підтверджується листами постачальника адресованими ТОВ «Арго ком» та ТОВ «Диканський комбікормовий завод» з проханням вважати власністю ТОВ «Українське зерно» зерно у відповідній кількості.

Крім того, на підтвердження факту передачі на переробку ТОВ «Арго ком» сої та макухи позивачем надано акти приймання-передачі за спірний період /том 7, арк. с. 221-247/. На підтвердження факту отримання від переробника комбікормів та інших виготовлених товарів позивач надав відповідні акти прийняття-передачі /том 7, арк. с. 248-250, том 8, арк. с. 1-24/.

Факти передачі сої та макухи ТОВ «Диканський комбікормовий завод» позивач підтвердив актами приймання-передачі /том 8, арк. с. 25-63/ та факт отримання виробленого комбікорму та інших продуктів актами приймання-передачі /том 8, арк. с. 64-102/.

Посилання представника відповідача на те, що ПП «Валга» не задекларувала свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок чого позивач позбавлений права на податковий кредит за господарськими операціями з цим підприємством спростовується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі №816/2225/13-а, якою ДПІ у м. Полтаві зобов'язано відновити в електронній базі даних «Автоматизовану систему співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності ПП «Валга», що зазначені останнім в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2010 року - литий 2013 року /том 8, арк. с. 87-93/.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, податкові та видаткові накладні, у яких зазначено, що реалізація товару здійснювалася згідно іншого договору від 16 травня 2012 року №160505, не дають відповідачу можливості встановити, що ПП "Сворог" здійснювало поставку товарів саме на виконання договору поставки від 16 травня 2012 року №160512 суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Позивачем залучено до матеріалів справи копію листа ТОВ "Малал" (правонаступника ПП "Сворог"), від 31 жовтня 2013 року №31/01, яким підтверджено, що 16 травня 2012 року між ПП "Сворог" та ТОВ "Українське зерно" укладено договір поставки №160512 та саме на підставі цього договору протягом травня 2012 року було здійснено поставку сої. У листі ТОВ "Малал" зауважувало, що жодних правовідносин з ТОВ "Українське зерно", підставою яких був би будь-який інший правочин не існує та не існувало. Однак, під час відображення господарських операцій, здійснених на підставі договору від 16 травня 2012 року №160512 та складанні первинних бухгалтерських документів допущено помилкове посилання на фактично неіснуючий договір №160505. При цьому, помилка автоматично (через відповідне програмне забезпечення) поширена на всі первинні документи (у тому числі, на видаткові та податкові накладні), пов'язані з господарсько-правовими відносинами між ПП "Сворог" та ТОВ "Українське зерно" /том 8, арк. с. 200-201/.

Стосовно твердження перевіряючого про відсутність складських документів на підтвердження спірних господарських операцій (складських квитанцій чи складського свідоцтва) суд зазначає наступне.

Пунктом 15 частини першої статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно та одержання сертифіката на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Згідно зі статтею 11 цього Закону послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері.

Відповідно до статті 52 цього ж Закону учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду можуть бути суб'єкти підприємництва, які є власниками зерносховища і надають або планують надавати фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з обов'язковою видачею складських документів на зерно.

Надання фізичним та юридичним особам послуг із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно особами, що не є учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду, забороняється.

Статтею 53 Закону визначено, що Гарантійний фонд веде Реєстр зернових складів - учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно (далі - Реєстр учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду) у порядку, встановленому Адміністративною радою Гарантійного фонду.

Процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном та продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах незалежно їх форми власності визначає Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою Міністерством аграрної політики України від 13.10.2008 №661 (надалі - Інструкція №661).

Відповідно до пунктів 2.1-2.4. Інструкції №661 приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами. Для приймання зерна кожен поклажодавець повинен: укласти договір складського зберігання зерна з підприємством; надати товарно-транспортну накладну; при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна. Оформлення документів при надходженні зерна проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця. Кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (далі - ВТЛ) чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція).

Згідно пунктів 2.7-2.8. Інструкції №661, при доставці зерна автомобільним транспортом поклажодавця товарно-транспортні накладні виписуються ним на кожну партію в трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий і третій примірники повертаються власнику. При перевезенні зерна поклажодавця автомашинами транспортного перевізника на підставі договору товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий примірник повертається поклажодавцю, третій і четвертий примірники направляються через водія перевізника для розрахунків з клієнтом за доставку вантажу згідно з договором. У разі доставки зерна без товарно-транспортної накладної підприємство складає у присутності представника поклажодавця акт, у якому вказуються такі дані: найменування поклажодавця, номер автомашини, вид зерна, установлена маса вантажу і вид надходження. Акт є підставою для оприбуткування зерна.

З аналізу вищевикладених нормативно - правових актів суд приходить до висновку, що складські документи мають право видавати сертифіковані суб'єкти підприємництва, що є учасниками Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.

Представник позивача повідомив, що ТОВ «Арго ком» та ТДВ «Диканський комбікормовий завод» не є сертифікованими зерновими складами, внаслідок чого не можуть видавати складські документи.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав доказів на спростування цього твердження, як і доказів перебування зазначених підприємств у Реєстрі зернових складів - учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ПП «Сворог», ПП «Валга», ПП «Марс», ТОВ «Лан», ФОП ОСОБА_3, суд вважає висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження ТОВ «Українське зерно» податку на прибуток у сумі 4 692 776,00 грн у період з 2 по 4 квартали 2012 року, а також завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку на 15257 грн за травень 2012 року, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 3 251 282 грн та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації у грудні 2012 року на суму 4787,00 грн недоведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №№0001632308, 0001642308, від 05 березня 2013 року №№0001612308, 001622308 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Зерно України» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру дорівнює 1827,00 грн.

Відповідно до положень пункту 21 частини першої статті 5 Закон України «Про судовий збір» органи доходів і зборів звільняються від сплати судового збору.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволено, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №№0001632308, 0001642308 та від 05 березня 2013 року №№0001612308, 001622308.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (вул. М. Бірюзова, 32А, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 30044094) судовий збір у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2014 року.

Суддя К.І. Клочко