Постанова № 38207692, 03.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року 810/1372/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Ера»до проДержавної податкової інспекції у Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Ера» з позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 № 0001112201 та № 0001132201.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ПрАТ «Ера» та ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з поставки товарів контрагентами мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ПрАТ «Ера» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Ера» є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією 20.05.1994.

Взято на податковий облік в органах ДПС 05.07.1994 за № 821, перебуває на обліку ДПІ в Обухівському районі.

У серпні 2010 року між позивачем та ТОВ «Біг Стоун» укладено усний договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Біг Стоун») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (стрічка слюдяна, плівка хостофанова, склотекстоліт).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 30.08.2010 № 01300810, від 31.08.2010 № 02310810,від 15.09.2010 № 01150910, від 15.10.2010 № 01151010, від 25.10.2010 № 05251010, від 28.10.2010 № 01281010, від 19.11.2010 № 01191110, від 22.11.2010 № 04221110, від 29.11.2010 № 022911110, від 30.11.2010 № 01301110, від 15.12.2010 № 05151210, від 18.12.2010 № 03181210, від 27.12.2010 № 01271210, від 24.01.2011 № 03240111, від 27.01.2011 № 02270111, від 31.01.2011 № 04310111, від 02.02.2011 № 02020211, від 07.02.2011 № 02070211, від 10.02.2011 № 1100211, від 14.02.2011 № 02140211, від 17.02.2011 № 01170211, від 28.02.2011 № 01280211, видаткові накладні, заявки на поставку товарів та довіреності на отримання товарів.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 899770,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Біг Стоун» податкових накладних у розмірі 149961,69 грн. та віднесено до витрат суму коштів, сплачених контрагенту за отриманий товар.

05 квітня 2012 року між позивачем та ПП «Транс-Атлантика Сервіс» укладено договір поставки № 05041, відповідно до умов якого постачальник (ПП «Транс-Атлантика Сервіс») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (стрічка слюдинітова).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 18.04.2012 № 1070, від 14.08.2012 № 625, від 30.08.2012 № 1368, видаткові накладні та подорожні листи.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 22012,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП «Транс-Атлантика Сервіс» податкових накладних у розмірі 3668,00 грн. та віднесено до витрат суму коштів, сплачених контрагенту за отриманий товар.

10 липня 2012 року між позивачем та ТОВ «ПротрейдКорпорейшн» укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ПротрейдКорпорейшн») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (трансформатори, комплектуючі до них, масло, емаль, скло-стрічка).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 13.07.2012 № 44, від 17.07.2013 № 50, від 23.07.2012 № 71, від 08.082012 № 31, від 17.08.2012 № 68, від 22.08.2012 № 95, від 25.09.2012 № 122, від 26.09.2012 № 127, від 27.09.2012 № 148, від 01.10.2012 № 8, від 01.10.2012 № 9, від 01.10.2012 № 11, від 01.10.2012 № 10, від 02.10.2012 № 14, від 02.10.2012 № 13, від 02.10.2012 № 15, від 03.10.2012 № 17, від 03.10.2012 № 18, від 28.11.2012 № 103, від 29.11.2012 № 108, від 30.11.2012 № 110, від 30.11.2012 № 111, видаткові накладні, заявки на поставку товарів, довіреності на отримання товарів та технічні паспорти на товар.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 828477,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «ПротрейдКорпорейшн» податкових накладних у розмірі 138079,73 грн. та віднесено до витрат суму коштів, сплачених контрагенту за отриманий товар.

10 жовтня 2012 року між позивачем та ТОВ «Шоковіта» укладено договір поставки № 10101, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Шоковіта») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (стрічка слюдинітова).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 12.10.2012 № 676, від 23.10.2012 № 1227, від 31.10.2012 № 1655, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 95044,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Шоковіта» податкових накладних у розмірі 15840,84 грн. та віднесено до витрат суму коштів, сплачених контрагенту за отриманий товар.

У червні 2013 року на підставі наказу ДПІ у Обухівському районі від 14.06.2013 № 319 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн», за результатами якої було складено Акт від 09.07.2013 № 903/220/13711145

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 352921,00 грн., пунктів 7.2, 7.4, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 238545,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПрАТ «Ера» та ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договори між позивачем та контрагентами укладено за відсутності наміру дійсної поставки товарів, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.2012 № 936/22-5\36591327 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біг Стоун»», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами.

Також, від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до відповідача надійшов Акт від 21.12.2012 № 7204/224/32694389 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Транс-Атлантика Сервіс» по взаємовідносинам з контрагентами за січень - листопад 2011 року», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами. Також, встановлено відсутність у товариства виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та транспорту необхідних для здійснення господарської діяльності.

Крім того, від ДПІ у м. Черкасах до відповідача надійшов Акт від 15.04.2013 № 375/22-14/38011197 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн»», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами. Також, встановлено відсутність у товариства виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та транспорту необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також, від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до відповідача надійшов Акт від 21.12.2012 № 7206/229/33421689 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Шоковіта» по взаємовідносинам з контрагентами за вересень - листопад 2011 року», відповідно до якого не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу від БПП «Сюра», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Хімагросервіс» до ТОВ «Шоковіта», що, на думку податкового органу, також свідчить про фіктивність господарських відносин між ТОВ «Шоковіта та позивачем».

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 № 0001112201 та № 0001132201, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 330209,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 422584,00 грн. відповідно.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно зі статтею 1 Закону № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок формування валових витрат станом на момент виникнення спірних відносин був врегульований наступним чином.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» і оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортнимим накладними, платіжними дорученнями. Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ПрАТ «Ера» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів. У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість на податку на прибуток. В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів. Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами. Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, заявок на поставку товарів, довіреностей на отримання товарів, технічних паспортів на товар, платіжних доручень тощо, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн». З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та формування валових витрат за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу. Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу, пунктів 7.2, 7.4, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.07.2013 № 0001112201 та № 0001132201, прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 25.07.2013 № 0001112201 та № 0001132201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Ера» сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.