Постанова № 38207776, 09.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/888/14

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

суддів - Алєксєєвої Н.Ю. , Костенко Г.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Недосіки Л.О.,

представника третьої особи - Мосієнко В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод-Кернел Груп" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2014 року Приватне акціонерне товариство "Полтавський олійноекстракційний завод-Кернел Груп" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.02.2014 №4122-12/6000-12, зобов'язання повторно розглянути клопотання підприємства від 14.01.2014 №65 та прийняти нове рішення, яким скасувати застосовану до Товариства спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосовану наказом Мінекономрозвитку від 14.06.2013 №666.

Ухвалою суду від 14.03.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Міністерство доходів і зборів України (а.с. 97).

Позов мотивовано тим, що наказом Мінекономрозвитку №666 від 14.06.2013 до Товариства застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні зовнішньоекономічного контракту. Вказаний наказ не оскаржувався, оскільки Товариством вживалися практичні заходи з метою повернення власних коштів або товару поставленого нерезиденту при виконанні зовнішньоекономічного контракту. У зв'язку з цим відповідачем неодноразово приймалися накази про зупинення дії санкції, застосованої до Товариства наказом №666 від 14.06.2013.

У січні 2014 року позивач звернувся до Мінекономрозвитку з клопотанням щодо скасування спеціальної санкції у зв'язку з вичерпанням всіх можливих практичних заходів, спрямованих на повернення власних валютних цінностей від боржника - компанії "Plastform Group SRL" (Республіка Молдова). Проте, Мінекономрозвитку відмовило у задоволенні даного клопотання, надіславши на адресу підприємства листа від 25.02.2014 №4122-12/6000-12 відповідного змісту, чим, на думку позивача, порушено вимоги статті 19 Конституції України, частини дванадцятої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пункт 4.17 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52. До того ж клопотання про скасування спеціальної санкції розглянуто відповідачем із пропущенням тридцятиденного строку, встановленого частиною чотирнадцятою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в письмових поясненнях.

Відповідач надіслав до суду письмове заперечення, в якому наполягає на законності та обґрунтованості застосованої до підприємства спеціальної санкції. Спростовуючи твердження позивача про вжиття всіх практичних заходів, що гарантують виконання вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відповідач вказує на відсутність жодних доказів на підтвердження факту повернення Товариством валютних цінностей на територію України, виведених при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11.10.2010 №13/10-1. У зв'язку з цим Мінекономрозвитку, з посиланням на частину одинадцяту статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. При цьому просить провести розгляд справи за відсутності свого представника.

Представник третьої особи у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав суду письмові пояснення в яких наголошує на наявності законних підстав для застосування відповідачем спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування.

Вивчивши доводи адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, ознайомившись із письмовими запереченнями відповідача, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом Мінекономрозвитку №666 від 14.06.2013 за порушення пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме - статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, зокрема відносно Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод-Кернел Груп" (м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17; ідентифікаційний код 00373907) (а.с. 9-26).

Підставою для застосування спеціальної санкції слугувало подання Міністерства доходів і зборів України від 08.05.2013 №2740/5/99-99-22-03-01-16 про наявність простроченої дебіторської заборгованості у розмірі 35 500 доларів США по розрахунках за імпортним контрактом (договір поставки від 11.10.2010 №13/10-1, а.с. 43-45) на постачання виробів з пластмаси, укладеним між Товариством та нерезидентом - компанією "Plastform Group" SRL (Республіка Молдова). Так, на виконання умов вказаного імпортного контракту Товариство здійснило оплату нерезиденту за придбання ПЕТ-преформ на загальну суму 71 000 доларів США. Згідно ВМД від 09.12.2011 №12246 товар надійшов лише на суму 35 500 доларів США, внаслідок чого у Товариства утворилася прострочена дебіторська заборгованість у розмірі 35500 доларів США, наявність якої підтверджена актом позапланової документальної перевірки від 12.03.2013 №1443/22.1-11/00373907.

Вказані обставини встановлені з пояснень представників сторін, підтверджуються наявними матеріалами справи і ніким під сумнів не ставляться, а тому в силу приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доведенню не підлягають.

З метою повернення дебіторської заборгованості у розмірі 35 500 доларів США Товариство звернулося до суду за місцезнаходженням нерезидента. Висновком Ришканського суду муніципія Кишинів від 08.10.2012 у справі №2-1187/2012 суддя Альона Мирон підтвердила мирову угоду, згідно з якою компанія "Plastform Group" SRL зобов'язалася сплатити на користь Товариства заборгованість у розмірі 46 690,50 доларів США (35 500 - заборгованість за непоставлений товар за контрактом, 7 100 - штраф за прострочку строків поставки, 1 278 - держмито сплачене за подачу позову та 2 812,50 - витрати на юридичні послуги) (а.с. 120-126).

Незважаючи на це компанією "Plastform Group" SRL жодних дій на погашення суми заборгованості вжито не було, у зв'язку з чим Товариство звернуло виконавчий лист №2е-1187/2012 від 08.10.2012, виданий Ришканським судом муніципія Кишинів, до примусового виконання (а.с. 112-115).

За наслідками вжитих судовим виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення суду було встановлено, що компанія "Plastform Group" SRL не володіє жодним майном, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог кредитора, внаслідок чого виконавчий лист було повернуто стягувачу, про що 19.09.2013 судовим виконавцем винесено відповідну ухвалу за №032-345/13 (а.с. 116-119).

З метою подальшого безперешкодного провадження власної господарської діяльності Товариство звернулося до Мінекономрозвитку з листом №1622 від 16.07.2013, в якому просило зупинити застосовану до підприємства санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Наказом Мінекономрозвитку №982 від 19.08.2013 у зв'язку із вжиттям суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і пов'язаних з ним законів задоволено клопотання Товариства, внаслідок чого тимчасово, до 15.11.2013 включно, зупинено дію спеціальної санкції (а.с. 66-68).

27.09.2013 Товариство знову звернулося до Мінекономрозвитку з листом №2249, в якому вже просило скасувати застосовану до підприємства санкцію у зв'язку з практичною неможливістю повернення коштів від боржника - нерезидента, в якого відсутнє будь-яке майно на яке можливо було б здійснити стягнення. Наказом Мінекономрозвитку від 09.12.2013 №1442 у зв'язку із вжиттям суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і пов'язаних з ним законів задоволено клопотання Товариства, внаслідок чого тимчасово, до 15.02.2014 включно, зупинено дію спеціальної санкції (а.с. 63-65).

Листом від 14.01.2014 №65 Товариство в черговий раз звернулося до Мінекономрозвитку з приводу скасування застосованої санкції, посилаючись на обставини зазначені у попередньому зверненні.

Листом від 25.02.2014 №4122-12/6000-12 відповідач, з посиланням на пункт 4.15 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52, запропонував Товариству розглянути питання про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції у разі надходження до Міністерства належним чином завірених копій матеріалів про хід виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з компанії "Plastform Group" SRL та довідок з обслуговуючих банків про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями станом на поточну дату (а.с. 30-31).

Позивач вважає зазначене рішення нелогічним з огляду на неможливість вжиття інших заходів з примусового виконання рішення суду, оскільки виконавчий лист повернуто судовим виконавцем Республіки Молдова. До того ж за даними Об'єднаного адвокатського бюро "Tuhari si Partneri" (Республіка Молдова) процедура ініціювання повторного виконавчого провадження та відкриття процедури визнання боржника банкрутом вимагає понесення значних для товариства додаткових витрат близько 20 000 доларів США, що в загальній сумі, разом з уже понесеними витратами, складе близько 25 000 доларів США, тобто більше ніж 70% від суми дебіторської заборгованості (а.с. 40-41).

Зважаючи на це позивач робить висновок, що відповідач взагалі не розглядав питання про скасування дії спеціальної санкції, в чому вбачаються ознаки протиправної бездіяльності, а рішення, викладене у листі №4122-12/6000- 12 від 25.02.2014 є незаконним, таким що порушує вимоги статті 19 Конституції України, частини дванадцятої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пункт 4.17 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52, а також прийняте з порушенням процедури розгляду в частині дотримання тридцятиденного строку розгляду, встановленого частиною чотирнадцятою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Надаючи правову оцінку твердженням позивача та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій.

Згідно частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин щодо порядку застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", здійснюється на підставі таких нормативно-правових актів: Закону України від 16.04.1991 №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон №959-XII); Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті; Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за №260/4481 (далі - Положення №52); Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України від 09.11.2006 №340/672, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2007 за №30/13297.

Так, відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 37 Закону №959-XII за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосована така спеціальна санкція, як індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Спеціальні санкції, згідно з пунктом 1.1 Положення №52, це індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи підставою для застосування спеціальної санкції слугувало подання Міністерства доходів і зборів України від 08.05.2013 №2740/5/99-99-22-03-01-16 про наявність простроченої дебіторської заборгованості у розмірі 35500 доларів США по розрахунках за імпортним контрактом (договір поставки від 11.10.2010 №13/10-1) на постачання виробів з пластмаси, укладеним між Товариством та нерезидентом - компанією "Plastform Group" SRL (Республіка Молдова).

Згідно з частиною п'ятою статті 37 Закону №959-XII індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону №959-XII у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

З наведених норм слід зробити висновок, що Закон визначає три підстави для скасування санкції, а саме:

1. самостійне усунення порушень законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність;

2. застосування суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України і приведення зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України;

3. надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону.

Аналогічні норми закріплено і в Положенні №52, зокрема в пунктах 2.3, 4.13, 4.15, 4.17.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, Товариство, звертаючись до Мінекономрозвитку з приводу скасування спеціальної санкції, у своєму листі від 14.01.2014 №65 посилалося на підстави, передбачені пунктом 4.17 Положення №52, за змістом якого дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

При цьому заявник наголошував на обставинах надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, в підтвердження чого надіслав до Міністерства завірені копії документів, а саме:

- контракту, укладеного Товариством із компанією "Plastform Group" SRL (Республіка Молдова), та специфікації №5 до контракту, рішення Ришканського суду муніципія Кишинів від 08.10.2012 про затвердження мирової угоди з перекладом, рішення судового виконавця про відкриття виконавчого провадження та його переклад, лист виконавчої служби про хід виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості станом на поточну дату та його переклад, оригінали довідок банків, де відкриті рахунки Товариства з інформацією про відсутність простроченої дебіторської заборгованості за експортно-імпортними операціями крім компанії "Plastform Group" SRL (додатки до клопотання від 16.07.2013 №1622);

- ухвалу судового виконавця про повернення виконавчого документа від 19.09.2013 №032-345/13, виконавчий лист, повернутий у зв'язку з неможливістю виконання, лист Об'єднаного адвокатського бюро "Tuhari si Partnerii" від 20.09.2013 №57, оригінали довідок банків, де відкриті рахунки Товариства з інформацією про відсутність простроченої дебіторської заборгованості за експортно-імпортними операціями крім компанії "Plastform Group" SRL (додатки до клопотання від 27.09.2013 №2249).

Вказані документи надсилалися до Мінекономрозвитку разом з відповідними клопотаннями і позивачу не поверталися, тобто дотепер знаходяться у розпорядженні відповідача.

Незважаючи на це, відповідач, у відповідь на клопотання Товариства від 14.06.2014 №65, 25.02.2014 приймає рішення, яким фактично відмовляє заявнику у задоволенні його клопотання з посиланням лише на пункт 4.13 Положення №52, не надавши хоч якої-небудь оцінки поданим на розгляд документам. Натомість директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Мінекономрозвитку Петровський Ю.О. пропонує Товариству розглянути питання про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, а не її скасування, як просив заявник, в разі надходження до Міністерства матеріалів про хід виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості та довідок з обслуговуючих банків про відсутність заборгованості по компанії "Plastform Group" SRL (а.с. 30-31).

На додаток до цього Мінекономрозвитку у своєму запереченні на позов вказує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту повернення валютних цінностей на територію України, тоді як частиною одинадцятою статті 37 Закону №959-XII передбачено, що у разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено.

Надаючи оцінку діям відповідача, суд приходить до висновку про їх невідповідність нормам закону, яким врегульовано спірні правовідносини, оскільки підстав для застосування частини одинадцятої статті 37 Закону №959-XII на момент розгляду останнього клопотання у відповідача не було. Обґрунтовуючи даний висновок, суд виходить зі змісту вказаної норми Закону №959-XII, в якій мова йде лише про початок процедури повернення коштів (як то подання позову до суду, вжиття інших заходів щодо усунення порушень законодавства тощо), тоді як на час звернення до Міністерства із клопотанням від 14.01.2014 №65 позивач уже мав у своєму розпорядженні висновок компетентного суду за місцерозташуванням нерезидента, а також матеріали виконавчого провадження, які свідчать про неможливість примусового виконання судового рішення.

Тож відповідач, застосовуючи неналежну норму матеріального права, фактично ухиляється від надання оцінки, в межах власної компетенції, поданим на розгляд документам, пропонуючи заявнику виконати ряд умов для вирішення іншого питання (тимчасове зупинення дії санкції), про яке ніхто не клопоче. При цьому прямої відмови на заявлене клопотання відповідач не надає, що позбавляє суд можливості розглядати по суті вимогу позивача щодо неправомірності самої відмови.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 37 Закону №959-XII з метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.

Загальний аналіз змісту статті 37 даного Закону свідчить про те, що таке звернення не є обов'язковим та може бути здійснене саме в межах строку, встановленого Законом для розгляду клопотання.

Проте, відомостей про такі факти звернень відповідач не надав, матеріали справи таких не містять, що лишній раз свідчить на користь висновку про безвідповідальну бездіяльність відповідача при розгляді звернення Товариства понад тридцятиденний строк, встановлений частиною чотирнадцятою статті 37 Закону №959-XII (вхідний Мінекономрозвитку 17.01.2014 - відповідь 25.02.2014, а.с. 30).

За таких обставин суд приходить до переконання, що клопотання Товариства від 14.01.2014 №65 відповідачем по суті не розглянуто, конкретну відповідь з урахуванням наданих на розгляд матеріалів позивачу не надано. Це, у свою чергою, є достатньою підставою для скасування рішення Мінекономрозвитку від 25.02.2014 №4122-12/6000-12, та з урахуванням імперативу частини п'ятої статті 37 Закону №959-XII, в силу якого суд позбавлений права приймати рішення щодо скасування спеціальної санкції, є підставою для повторного розгляду даного клопотання відповідачем.

Під час повторного розгляду клопотання про скасування спеціальної санкції Мінекономрозвитку слід врахувати норми Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, якими передбачено, що додатковими доказами можуть бути дії щодо неможливості виконання рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України на території іноземної держави про стягнення з нерезидента заборгованості в зв'язку з:

- ліквідацією нерезидента, яка підтверджена копією документа вповноваженого органу країни розташування сторони договору, легалізованою в установленому порядку;

- банкрутством нерезидента та/або відсутністю коштів на рахунках або майна та доходів нерезидента, які можуть бути стягнені в установленому законодавством порядку;

- неможливістю встановити місцезнаходження нерезидента (розшук), про що свідчить довідка компетентних органів країни нерезидента, засвідчена в установленому порядку;

- витратами на виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості нерезидента, у тому числі на оплату юридичних послуг, що значно перевищують саму суму боргу, та інші дії, підтверджені документально.

Згідно з частиною першою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факт надання обґрунтованої відповіді позивачу на його клопотання у строк визначений законом, не надано доказів правомірності своєї бездіяльності. Відповідач не вказав які ще практичні заходи, передбачені законом, на його думку, мають бути вжиті позивачем для усунення порушень з метою гарантування виконання Закону №959-XII.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає в несвоєчасному розгляді клопотання позивача про скасування дії спеціальної санкції, порушує законні права та інтереси позивача.

В той же час суд вважає, що наразі немає достатніх підстав для визнання протиправним спірного рішення відповідача, оскільки прямої відмови таке рішення не містить. Так само у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти нове рішення про скасування спеціальної санкції, оскільки, як вже зазначалося вище, в силу положень частини п'ятої статті 37 Закону №959-XII індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Відтак адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оформлене листом від 25.02.2014 №4122-12/6000-12, як необґрунтоване.

Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повторно розглянути клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" від 14.01.2014 №65 щодо скасування спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.06.2013 №666.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" (ідентифікаційний код 00373907) частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 36,54 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14.04.2014.

Головуючий суддя Є.Б. Супрун суддя суддя Н.Ю. Алєксєєва Г.В. Костенко