Ухвала суду № 38207914, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17170/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генерального прокурора України про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати неправомірною бездіяльність Генерального прокурора України щодо ігнорування запиту від 08 жовтня 2013 року та зобов'язати надати відповідь на вказаний запит.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що не отримала відповідь на свій запит від 08 жовтня 2013 року.

Під час судового засідання позивач підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зімни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в порядку ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» подала Генеральному прокурору України запит про надання публічної інформації від 08 жовтня 2013 року.

Листом 16 жовтня 2013 року № 23-685вих.13 позивачу було повідомлено про те, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на відносини у сфері звернення громадян, які регулюються спеціальним законом. Також позивачу було роз'яснено, що поставлені у запиті питання вона може вирішити у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час розгляду та вирішення запиту позивача від 08 жовтня 2013 року діяв у повній відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Позивач у своєму запиті від 08 жовтня 2013 року просила Генерального прокурора України повідомити чому її заяви про злочин сприймаються як незгода із судовими рішеннями; чому заяви про злочини, скоєні суддями, ігноруються Генеральним прокурором України та чому відомості за її заявами про злочин не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Обґрунтовуючи свої вимоги про надання відповіді на такий запит ОСОБА_2 послалася на ст.ст. 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У відповідності до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону публічною є інформація, відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Натомість запит ОСОБА_2 від 08 жовтня 2013 року спрямований на отримання пояснень щодо розгляду її заяв про злочин від 05 та 08 серпня 2013 року.

Такий запит не містив вимогу про надання публічної інформації у розумінні ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

З огляду на те, що запит ОСОБА_2 від 08 жовтня 2013 року містив вимогу про надання інформації, порядок отримання якої регулюється спеціальним законом - Кримінальним процесуальним кодексом України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності Генерального прокурора України щодо ігнорування запиту від 08 жовтня 2013 року та зобов'язання надати відповідь на вказаний запит.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 грудня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 08 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.