Ухвала суду № 38207864, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11890/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що полягає в порушенні норм Закону і права на захист Омбудсменом і в невнесенні його імені і фактів про нього у щорічну доповідь Уповноваженого.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що порушення його прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод підтверджується рішенням «Руденко проти України».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод та інтересів при здійсненні Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин. Також суд першої інстанції послався на те, що при підготовці доповіді відповідач не зобов'язаний використовувати у своїй доповіді посилання на те чи інше порушення прав конкретних громадян із зазначенням їх прізвищ.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що адміністративний позов ОСОБА_2 дійсно не містить посилання на обставини, які, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем вимог закону і його права на захист Омбудсменом. Позовна заява ОСОБА_2 обґрунтована тим, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини на пленарному засіданні парламенту представила щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, в якій відсутні посилання на факти порушення прав ОСОБА_2

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, згідно ст. 2 вказаного Закону, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Згідно ст. 18 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» протягом першого кварталу кожного року Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.

Щорічна доповідь повинна містити посилання на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноважений уживав необхідних заходів, на результати перевірок, що здійснювалися протягом року, висновки та рекомендації, спрямовані на поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

За переконанням ОСОБА_2 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зобов'язана була включити до Щорічної доповіді, яка була оголошена пленарному засіданні парламенту 05 червня 2013 року, посилання на випадки порушень його прав і свобод.

Як раніше зазначалося, згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щорічна доповідь дійсно повинна містити посилання на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноважений уживав необхідних заходів.

Разом з тим, вказаною нормою права не передбачено, що така доповідь повинна містити посилання на всі без виключення випадки порушень прав і свобод людини і громадянина.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач уповноважена самостійно обрати конкретні випадки, які, на її думку, найбільш чітко відображають стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Крім того, у відповідності до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Сама по собі наявність чи відсутність у щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини посилання на випадки порушень прав і свобод ОСОБА_2 безпосереднього не створює для позивача прав чи обов'язків у сфері публічно-правових відносин, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 12 серпня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.